Аби ця історія була чесною, одразу скажу, що я відверто не люблю Саакашвілі. З часу моєї подорожі в Грузію у 2012 році. Може у Грузії і получілось, але я там чомусь відчувала себе у другій частині старого американського фільму «Роман з каменем» — в країні явно правив диктатор. Тому я не хочу бачити Саакашвілі в українській політиці, але й інших схильних до авторитаризму теж в ній бачити не хочу. Ще пам'ятаю, як воно було за Януковича. Тому я проти, наприклад, розширення повноважень правоохоронців, навіть якщо мова йде про таку дурню як перевірка того, чи кастрували ви свого кота. Мусора потім придумають як зловживати цією нормою.
Але я проти й типових політичних методів боротьби з опонентом часів правління Януковича.
От сьогодні, виявляється, був якийсь марш прихильників Саакашвілі. Навіть не хочу цікавитись, за шо вони там ходили. І не дізналася б я про цей івент, якби не провладні блогери в моїй стрічці фейсбука, які кинулись постить фоточки порожніх площ, типу осьо, ніхто не прийшов. За старою звичкою я все перевіряю. Виявляється, що все ж хтось туди прийшов.
Ну, не «дохуя», як визначив Лесь Подерев'янський, але все ж люди зібралися, попри погану погоду і вихідний, в який потрібно валятись на дивані, втикать в телевізор чи фейсбук, а не ходить Києвом за істеричними грузинськими президентами. І на це не можна не зважать. Бо Саакашвілі нам чужий, а оці люди за ним — рідні. І ігнорувать їх не варто, бо це призведе до «дохуя».
Це все вже вкотре мене наводить на думку, що хтось там на Банковій найшов оту дурню про план «Волна» і «Бумеранг», якою послуговувались за порадами москалів в команді Януковича. Найшов, поміняв обкладинку і виконує. Але, видно, не дуже пам'ятають фінал.
Тому я вирішила нагадати кілька методів боротьби з протестними настроями, якими викладено шлях в Ростов.
1. Мінздрав попереджає. На майдані померла людина з туберкульозом.
2. На Майдані крадуть гроші та взагалі все крадуть. Ковбасу, наприклад.
«Политики якобы переводят пожертвования на свои личные или партийные счета. Простые смертные не брезгуют просто стащить с карманов на Майдане телефон или наличку. Однако, предприимчивые „революционеры“ идут ещё дальше, отдавая предпочтение… еде!
3. Геї та лесбійки (вони так говорять, ніби це щось погане) підтримують протест.
Обов'язково треба, аби бомжі з прапорами ЛГБТ виходили на демонстрації і ставали поруч з несимпатичними політиками.
4. На Майдані самі алкоголіки. Бажано, аби це озвучував якийсь клоун, щоб це побільше цитували ЗМІ. Замість Жиріновського підійде Ківа.
5. Виганять чиновників та бюджетників по всій Україні на типу мітинги підтримки влади. Це вже, звісно, крайня стадія перед Ростовом, але бачу, що все так іде, ніби вже от-от станеться. Бо ж власть, вертикаль, все схвачено, крєпко, та сколько там тєх людей, горстка, а в Украине миллионы, работать надо, а не майданить (далі ви всі знаєте, що казали і що було).
У Януковича це не спрацювало не тому, що він був дурний, а ви тепер такі розумні. А тому, що це в принципі не могло спрацювати. Тут люди дуже довго опирались російській брехні, тому й до подібної виник імунітет.
P.S.: Тисячі небайдужих громадян також НЕ підтримують курс партії і правітєльства, бо нормальні люди такого в принципі не роблять на цих теренах вже років з 26, відколи комсомольські собранія більше не проводять і політінформація на виробництві не є обов'язковою.
