Викриття російської мережі впливу

Як «борці з сектами» стали інструментом російського впливу для розпалювання ворожнечі та дестабілізації роботи спецслужб Європи та України.

Чому переслідування ними міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА» стало одним із показових прикладів цієї схеми?

Удар по синагогах і мечетях як ключ до всієї схеми: як російська розвідка спонсорувала напади на французькі культові споруди

У сербських судових рішеннях з'ясувалося, що російська розвідка фінансувала осквернення синагог і мечетей у Франції. Факти, викладені в судових документах, говорять самі за себе. Троє громадян Сербії, заарештовані наприкінці 2025 року і поставлені перед судом у Смедерево, зізналися в участі у двох спланованих хвилях осквернення в районі Парижа.

Перша сталася в травні 2025 року, коли три синагоги були облиті зеленою фарбою — кольором, що асоціюється з ісламом, — під час єврейської суботи. Друга сталася у вересні, коли відрубані свинячі голови були розміщені перед дев'ятьма мечетями в Парижі та його передмістях. Обидві акції були спрямовані на те, щоб шокувати, принизити та розпалити напруженість між релігійними громадами.

У сербських вироках чітко зазначено, що група отримувала «накази, інструкції та гроші» від «структур розвідувальної служби Російської Федерації». Суд зазначив, що метою було «розпалювання релігійної та національної нетерпимості» та «дестабілізація ситуації» у Франції та Німеччині. [1], [2]

Судові матеріали щодо нападів на культові споруди у Франції чітко показують, що російські розвідструктури використовують релігійну ненависть як дешевий і стратегічно точний інструмент дестабілізації Європи: створити релігійну тривогу, змусити європейські служби посилювати охорону потенційних об'єктів та відвернути контррозвідувальні ресурси від протидії російській активності.

Французька розвідка отримала внутрішні кремлівські документи, які свідчать про те, що адміністрація президента Росії «безпосередньо схвалила» осквернення єврейських пам'яток у травні 2025 року. У зведенні французької розвідки йдеться, що «президентська адміністрація [Росії] прагне посилити напруженість між цими двома громадами на території [Франції], використовуючи суперечливі дебати для посіву розбрату у французькому суспільстві та ослаблення національної солідарності» [1].

Розпалювання напруги між єврейською та мусульманською громадами, зелена фарба на синагогах, свинячі голови біля мечетей, фотографії як звітність перед замовником — все це дешево у виконанні та вкрай дорого для держави, яка змушена захищати сотні потенційних цілей.

Андрій Солдатов, журналіст-розслідувач та експерт з російської розвідки, пояснив логіку таких атак: вони змушують європейські служби безпеки перенаправляти ресурси, розширюють список об'єктів, що потребують захисту, та підвищують загальні витрати на контррозвідку. Атаки не обов'язково мають бути видовищними чи навіть успішними; вони повинні породжувати страх, невизначеність та додатковий адміністративний тиск. За словами Солдатова, це спосіб «підвищити витрати» для країн, що підтримують Україну [1], [2].

Ця фраза — центральний ключ до розслідування. Росія не тільки стріляє ракетами, веде кібератаки та гібридні операції. Вона змушує демократичні країни витрачати сили та ресурси на сфабриковані внутрішні конфлікти.

• В одному випадку — це осквернення місць молитви, що породжує страх, міжрелігійну напругу та додаткове навантаження на спецслужби.

• В іншому — нацькування суспільства на релігійні меншини та громадянські ініціативи з використанням ярлика «секта„: через це клеймо створюється образ внутрішнього ворога, сіються нетерпимість і розкол у суспільстві, а потім цей штучно створений страх використовується для просування вигідних російському впливу норм і законів, які, у свою чергу, розширюють поле підозрілості, дають антикультовим «експертам» доступ до державних рішень і зміщують фокус спецслужб з реальних каналів російського впливу на штучно створені «внутрішні загрози».

• У третьому випадку — порушення кримінальних та адміністративних справ, проведення перевірок та обшуків, які відволікають правоохоронні органи від реальної російської агентури, змушують державу витрачати сили на вигадані загрози та на заздалегідь визначені цілі всередині суспільства.

Антикультова мережа виступає для таких операцій готовою кадровою, ідеологічною та медійною інфраструктурою.

Сербський слід робить цей зв'язок особливо показовим. Один із ключових фігурантів справи, лідер сербського угруповання, яке влаштувало заворушення у Франції та Німеччині за наказом російської розвідки — Момчило Гаїч — у відкритих матеріалах фігурує як людина, тісно пов'язана із сербськими церковними колами; окремо простежується його близькість до єпископа Іринея Буловича Бацького та до оточення Порфирія (на даний момент патріарха Сербської православної церкви). Саме це сербське церковно-антикультове середовище роками діє в одній ідеологічній лінії з російським антикультом — Олександром Дворкіним* (президентом РАЦИРС*) і священиком Московського патріархату Олександром Новопашиним* (віце-президентом РАЦИРС): спільні конференції, спільні майданчики, спільна риторика про «секти», «деструктивні культи» та «духовну безпеку». (Подробиці цього епізоду будуть розкриті далі).

*Олександр Дворкін — російський «сектознавець» і один із ключових ідеологів російської антикультової мережі. Він є засновником Центру релігієзнавчих досліджень святого Іринея Ліонського, створеного в 1993 році під егідою Російської православної церкви, а також президентом РАЦИРС — Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект. Через РАЦИРС, церковно-місіонерські структури Московського патріархату та міжнародні антикультові майданчики Дворкін вибудовував мережу впливу в Росії, Україні, Європі та за її межами; з 2009 по 2021 рік він був віце-президентом Європейської федерації центрів дослідження та інформації про сектантство FECRIS, пізніше залишався в її керівних структурах. Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи (USCIRF) критикувала російський антикультовий рух на чолі з Дворкіним як фактор тиску на релігійні меншини та загрозу свободі совісті.

*РАЦИРС — Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект, створена у 2006 році як мережеве об'єднання російських антисектантських центрів. Її президентом є Олександр Дворкін, віце-президентами — протоієреї Олександр Новопашин та Арсеній Вілков; організаційним та ідеологічним ядром мережі виступає Центр святого Іринея Ліонського. РАЦИРС об'єднує та координує церковно-місіонерські, апологетичні та антисектантські структури, пов'язані з єпархіями Московського патріархату, а також центри та партнерські структури за межами Росії.

