Коли ми задумували цей проект, я знав, що все буде круто, але, схоже, результат перевищує очікування. Ідея «Дружби без обмежень» проста: команда з трьох волонтерів протягом двох місяців регулярно проводить час з молодими людьми, прикутими до інвалідних візків, організовуючи так звані «Події дружби». Цими подіями може бути все, що завгодно – похід у кіно, пікнік в парку чи поїздка в сусіднє місто.
І – понєслась. Після невеличкого тренінгу проект під майже непомітним доглядом координаторів зажив фактично автономним життям, а ми майже щодня отримуємо відгуки від учасників (орфографію і пунктуацію не правлю):
«Недолго думая заполнили багажник едой, мангалом и другими полезностями отправились на берег водоёма. Куда еще летом ехать, как не к водичке. Порыбачить не удалось, к сожалению. Зато поделились друг с другом видением этого мира, проблемами и возможными их решениями. Наш новый друг — Саша. Серьезный и очень умный парень, амбициозный и оптимистичный. То, что шашлык сделал день вкуснее и приятнее — исключительно его заслуга. Более искусного шашлычника нужно еще поискать»
«На днях познакомились с замечательным „другом“, который поразил своей открытостью и дружелюбием. Очень активный и целеустремленный молодой человек. Поразила отдаленность и замкнутость района, где он живет. Хотя райончик очень уютный. При огромном желании самостоятельно, свободно, в любое время сменить место своих прогулок Юрий не может — общественный транспорт не приспособлен для этого. Юра много рассказал о своей жизни, провёл замечательную экскурсию, поделился своими „победами“, радостями, трудностями'
«Сказати, що ми щойно познайомилися... це нічого не сказати, БО... Нас так багато об'єднує, видалось, ми знайомі вже давним давно. Цей день був настільки Без Обмежень, що відкрив нам наші нові грані)))...
Оленка @Лена Перелет надихала нас своїм оптимізмом і жагою до справедливості! От у кого треба вчитися долати незгоди, витримці, силі духу!»
«Заїхати до боулінг клубу на візку без допомоги майже не можливо, та з допомогою шанси є. Чого не скажеш про стоматологію навпроти боулінг клубу, де навіть у двох це не можливо.
Фантаном на 44 кв. теж не насолодишся, якщо ти сам на візку.
Висновок: у місті багато пандусів-муляжів, (навіть на провладних піар об'єктах) з котрих жодної користі, окрім сміху або сліз.
Але найважливіше — це хто нас оточує, бо разом можна подолати будь які „пандуси“»
«Виявилось, що ніхто з нас ще ніколи не їздив на ескалаторі на колясці. Для кожного з нас це був перший раз))) І ми спільними зусиллями таки здолали ескалатор. Виявилось, що це зовсім не складно. В цілому можу відмітити, що в нашому місті живуть досить привітні люди (хоча можливо нам просто пощастило в цей день і ми постійно натрапляли на таких людей )))). Ще б в нашому місті зробити кращу інфраструктуру для колясочників і тоді взагалі нашому місту ціни не було би)))'
«А ось і наша перша подія — поїздка в Страусленд. Було весело, шумно і невимушено. І причиною цього була не лише наявність страусів, 6 дітей і Трипольского, а і нашої головної героїні (так, вона справжній герой) — Наталі, яка насправді не скільки потребує нашої підтримки чи допомоги, а сама може дати фору і надихнути жити будь-яку здорову людину. Її оптимізмом, силою духу, витримкою і мужністю долати безліч щоденних складнощей і справжні трагедії (а не просто проблеми, з якими ми часто стикаємось і які здаються нам такими великими і серьозними), можна тільки захоплюватись і надихатися. Що ми і робили протягом 5 годин»
«…послухали історію Алли про те, яким чином відбувається обмін старих візочків на нові. Шоком для нас стало те, що спершу Аллу має оглянути лікар, ніби в неї тимчасові негаразди зі здоров'ям. Однак не все так просто, лікаря треба додому привезти, інакше він оглядати нікого не буде…»
«…с печалью в голосе сообщаю, что в самом центре города #КривийРіг от 98 до 96 квартала не нашлось места куда бы без проблем мог попасть человек на коляске. Даже воспетое кафе 'I feel', с его прекрасным персоналом, при проектировке совсем не учитывало, что будут у них такие клиенты. НО.. но криворожане очень достойно выдержали наш эксперимент — впечатляюще открыты, готовы поднимать на ступеньки, по возможности убирать преграды и извиняться за не свои бока.. Люююдиии! Спасибо вам огромное! Верится, что прямо сейчас мои мысли-благодарности парашютиками долетают до вас спокойно спящих, может быть, вам становится немножко неспокойно, хоть вы и не знаете почему, когда я желаю всем вам изменить к лучшему этот город.. И у нас получится"
«Я трішки хвилювалася через зустріч із новими людьми, але коли в мою квартиру втиснулися чотири мокрі парасольки і букет квітів, всі познайомилися, то мандраж змінився жагою до пригод. Стас, Денис, Вова і Віка швидко взяли мене в свої руки, і спершу ми подалися проходити квест. Враження – неймовірні. Мене завжди вабили ребуси і таємниці, а тут я отримала цілу кімнату нашпиговану загадками. І ми впоралися за 30 хвилин, майже рекордсмени! Далі ми перемістилися до кафе. Чи то зорі так склалися, чи справді наша команда вдало підібрана, але атмосфера була чудова, і, головне, невимушена та легка. Ми спілкувалися, реготали, сказати, що в мене від сміху болів навіть прес, це нічого не сказати)… …Команда передала мене в руки батьків цілу, неушкоджену і щасливу). Дякую своїм новим друзям за те, що тієї ночі я засинала із посмішкою на вустах».
Навіть важко сказати, хто більше отримує від участі в цьому проекті – здорові учасники чи люди з обмеженими можливостями. Але я впевнений, що точно виграє від цього і наше місто в цілому, адже загону небайдужих, таких, що зрозуміли – в наших силах змінити будь-що, прибуває.
ЗІ: проекту тривати ще близько місяця, тож в офіційній групі у ФБ можна буде регулярно отримувати заряд життєствердного настрою і віри в людство ;)
