Учора на засіданні постійної комісії з депутатської етики і всього такого Криворізької міськради голова фракції Опоблоку Віктор Артюх впевнено заявив, що голосувати за іншого депутата, якщо він відсутній з поважної причини – це нормально.
І додав, що взагалі треба цю практику узаконити, бо ж можна по довіреності купувати машини і великі угоди підписувати, навіть в сліпий траст підприємства віддавати, а тут, панімаєш, проголосувати чомусь не можна. Він там ще багато чого цікавого наговорив, але про це пізніше.
А почалося все з того, що на останній сесії міськради, 26 січня, Артюха зловили на кнопкодавстві. Схоже, це перший випадок в нашій міськраді. Раніше такі трюки криворізькій владній верхівці було непотрібно, адже вілкули мали тут свою більш ніж впевнену більшість. Після бурхливих подій останніх виборів вони вперше не отримали більшості взагалі. 29 депутатів з 64. В останній момент встигли купити під ключ БЮТ і РПЛ, від яких зайшли люди, незабаром вигнані Тимошенко й нецензурно Ляшком із партій. Вони швидко перетворилися на депутатські групу «За рідне місто» і «За успішний Кривий Ріг» відповідно, які майже завжди синхронно голосують з вілкулівською тепер вже більшістю.
Але навіть 40 голосів, які вони тепер мають, це вже не той моноліт, що раніше. Не той депутат пішов, не дуже дисциплінований, іноді щось не те тисне. Тож навіть 33 завітні голоси зібрати часто виходить дуже в напряг. А тут ще всякі нові депутати з'явилися, які щось пручаються, переконують, на мобілки свої знімають ганьбу на сесій і тут же її на загал виносять. Онлайн-трансляцію пробили, що тепер все всім видно. Громадські активісти на сесію приходити почали. Петиції якісь люди підписують, які розглядати треба і невідомо кого на трибуну пускати. В общєм, жах якийсь. Не попрацюєш нормально, як раніше. Треба це обмежити.
От і починає муніципальна гвардія – не дуже законна, фактично приватна охоронна структура вілкулів (тут і далі це – ім'я загальне, що об'єднує папу-мера і сина, який за всім цим стоїть, вірного соратника Януковича Олександра Вілкула, а також створену ними систему) – жорстко не пускати на сесію неугодних персонажів і всіляко пручатися потраплянню на пленарні засідання незалежних ЗМІ, які тільки почали з'являтися в місті. Відразу ж було зрозуміло, чому. Є чого боятися.
Так от, 25 січня, пленарне засідання. Вілкул-старший – чи то у відпустці, чи знову традиційно на лікарняному. Знов штовханина з гвардійцями вілкулів на початку, сприяння забезпеченню прав громадян потрапити на сесію – різними способами ;) При голосуванні за 9-те питання – зміни в бюджеті, в тому числі додаткові гроші все тій же горезвісній нєдогвардії – раптом трапляється непоправне для головуючого – секретаря міськради, вірного сатрапа вілкулів, Маляренка. 32 голоси. Рішення неприйняте.
Паузи, незрозумілі заклики, пошуки когось очима. І потім нахабне голосування за те, щоб ще раз проголосувати. Переголосували. 33 голоси нашкребли. Але вже за кільки хвилин починається кіпіш. Хтось з громадських активістів помітив, просигналізував журналістам, які зняли – і зняли ефектно, як 66-річний голова фракції Опоблоку Віктор Артюх безсоромно тицнув кнопки для голосування за сусіда, якого не було на засіданні. Ось тут на відео все добре видно:
Але й це ще не все. Відразу після засідання з офіційного ютюб-каналу зникає запис онлайн-трансляції. Ще тоді виникли підозри, що будуть мухлювати і намагатися в протоколах приховати, що кнопкодавство Артюха як раз і вирішило долю того 9-го проекту рішення, а можливо ще кількох. Ближче до вечора запис з'явився, але в той ключовий момент, коли чітко можна було побачити, хто ж саме за що голосував, на запису лише чутно звук, а видно – лише синій прямокутник. Не можна було побачити поіменне голосування на екранах системи Рада-4, за яку кілька місяців тому викинули близько 5 мільйонів. От просто не працює чомусь функція і всьо…
А потім була та комісія, де Артюх видавав свої геніальні концепції. В результаті договорився навіть до того, що почав цитувати Януковіча. «Як говорив наш президент, — каже, — почую кожного». Потім, звичайно, намагався переконати, що то він чомусь Порошенка мав на увазі, але вийшло то все дуже по Фрейду…
В общєм, за кнопкодавство у нас, як ви мабуть здогадуєтесь, дивлячись на Верховну Раду, нічого не пришиєш, окрім ганьби, а от фальсифікація документів – це вже кримінальний злочин. Заяву в поліцію вже подано, інші можливі органи також задіємо обов'язково. Благо, свідків вистачає, записів у журналістів – теж. І всім зрозуміло тепер, чого ж так бояться вілкули, що з усіх сил своєї гвардії журналістів і громадських активістів на сесії не пускають.