*Олександр Новопашин — протоієрей Російської православної церкви, один із найближчих соратників Олександра Дворкіна та важлива фігура церковно-антикультового середовища. Є віце-президентом РАЦИРС і членом-кореспондентом FECRIS; з ним пов'язаний Місіонерський відділ Новосибірської єпархії, який виступає помітним церковно-антикультовим центром і 2майданчиком для публікації матеріалів проти «сект», «деструктивних культів» та окремих громадянських ініціатив. Новопашин бере участь у міжнародних антикультових конференціях, а сама антикультова лінія просувалася ним також через навчання та лекції для силового та правоохоронного середовища, включаючи МВС, Слідчий комітет та ФСБ.

Коротка суть розслідування

Російські спецслужби стратегічно зацікавлені в операціях з розпалювання ненависті як усередині країн, що підтримують Україну, так і безпосередньо в самій Україні.

Одним із інструментів цієї стратегії є антикультова мережа з її експертами, медійними зв'язками та контактами у правоохоронному середовищі. Там, де з'являється антикульт, з'являється одна й та сама політична функція: розколоти суспільство, розпалити ненависть, змусити державу реагувати силою та нести додаткові витрати через уявні або сфабриковані мережею загрози.

Ця лінія простежується у кількох країнах.

У сербсько-французькому кейсі організатори та оточення підозрюваного Момчіло Гаїча ведуть до проросійського церковно-антикультового середовища Сербії, де діяли та регулярно виступали Олександр Дворкін та Олександр Новопашин [1], [9], [11], [12], [94].

У Латвії фігури, пов'язані з проросійськими мережами та підозрами у співпраці з російською розвідкою, були одночасно залучені до просування Дворкіна та антикультових наративів в європейському просторі: Тетяна Жданок, Андрій Мамикін, Євген Єлкін, Микита Нікіфоров [6], [7], [8], [89], [90], [91], [92], [93].

Також у Литві колишній високопоставлений співробітник КДБ і російський депутат Микола Рижак, який підтримав разом із Дворкіним і Мізуліною ідею репресивної боротьби з «деструктивними сектами», був названий литовською стороною особою, що розпалює ворожнечу, поширює дезінформацію та становить загрозу національній безпеці[13], [14], [15], [16].

В Україні ще до повномасштабної війни антикультист Павло Бройде у листуванні Суркова фігурує як учасник проектів щодо розколу України, федералізації, медійного впливу та роботи через релігійні структури [18], [19].

На цьому тлі діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської перестає виглядати як приватна ініціатива. Її зв'язки з російською антикультовою інфраструктурою, її партнерські та публікаційні перетини з antisekta.org та російськими ресурсами, підтримка її діяльності з боку сайту Новопашина (сайту Місіонерського відділу Новосибірської єпархії РПЦ МП), рекомендації нею Олександра Невеєва (російського антикультиста з радикальною антиукраїнською риторикою) та багаторічна спільна участь Кременовської та російських антикультових активістів у кампанії проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА» складаються в той самий механізм: під виглядом захисту суспільства від «сект» і сфабрикованих внутрішніх загроз створюється розкол у суспільстві, тиск на служби, втягування державних службовців і медіа в реалізацію вигідного для Росії інформаційно — правового продукту [24], [29], [30], [31], [32], [33], [34], [35], [38], [39], [40], [41], [42], [43], [59].

Для російських служб критично важливо не просто поширювати фейки, а втягувати державні органи супротивника в ці фейки. В умовах війни це прямий удар по національній безпеці: служби відволікаються від реальних диверсій, агентури, викрадень дітей, колабораціонізму, кібератак і військових злочинів.

Нагадаю, французький кейс показує цю логіку в чистому вигляді: провокація коштує мало, реакція держави коштує дорого [1]. Український кейс «АЛЛАТРА» демонструє ту саму логіку через антикультову технологію: ярлик, медійні атаки, експертні висновки, десятки обшуків, роки судів за сфабрикованими звинуваченнями та міжнародна дискредитація актора, що діє в інтересах України.

Сербія — Франція: російська розвідка, Момчило Гаїч і сербський церковно-антикультовий контур

За даними Forum 18, група, що діяла у Франції та Німеччині з квітня по вересень 2025 року, виконувала оплачувані завдання: виконавцям покривали поїздки та проживання, обіцяли 1000–1500 євро за проведені акції, а підтвердженням слугували фотографії з місць атак [1]. Керували групою особи, позначені як M.G. і "Hunter". M.G. було ідентифіковано як Момчило Гаїч, якого пізніше виявили в Москві [1]. Балканські видання писали, що Москва надала притулок лідеру сербського угруповання [10], [94].

Московський слід Гаїча важливий не тільки як географія втечі. Радіо Свобода визначило місце розташування його фотографії в Москві: храм святих Петра і Павла, представництво Сербської православної церкви в Росії. На знімку Гаїч займає одне з центральних місць під час церковної церемонії. [10], [94].

У відкритих матеріалах Гаїч фігурує як людина, тісно пов'язана із сербським церковно-антикультовим середовищем. Так, раніше, 22 травня 2023 року в церкві Вознесіння в Нові-Саді (Сербія) відбулося урочисте святкування церковної слави, де Гаїч виступив у ролі головного опікуна свята — «кума слави», а богослужіння очолив один із найвпливовіших представників Сербської православної церкви та антикультового середовища — єпископ Іриней (Мірко) Булович Бацький [10], [94].

Примітно, що Іриней Бачський разом із Порфирієм (нинішнім патріархом Сербської православної церкви) у 2012 році відкривав у Нові-Саді антикультовий захід — 5-ту зустріч міжправославної наради центрів з вивчення релігійних рухів та деструктивних культів. У матеріалах цієї зустрічі як доповідачі фігурують Олександр Дворкін та Олександр Новопашин, а серед заявлених тем — «боротьба проти деструктивних культів», «тоталітарні секти» та «пастирська робота проти тоталітарних сект» [9].

Ще одна лінія веде від Гаїча до Порфирія через Ковільський монастир. У 2017 році Момчіло Гаїч розповів про себе в YouTube-шоу «Життя геймера», де був представлений як співробітник компанії, що займається кіберспортом [10], [94]. Передача була знята у дворі Ковільського монастиря неподалік від Нові-Сада, а сам Гаїч заявив, що зупинявся там у 2012 та 2013 роках, щоб «вилікуватися від ігрової залежності» [10], [94].

