Маркевич: «Хочу уйти, но пока не разрешают», «Грозный выразил желание покинуть Говерлу».
Читаю я подібні заголовки і радію. Я щиро поважаю Маркевича і з дитинства вболіваю за «Дніпро». Я завжди з цікавістю спостерігав за Грозним і був задоволений, коли в Ужгороді з'явилася толкова команда. Звичайно, моє самолюбство певною мірою тішило, коли «Динамо» чи «Шахтар» підписували дорогих зірок, і потім дехто з них виблискував в Лізі Чемпіонів.
Але одночасно з тим, я завжди розумів, що це неправильно. Не може в бідній країні бути природнім існування настільки заможних клубів. Не має «шахтар» Бернард отримувати грошей, як 1000 звичайних шахтарів. Але чи хто нас питав? Олігархи мірялися чимось там, а ми спостерігали за цим, отримуючи свою долю задоволення.
І от ця система руйнується. Мажор Шуфрич добиває «Говерлу», «веселий бородач», який ніколи не цінував людей, думає, що і з Маркевичем все вийде, як треба. Але, схоже, помиляється. А тим часом легіонерів меншає в усіх командах. Феноменально роздуті зарплатні футболістів в усіх лігах «падають стрємітєльним домкратом». Це, звичайно, дратує багатьох фанатів, але в великому спорті процеси йдуть навіть швидше, ніж в цілому в суспільстві, і ніхто на це вже вплинути не може.
Старе має вмерти, щоб народилося нове. Я про це говорю постійно. Наскрізно гнила неефективна система побудови спортивних клубів в країні має повністю відійти, щоб могло створитися щось справжнє, таке, що відповідає викликам часу. Дійсно народне, прозоре, зрозуміле і відкрите. Щоб була щира зацікавленість у місцевих молодих гравцях, щоб працювали із вболівальниками, створюючи команду саме для них, щоб жили за коштами…
Сьогодні мій приятель Женя Донцов з нуля відбудовує рівненський «Верес». Там ще все далеко не так, як треба, але принципи закладаються саме ті, про які я пишу. Перші результати на лице – найбільше вболівальників в другій лізі на першій домашній грі, вже більше 1000 людей, які стали членами клубу, великий ажіотаж серед прогресивної частини рівнян. Звичайно, на сьогодні «Верес» — дріб'язок в порівнянні з «Шахтарем», але я не здивуюся, якщо вже за пару років траєкторії падіння першого і зростання другого перетнуться десь в одній точці. І я впевнений, що це буде однозначно добре для українського футболу.