Ця деталь важлива, тому що Ковільський монастир пов'язаний з тим самим церковним антикультовим середовищем. При монастирі діє церковна громада «Земля живих», що займається лікуванням залежностей за допомогою молитви [10], [94]. Вона була заснована «з благословення» вже згаданого єпископа Іринея Бачського і досягла найбільшого розквіту в період, коли настоятелем монастиря був нинішній патріарх Сербської православної церкви Порфирій (Іован) Павлович [10], [94].

Через Порфирія ця нитка знову виходить до російського антикульту. У 2017 році в ПСТГУ в Росії проходила міжнародна нарада щодо створення міжправославної освітньої програми з сектознавства: від Свято-Тихонівського університету брав участь Олександр Дворкін, а серед представників помісних православних церков був митрополит Загребсько-Люблянський Порфирій [11], [12].

Ось уривок із виступу тодішнього митрополита Порфирія:

Пізніше, у 2021 році, сайт місіонерського відділу Новосибірської єпархії, пов'язаний з Олександром Новопашиним, писав про обрання Порфирія патріархом і прямо підкреслював, що він давно знайомий з протисектантською тематикою, брав участь у конференціях FECRIS* та інших антикультових майданчиках, а його інтерес до цієї теми «ніколи не згасав» [12].

*FECRIS — Європейська федерація центрів дослідження та інформації про сектантство; міжнародна антикультова організація, що об'єднує профільні центри та експертів з різних країн. Олександр Дворкін, один із ключових ідеологів російського антикультового руху, тривалий час (з 2009 по 2021 рік) був незмінним віцепрезидентом FECRIS. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну FECRIS піддавалася критиці з боку українських вчених і релігієзнавців, які вказували на зв'язки федерації з російським антикультовим контуром і зверталися до французької влади із закликом припинити її підтримку.

На цьому тлі особливо значуще звучать свідчення в суді серба Філіпа Петровича, який визнав свою провину у французько-сербській справі. Про Гаїча він заявив:

«Я знаю, що прізвисько Момчіла — „Калуджер“ (примітка: сербською означає „Монах“), і що він тісно пов'язаний з російськими спецслужбами. Я не знаю, чи є це розвідувальною службою Російської Федерації, але я розумію, що його мета — дестабілізувати політичну ситуацію в Європі» [1].

Таким чином, сербсько-французький кейс демонструє двошарову конструкцію. Перший шар — судово зафіксована операція з грошима та інструкціями від структур розвідслужби РФ [1]. Другий шар — сербські виконавці та фігура Гаїча, пов'язаного з сербсько-російським церковно-антикультовим середовищем, де Порфирій, Іриней Бачський, Дворкін і Новопашин роками перетиналися на темі боротьби з «сектами» [9], [11], [12].

Французько-сербський кейс показує, через яке соціальне та ідеологічне середовище російська лінія могла знаходити кадри для операцій з розпалювання ненависті.

Латвія: ФСБ, проросійські політики та антикультова мережа

Латвійський блок показує, як антикультова мережа проникає в європейський простір не тільки через церковні канали, а й через політику, партії та євродепутатів.

Тетяна Жданок, депутатка Європарламенту від Латвії протягом багатьох років та представниця проросійського політичного середовища, опинилася в центрі розслідувань щодо зв'язків із ФСБ. The Insider у 2024 році опублікував матеріали про її ймовірну роботу на російську розвідку; Європарламент розпочав перевірку після цих повідомлень, а латвійська служба безпеки ініціювала кримінальне провадження [89], [90], [91].

Жданок фігурує як особа, пов'язана з просуванням Дворкіна в Європі: окремі публікації прямо описують спробу її втручання у питання допуску російського «сектознавця» до Європарламенту [6], [97].

Там само наводиться її публічна заява про те, що єдиними людьми за одним столом, про яких вона з упевненістю знала, що вони є або були співробітниками ФСБ, були Володимир Путін і Сергій Наришкін [6].

Поряд із Жданок у латвійському політичному та антикультовому полі фігурували Андрій Мамикін, Євген Єлкін, Микита Нікіфоров та інші, пов'язані з партією «Латвійський російський союз» та антикультовою лінією.

Мамикін, колишній депутат Європарламенту від Латвії, відкривав антикультову конференцію в Ризі у 2018 році, де брали участь Олександр Дворкін та Луїджі Корвалья — італійський член FECRIS, який пізніше активно виступав проти «АЛЛАТРА» в Європі [7], [8]. Офіційна латвійська служба безпеки у 2023 році розпочала кримінальну справу проти Мамикіна за публічне прославлення злочинів Росії в Україні; у 2024 році латвійські ЗМІ повідомляли, що служба безпеки хоче домогтися його переслідування [92], [93].

Висновок для латвійського кейсу є принциповим: до антикультової повістки виявилися залучені люди, які одночасно відтворювали проросійські політичні позиції, працювали з Дворкіним і FECRIS, брали участь у європейських конференціях, а багато з них стали об'єктом розслідувань і кримінальних процедур, пов'язаних із російським впливом та виправданням агресії [6], [7], [8], [89], [90], [91], [92], [93].

Литва: Рижак як формула — колишній КДБ, розпалювання ворожнечі, «секти» як плацдарм для органів

Литовський кейс показує ще одну грань тієї ж схеми. Микола Рижак — колишній співробітник КДБ і російський депутат, чия біографія включає службу у військовій контррозвідці та роботу в структурах безпеки [16], [17].

У 2016 році в Раді Федерації РФ Олена Мізуліна організувала круглий стіл щодо введення в законодавство поняття «деструктивна секта». Серед учасників були Олександр Дворкін і Микола Рижак; той самий епізод окремо фіксувався в антикультовому «Віснику Синодального центру сектознавства» [13], [98].

На фото Рижак (другий зліва) і Дворкін (п'ятий зліва)

SOVA Center зафіксував, що Рижак підтримав ідею і прямо згадав радянські практики контролю релігійних об'єднань [13].

Це погляд людини зі спецслужб на релігійні та громадські об'єднання як на потенційний об'єкт оперативного контролю. За цією логікою будь-яку незалежну спільноту можна оголосити «сектою», потім представити її «осередком» іноземного впливу, а потім розширити повноваження держави. Саме таку логіку Дворкін і РАЦИРС роками просували в Росії та експортували через міжнародні антикультові зв'язки [3], [13].

У 2019 році Литва запропонувала заборонити Рижаку в'їзд до країни. У відповіді литовського МЗС йшлося про те, що після вивчення висловлювань Рижака литовська сторона поділяє думку, що він розпалює ворожнечу, поширює дезінформацію, і що є підстави вважати його загрозою національній безпеці Литви [14], [15].

Delfi також описував Рижака як колишнього кагебіста, який «сіє розбрат і становить загрозу безпеці» [15].

Зв'язок тут прямий: людина, яку Литва розглядала як загрозу національній безпеці за розпалювання ворожнечі, одночасно активно виступала всередині Росії як прихильник розширення боротьби з «деструктивними сектами» разом із Дворкіним та Мізуліною [13], [14], [15].

Україна: вісь Дворкін — Бройде — Сурков

Українська історія антикульту не починається з Ірини Кременовської. До неї діяла вісь Дворкін — Павло Бройде. У матеріалах про Surkov Leaks та в аналітичних доповідях щодо російської гібридної війни Бройде фігурує як особа, пов'язана з проектами дестабілізації України: федералізація, медійні мережі, регіональні портали, псевдоекологічні ініціативи, робота з релігійними структурами, купівля впливу в медіа [18], [19].

Ще до формального створення РАЦИРС у 2006 році Дворкін і Бройде будували мережу «Діалог» — мережу антикультових центрів у Східній Європі.

У 2002 році на антикультовій конференції у Вінниці, за підтримки структур УПЦ МП та українських держорганів, було створено Східноєвропейський центр «Діалог»: Дворкін став президентом, Бройде — виконавчим директором. Пізніше Бройде створив українські сателітні центри і працював через православно-антикультову повістку, яка формально подавалася як захист суспільства від «сект», але фактично давала Москві важелі впливу на релігійне, медійне та законодавче поле України [18], [19].

Суть листування Суркова (Примітка: витоки складаються з трьох частин. Електронні листи взяті з акаунтів самого Суркова, його помічника та лідера Комуністичної партії Харкова Алли Александровської. Всього близько 4000 листів, що охоплюють період з 2013 по 2015 рік.) полягає в тому, що антикультове та релігійне середовище використовувалося не як релігієзнавча тема, а як елемент гібридної війни.

Бройде пропонував ідеї та керував програмами з реалізації кремлівських планів, а також пропонував медійну архітектуру: аналітичні сайти для легітимації проросійських наративів, військові портали для деморалізації, регіональні портали для сепаратистських настроїв, псевдонаціоналістичні сайти для розколу навіть усередині патріотичної аудиторії. Він пропонував купувати вплив в українських медіа та використовувати релігійні структури як платформи впливу [18].

Особливо показовий запорізький епізод, описаний у проукраїнському аналізі російської гібридної війни. У Запорізькій області Бройде пропонував Кремлю просувати стратегію федералізації регіону під виглядом локальної громадянської ініціативи. Для регіону розглядалися різні «гачки»: історичний — через пам'ять про Запорізьку Січ, економічний та екологічний. У підсумку було обрано екологічний: Запоріжжя як промисловий регіон із реальними екологічними проблемами мало отримати «особливий статус» нібито заради їхнього вирішення [19].

Саме в цьому була суть операції. Під цим прапором, на якому не було й натяку на російський триколор, Кремль домігся значної підтримки того, що здавалося місцевою справою: було зібрано десятки тисяч підписів і передано до українського парламенту, організовано мітинги, круглі столи. Для суспільства це виглядало як місцева справа: турбота про повітря, здоров'я людей і майбутнє промислового регіону. Але за своєю функцією ця ініціатива працювала як підготовчий етап до політичної мети, вигідної Москві: ослаблення центральної влади та просування ідеї особливого статусу регіону [19].

Цей приклад важливий для розуміння всієї антикультової діяльності. Російський вплив не обов'язково проявляється прямо — з прямими проросійськими гаслами чи відкритою антиукраїнською риторикою. Набагато частіше вона проникає через те, що виглядає корисним, локальним або навіть патріотичним: захист суспільства, «захист від сект», безпека дітей, релігійна «експертиза» та інше. Зовні — суспільна турбота. Зсередини — керований конфлікт, розкол, тиск на інститути та результат, що збігається зі сценарієм ворога.

Тому цей епізод важливий не тільки як історія про Бройда та федералізацію. Він показує метод: людина, залучена до діяльності антикультової мережі, виявляється залученою до проектів гібридної війни, де зовні благородні ініціативи використовуються як прикриття для дій ворога. Антикультова мережа вже брала участь в операціях, спрямованих проти цілісності України. Вона вже ефективно використовувала такі теми, як «боротьба з сектами», «релігійна безпека» та «захист суспільства» як прикриття для створення розколу в країні.

Це означає, що подальші антикультові ініціативи в Україні не можна оцінювати лише за їхньою назвою та публічними деклараціями. В умовах війни особливо важливо дивитися на результат: кого призначають внутрішнім ворогом, який розкол створюють у суспільстві, до яких рішень підштовхують державу, які ресурси служб відволікають і чи збігається підсумок з інтересами Росії.

Саме тому український антикультовий контур, навіть коли він говорить мовою «захисту суспільства», «патріотизму» та «боротьби з загрозами», вимагає особливої уваги. Досвід Бройде показує: зовні корисна ініціатива може бути не вирішенням проблеми, а входом у сценарій ворога. У цій логіці «секти», «релігійна безпека» та «захист суспільства» стають не релігієзнавчими термінами, а політичним інструментом гібридної війни [18], [19].

Українська модель свободи совісті як об'єкт атаки

Україна відрізняється від Росії та Білорусі не тільки політичним курсом. Україна виробила власну модель релігійної свободи — модель плюралізму, близьку до американського підходу: держава не призначає «правильні» та «неправильні» релігії, не створює ієрархію «традиційних» і «нетрадиційних» груп, не перетворює меншини на об'єкт підозри. Саме цю модель захищали українські релігієзнавці Людмила Філіпович, Віктор Єленський, Анатолій Колодний, Олександр Саган та інші [20], [21], [22], [23].

Філіпович прямо формулювала цінність українського шляху: якщо немає свободи віросповідання, інші свободи втрачають сенс. Вона підкреслювала, що Україна — це не Росія і не Білорусь, а самостійна країна з традицією релігійного плюралізму, де ніколи не було однієї домінуючої церкви, і де вимога «одна церква, решта геть» є божевіллям і незнанням історії [22].

Єленський окремо відзначав унікальність України: немає головної церкви, немає визнаних і невизнаних церков, а конфесійне різноманіття не дозволяє одній силі придушувати меншини [23].

Саме це коло українських вчених виступало проти FECRIS та її проросійських зв'язків після початку повномасштабної війни. 82 українських вчених просили Францію припинити підтримку FECRIS (примітка: О. Дворкін з 2009 року був віцепрезидентом FECRIS і входив до ради директорів до 2023 року); міжнародні НУО зверталися до держсекретаря США Ентоні Блінкена з вимогою виключити проросійську антикультову структуру з форматів ООН [4], [5], [84]. У цих листах фігурували Філіпович, Єленський, Колодний, Саган та інші — тобто ті, хто захищав українську демократичну модель свободи совісті.

На іншому боці цієї лінії — Ірина Кременовська. Ще у 2019 році вона публічно критикувала цих вчених, звинувачуючи їх у «лобіюванні інтересів новітніх релігійних організацій», фактично ставлячи під підозру сам принцип рівного правового статусу релігійних меншин [24], [25], [26]. У її тексті українська модель, близька до американської, описувалася як надмірно ліберальна, а як альтернатива наводилися європейські країни з державними або привілейованими «традиційними» релігіями [24].

В українському контексті це не абстрактна суперечка. Для Москви вигідна не українська модель рівності, а модель підозри: «традиційні» проти «нетрадиційних», «церква» проти «сект», «свої» проти «чужих». У Росії саме так будувалася репресивна система проти релігійних меншин, про що писала Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) [3]. Тому атака на українських релігієзнавців і на український релігійний плюралізм — це атака на один з основних елементів української демократії.

Кременовська: українське обличчя тієї ж антикультової схеми

Ірина Кременовська публічно позиціонує себе як незалежна українська антикультова активістка, але її зв'язки та наслідки її роботи ведуть до тієї ж російської інфраструктури.

Центр економіко-правових досліджень Кременовської вказував серед партнерів сайт antisekta.org [31]. Сам же сайт antisekta.org — просував російську антикультову літературу та матеріали Дворкіна [32]. На ресурсах «До Істини» та інших майданчиках, пов'язаних із російським антикультовим середовищем, розміщувалися матеріали Кременовської [33], [34].

Ключовий вузол — сайт місіонерського відділу Новосибірської єпархії, пов'язаний з Олександром Новопашиним, віце-президентом РАЦИРС і найближчим соратником Дворкіна. У 2019 році цей сайт публікував матеріал на захист українки Ірини Кременовської та росіянина Олександра Невеєва [29].

У 2025 році, вже під час повномасштабної війни, той самий російський ресурс знову шанобливо посилався на Ірину Кременовську як на експерта [30].

На цьому ж сайті розміщувався методичний текст, спрямований проти української держави — «Довідник для громадян України з організації опору київському маріонетковому уряду» [27].

Це поєднання неможливо списати на випадковість: ресурс, який зберігає методичку щодо саботажу проти України, водночас захищає Кременовську та Невеєва, а потім у 2025 році знову вказує на Кременовську як на авторитетне джерело [27], [29], [30]. В умовах війни таке перетинання є питанням національної безпеки.

Окрема лінія — Олександр Невеєв. Кременовська рекомендувала його на своїх ресурсах, хоча його антиукраїнська позиція була публічною і радикальною [36], [37].

Невеєв фігурує в базі «Миротворець» [41].

Його публікації та близькі російські матеріали просували тези про Майдан, «сатанізацію» України, необхідність «десатанізації», а також звинувачення на адресу Заходу та США [38], [39], [40], [42], [43]. У 2021 році Невеєв виступав на федеральному російському каналі проти «АЛЛАТРА» [48].

У той же час в Україні Ірина Кременовська вела ту саму лінію проти «АЛЛАТРА», оббиваючи пороги правоохоронних органів і готуючи експертні висновки [59], [35].

Так вибудовується трикутник: Дворкін і РАЦИРС як ідеологічний центр; Новопашин як російський церковно-антикультовий вузол; Кременовська і Невеєв як синхронні виконавці спільної інформаційної лінії в Україні та Росії.

У Росії «АЛЛАТРА» оголошують проукраїнською та небезпечною для РФ; в Україні її намагаються представити проросійською. Звинувачення протилежні, але мета одна: знищити довіру до міжнародної громадянської платформи, відвернути державні ресурси та зірвати міжнародну діяльність «АЛЛАТРА», корисну для України.

Кейс «АЛЛАТРА»: як антикультова мережа відвернула увагу українських служб

Кампанія проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА» розпочалася задовго до 2023 року. Перша дискредитуюча стаття з'явилася у 2015 році на ресурсі, пов'язаному з Московським патріархатом [44].

Потім вона була продубльована на головній інтернет-платформі РАЦИРС — сайті Центру Іринея Ліонського, а також на новосибірському вузлі РАЦИРС і на українському апологетичному ресурсі, який був частиною російської антикультової мережі в Україні [45], [46], [47].

Це був старт кампанії дегуманізації. В Україні «АЛЛАТРА» роками називали «проросійською сектою», «агентами ФСБ». У Росії, навпаки, її називали «проукраїнською» і пов'язаною з українськими спецслужбами. Дзеркальність звинувачень є головним доказом технології: за логікою антикультової мережі в кожній країні організація мала виглядати зрадником саме цієї країни.

У 2022 році Новопашин прочитав лекцію «АллатРа: екологічно чистий нью-ейдж», опубліковану на ресурсах Центру Іринея Ліонського [49]. У 2021 році Невєєв виступав проти «АЛЛАТРА» на російському федеральному каналі [48]. В Україні Ірина Кременовська, за її власними публікаціями, займалася цією темою з 2015–2016 років (саме в цей період з'явилися перші дискредитаційні матеріали проти платформи «АЛЛАТРА» на сайтах, афілійованих з Московським патріархатом). З 2017 року Ірина Кременовська зверталася до поліції, готувала матеріали для суду, складала експертні обґрунтування та взаємодіяла з людьми в правоохоронних органах [35], [59].

У публічному описі Кременовської це виглядає як визнання багаторічної роботи зі створення тиску навколо «АЛЛАТРА»: вона говорить про підготовку матеріалів, звернень, судових та експертних дій, а також про людей, залучених до антикультової діяльності, з якими вони разом все починали, про правоохоронців, які переконували своє керівництво дати старт справі проти «АЛЛАТРА» в Україні [35], [59].

В умовах війни така діяльність має оцінюватися не лише як приватна антипатія до однієї організації, а як створення каналу, через який наративи та сценарії російського походження потрапили в українську систему силового реагування.

8 серпня 2023 року Генеральна прокуратура РФ визнала діяльність «АЛЛАТРА» небажаною на території Росії. Російська сторона стверджувала, що «АЛЛАТРА» дискредитує федеральні та регіональні органи влади і поширює інформацію, що дискредитує збройні сили РФ [50], [51]. Російські антикультові ресурси окремо підкреслювали роль депутата Держдуми Яни Лантратової у справі «АЛЛАТРА» [52]. При цьому українські та міжнародні джерела пов'язують Лантратову зі справою про незаконне вивезення українських дітей з Херсона; а в 2026 році вона стала російським омбудсменом з прав людини, що викликало окремий резонанс [53], [54].

Через кілька місяців після заборони «АЛЛАТРА» в Росії, 1 листопада 2023 року, в Україні відбулися масові обшуки у волонтерів — близько 70 обшуків по країні, за участю Нацполіції та СБУ, з широким медійним супроводом [55], [56], [57], [58]. Саме тут проявилася ресурсна пастка. Поки Україна веде війну за незалежність і збереження державності, цінний час слідчих, оперативників, судів, експертів і медіа було втягнуто у справу, що виросла з багаторічної антикультової кампанії, розпочатої з майданчиків Московського патріархату та РАЦИРС [44], [45], [46], [47], [59].

Це саме той механізм, про який говорив експерт Солдатов стосовно Франції: дешево створений конфлікт змушує служби розширювати роботу, витрачати ресурси та відволікатися від реальної російської діяльності та агентурної роботи [1].

25 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві підтвердив законність діяльності «АЛЛАТРА», встановивши відсутність передбачених законом підстав для її заборони та примусової ліквідації. Крім того, суд підтвердив патріотичний характер діяльності «АЛЛАТРА» в Україні [60], [62].

Таким чином, суд не встановив доказів того, що «АЛЛАТРА» здійснювала протиправну, антиукраїнську або «проросійську» діяльність. Навпаки, суд вказав на відповідність діяльності «АЛЛАТРА» положенням її Статуту та законодавству України.

Заборонна логіка, обвинувальні конструкції та експертиза, підготовлена Іриною Кременовською та її центром, не витримали судової перевірки.

Європейське продовження: Луїджі Корвалья, чеська мережа, BBC та спроба зірвати легітимацію «АЛЛАТРА»

Європейська кампанія проти «АЛЛАТРА» розвивалася хвилями. У 2022 році BBC опублікувала матеріал, де серед контекстів використовувалася позиція Челябінської єпархії РПЦ — російського церковного джерела, пов'язаного з антикультовою інфраструктурою, в момент, коли Росія вже вела повномасштабну війну проти України [64].

Потім чесько-словацька лінія підхопила тези про «проросійську секту» та «загрозу безпеці» [65].

Третя хвиля пов'язана з Луїджі Корвалья — італійським антикультовим діячем, членом FECRIS та найближчим соратником Дворкіна в європейському середовищі. Він брав участь у ризькій конференції 2018 року разом із Дворкіним, Мамикіним та іншими [8]. Пізніше він виступав експертом у європейських матеріалах проти «АЛЛАТРА» [66], [67].

Вся ця діяльність антикультової мережі завдає удару не тільки по репутації «АЛЛАТРА». Учасники мережі також намагаються зірвати вихід платформи на міжнародні майданчики. У цьому сенс атаки: не дати міжнародній громадянській платформі «АЛЛАТРА», що має українське походження, говорити на глобальному рівні не тільки про клімат, загрозу мікро- та нанопластику, права людини, релігійну свободу, а й про підтримку України.

Показово, що в Європарламенті спроба осіб, залучених до просування цієї позиції, представити «АЛЛАТРА» як проросійську загрозу не увінчалася успіхом. У протоколі квесторів Європарламенту від 29 квітня 2026 року зафіксовано, що парламентські служби не знайшли переконливих і однозначних елементів, що підтверджують скарги про проросійські наративи «АЛЛАТРА» та зв'язках з російськими дезінформаційними екосистемами, які могли б призвести до зловживання приміщеннями Парламенту або поставити під загрозу його репутацію [83].

Що саме намагалися зірвати: діяльність «АЛЛАТРА» на підтримку України

Міжнародна громадянська платформа «АЛЛАТРА» публічно засудила збройну агресію Росії проти України, виступає за відновлення територіальної цілісності України та просуває українську позицію на міжнародних майданчиках у США, ЄС та інших країнах [68].

У США «АЛЛАТРА» діяла у форматі громадської дипломатії, взаємодіючи з Конгресом, Сенатом, релігійними лідерами та представниками експертного середовища [69], [70], [71], [72].

22 січня 2026 року «АЛЛАТРА» разом із пастором Марком Бернсом провела конференцію "United in Liberty: The Rise of Spiritual Diplomats" у комплексі Капітолію США у Вашингтоні. Серед спікерів були конгресмен Гас Біліракіс, Метт Шлепп, конгресмен Джо Вілсон, конгресмен Марк Харріс та інші; президент США Дональд Трамп виступив зі спеціальним відеозверненням, записаним для конференції [69], [70].

5 лютого 2026 року відбулася конференція на підтримку України "Freedom Has a Name and It"s Called Ukraine', де виступали представники американського, українського та релігійного середовища, включаючи народних депутатів України, головного рабина Києва та України Моше Реувена Асмана та інших учасників [71], [72].

Паралельно „АЛЛАТРА“ розвиває наукову та правозахисну діяльність: Глобальний дослідницький центр „АЛЛАТРА“, матеріали про нанопластик, участь у кліматичних форумах ООН, COP29, COP30, форумі до 50-річчя Гельсінського заключного акта в ООН у Відні, виступи з питань прав людини, конференції в Європарламенті на тему нанопластику [73], [74], [76], [77], [78], [79], [80].

Ватиканська лінія також є значущою: „АЛЛАТРА“ повідомляла про апостольське благословення Папи Франциска у 2024 році та благословення Папи Лева XIV у 2025 році [81], [82].

Саме тому атака на міжнародну громадянську платформу „АЛЛАТРА“ вигідна Росії. Удар завдається по проукраїнській громадянській ініціативі, яка веде міжнародну діяльність на підтримку України та тісно співпрацює з демократичними партнерами за кордоном. Мета такої кампанії проти „АЛЛАТРА“ — не захист суспільства, як це намагається представити антикультова мережа, а паралізація міжнародної громадянської платформи, корисної для України, через наклеп, тиск, обшуки, суди та втягування спецслужб у штучно створений антикультовий порядок денний. У підсумку державний ресурс витрачається не на виявлення реальної російської агентури, а на обслуговування сценарію, вигідного Москві: дискредитувати „АЛЛАТРА“, послабити її зовнішню роботу та позбавити Україну ще одного громадянського каналу міжнародної підтримки.

Фінальний висновок: антикультова мережа — не маргіналія, а інфраструктура загрози

Зібрані кейси складаються не в ланцюжок випадкових збігів, а в повторювану модель.

У французько-сербському епізоді релігійна ненависть стала інструментом операції, яка, згідно з судовими матеріалами, пов'язана зі структурами розвідслужби РФ; постать Момчіло Гаїча вивела до церковно-антикультового контуру [1], [9], [11], [12]. У Латвії антикультова повістка перетнулася з проросійськими політичними мережами та фігурами Тетяни Жданок, Андрія Мамикіна, Євгена Єлкіна та Микити Нікіфорова [6], [7], [8], [89], [90], [91], [92], [93]. У Литві колишній співробітник КДБ Микола Рижак, прихильник репресивної боротьби з „деструктивними сектами“, був названий особою, яка розпалює ворожнечу та становить загрозу національній безпеці Литви [13], [14], [15]. В Україні лінія „Дворкін — Бройде — Сурков“ показала, як антикультове та релігійне середовище використовувалося в проектах російської гібридної війни: через медіа, регіональні ініціативи, релігійні структури та керовані кампанії розколу [18], [19].

З огляду на це діяльність Ірини Кременовської та скоординована атака на міжнародну громадянську платформу „АЛЛАТРА“ вже не виглядають як приватна антипатія до однієї організації. Це продовження тієї ж логіки: та сама термінологія „сект“ і „деструктивних культів“, ті самі перетини з Дворкіним, Новопашиним і Невеєвим, та сама боротьба проти української моделі релігійного плюралізму в цілому, та сама спроба втягнути державу в силову реакцію на штучно створену „внутрішню загрозу“ [24], [29], [30], [35], [59].

Антикульт у цій схемі — не релігієзнавча дискусія. Це технологія політичного впливу. Кейс „АЛЛАТРА“ особливо важливий саме тому, що показує цей механізм у розрізі. У Росії „АЛЛАТРА“ переслідують як проукраїнську й антиросійську структуру; в Україні антикультова мережа намагалася представити її проросійською; європейські вузли того ж середовища намагалися використовувати українську справу як готовий аргумент для міжнародної дискредитації. При цьому міжнародна громадянська платформа „АЛЛАТРА“ продовжує публічно підтримувати Україну та працювати на міжнародних майданчиках [50], [51], [55], [56], [57], [58], [68], [69], [70], [71], [72], [83].

Тому антикультова мережа в описаній схемі — не маргінальна група „борців із сектами“, а інфраструктура загрози. Вона розпалює ворожнечу, роздроблює суспільство, підриває довіру до демократичних інститутів, втручається у сферу свободи совісті, відволікає правоохоронців і послаблює громадянські ініціативи, які підтримують Україну. Для України та країн Заходу це питання національної безпеки: така мережа допомагає Москві переносити війну всередину демократичних суспільств — у форму підозрілості, правового перевантаження, медійної істерії та керованого розколу.

Список джерел

[1] Forum 18. RUSSIA: Why did 'intelligence service' sponsor attacks on French places of worship? 27.04.2026. 

[2] Bitter Winter. From Russia with Hate: How Russia Sponsored Attacks on French Places of Worship. 

[3] USCIRF. The Anti-cult Movement and Religious Regulation in Russia and the Former Soviet Union. 2020. 

[4] Bitter Winter. 82 Ukrainian Academics Ask France to Stop Supporting FECRIS. 2022. 

[5] Bitter Winter. Ukrainian Academics Urge France to Stop Support to FECRIS. 2022. 

[6] ActFiles. Ways of FSB agents infiltration in Europe. 

[7] ActFiles. Russian anticult trail in Latvia. 

[8] ActFiles. Russian anticult trail in Latvia. Part 2.

[9] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Международная конференция антисектантских центров Сербской Православной Церкви. URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=3341

[10] Vijesti. Москва предоставила убежище лидеру сербской группировки, подозреваемой в инцидентах в Париже и Берлине. 

[11] Вестник Синодального центра сектоведения БПЦ. 2017. Том 2, №3. 

[12] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Избрание Патриарха Сербского Порфирия. 

[13] SOVA Center. Ударим теологической экспертизой по свободе совести! 2016. 

[14] ТАСС. МИД Литвы предложил запретить въезд в страну депутату Госдумы Рыжаку. 2019. 

[15] Delfi/LRT. Литва запретила въезд российскому депутату: бывший кагэбист сеет рознь и представляет угрозу безопасности. 2019.

[16] The Putin List. Николай Рыжак.

[17] RusTeam. Рыжак Николай Иванович. Биография. 

[18] RUSI. The Surkov Leaks: The Inner Workings of Russia"s Hybrid War in Ukraine. 2019. 

18[19] Shandra A. What Surkov"s hacked emails tell about Russia"s hybrid war against Ukraine // Euromaidan Press. 12.11.2019. 

[20] Укрінформ. Свобода совісті в Україні: її вороги та захисники. 2025. 

[21] Голос Америки. Єленський про переслідування релігійних громад окупантами. URL: https://www.holosameryky.com/a/yelensky-pro-peresliduvannia-relihijnykh-hromad-okupantamy/7479087.html

[22] RISU. Людмила Филипович: "Если нет свободы вероисповедания, то все остальные свободы не нужны". URL: https://risu.ua/ru/lyudmila-filipovich-esli-net-svobody-veroispovedaniya-to-vse-ostalnye-svobody-ne-nuzhny_n110478

[23] Суспільне. Україна унікальна країна: інтерв'ю Віктора Єленського. URL: https://suspilne.media/chernivtsi/973965-perehid-do-pcu-ce-zmina-religii-ocilnik-sluzbi-z-etnopolitiki-pro-religijni-perehodi-na-bukovini-j-dolu-parafij-upc/

[24] Центр економіко-правових досліджень. Лобіювання інтересів новітніх релігійних організацій у колах експертів-науковців. 22.05.2019. URL: https://el-research.center/2019/05/22/lobiyuvannya-interesiv-novitnikh-relihiynykh-orhanizatsiy-u-kolakh-ekspertiv-naukovtsiv/

[25] ГОВОРИ! Лобіювання інтересів новітніх релігійних організацій у колах експертів-науковців. 22.05.2019. URL: https://vilneslovo.com/lobiyuvannya-interesiv-novitnikh-relihiynykh-orhanizatsiy-u-kolakh-ekspertiv-naukovtsiv/

[26] YouTube. Выступление Ирины Кременовской о религиоведах. Таймкод 6:12–6:41. URL: https://www.youtube.com/watch?v=I0Z00eSZWYY&t=366s

[27] Миссионерский отдел Новосибирской епархии / Web Archive. Справочник для граждан Украины по организации сопротивления киевскому марионеточному правительству. URL: https://web.archive.org/web/20250420105559/https://www.ansobor.ru/userfiles/files/library/pdf/Spravochnik.pdf

[28] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Про РАЦИРС, его членов и деятельность. URL: https://ansobor.ru/page.php?id=14

[29] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Материал 2019 года с упоминанием И. Кременовской и А. Невеева. URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=9000

[30] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Материал 2025 года с упоминанием И. Кременовской. URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=13064

[31] Центр економіко-правових досліджень. Наші партнери. URL: https://el-research.center/nashi-partnery/

[32] Antisekta.org / Web Archive. Литература. URL: https://web.archive.org/web/20181128140508/https://antisekta.org/literatura/

[33] К Истине. Открылся новый апологетический сайт. URL: https://web.archive.org/web/20251210010706/https://iriney.ru/raznoe/raznoe/otkryilsya-novyij-apologeticheskij-sajt.html

[34] К Истине. Материал И. Кременовской. URL: https://k-istine.ru/sects/ashram_shambala/ashram_shambala_kremenovskay-01.htm

[35] ГОВОРИ! Архив автора Ирина Кременовская. URL: https://vilneslovo.com/author/iryna-kremenovska/

[36] ГОВОРИ! Ірина Кременовська. Тренінги: користь або небезпека? 15.12.2018. 

[37] ГОВОРИ! Ірина Кременовська. Симоронская диссертация Петры Бурлан. 22.04.2020. 

[38] Александр Невеев. LiveJournal. Публикация 1. URL: https://neveev.livejournal.com/53226.html

[39] Александр Невеев. LiveJournal. Публикация 2. URL: https://neveev.livejournal.com/51836.html

[40] Александр Невеев. LiveJournal. Как бороться с майданом. URL: https://neveev.livejournal.com/31798.html

[41] Миротворец. Шпекторов Александр Борисович / Невеев Александр. URL: https://myrotvorets.center/criminal/shpektorov-aleksandr-borisovich/

[42] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Материал Александра Невеева. URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=9014

[43] 360.ru. Материал о "десатанизации" Украины. URL: https://360.ru/tekst/obschestvo/satanizatsija-obschestva-ukrainskij-narod-pogruzili-v-sluzhenie-zlu/

[44] Православная жизнь. Технология обмана в действии: оккультное движение "АллатРа". 2015. URL: https://web.archive.org/web/20260509135418/https://pravlife.org/ru/content/tehnologiya-obmana-v-deystvii-okkultnoe-dvizhenie-allatra

[45] Центр Иринея Лионского. Архив сообщений об "АллатРа". URL: https://iriney.ru/okkultnyie/allatra-sensej-anastasiya-novyix/arxiv-soobshhenij-o-allatra-sensej-anastasiya-novyix/segodnya-v-ukraine-myi-imeem-novyij-vid-religioznogo-dvizheniya-okkultnoj-napravlennosti.html

[46] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Дублирование первой статьи об "АллатРа". URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=9312

[47] Украинский апологетический центр / Web Archive. Дублирование первой статьи об "АллатРа". URL: https://web.archive.org/web/20170307203842/http://apologet.in.ua/apologetika/totalitarnye-sekty/allatra-anastasiya-novych/7081-quotallatraquot-nachinaetsya-chudozhestvennym-proizvedeniem-a-zakanchivaetsya-okkultnym-i-destruktivnym-dvizheniem.html

[48] Первый канал / VK. О секте "АллатРа". 11.09.2021. URL: https://vk.com/video-117260627_456239791

[49] Центр Иринея Лионского. Александр Новопашин: "АллатРа: экологически чистый нью-эйдж". URL: https://iriney.ru/okkultnyie/allatra-sensej-anastasiya-novyix/arxiv-soobshhenij-o-allatra-sensej-anastasiya-novyix/protoierej-aleksandr-novopashin.-allatra-ekologicheski-chistyij-nyu-ejdzh.html

[50] Генеральная прокуратура РФ. Деятельность иностранной неправительственной организации признана нежелательной. 08.08.2023. URL: https://epp.genproc.gov.ru/ru/gprf/mass-media/news/archive/e5834788/

[51] РБК. Генпрокуратура признала нежелательной деятельность организации "АллатРа". 08.08.2023. URL: https://www.rbc.ru/politics/08/08/2023/64d258bd9a79471938248b7b

[52] Центр Иринея Лионского. Депутат Госдумы Яна Лантратова помогла разоблачить опасную "секту". URL: https://iriney.ru/okkultnyie/allatra-sensej-anastasiya-novyix/arxiv-soobshhenij-o-allatra-sensej-anastasiya-novyix/deputat-gosdumyi-yana-lantratova-pomogla-razoblachit-opasnuyu-sektu-organizacziya-allatra.html

[53] ГУР МО Украины. War & Sanctions: LANTRATOVA YAna Valerevna. URL: https://war-sanctions.gur.gov.ua/en/kidnappers/persons/904

[54] UNN. Suspected by the SBU of kidnapping children from Kherson – Yana Lantratova becomes Russia"s new ombudsman. 14.05.2026. URL: https://unn.ua/en/news/suspected-by-the-sbu-of-kidnapping-children-from-kherson-yana-lantratova-becomes-russias-new-ombudsperson

[55] МВС України. Правоохоронці ліквідували діяльність секти "Аллатра". 02.11.2023. URL: https://mvs.gov.ua/news/pravooxoronci-likviduvali-diialnist-sekti-allatra-iaka-prosuvala-v-ukrayini-prokremlivski-ideyi-video

[56] РБК-Україна. По всій Україні йдуть масові обшуки. 01.11.2023. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/vsiy-ukrayini-ydut-masovi-obshuki-chogo-sekta-1698825660.html

[57] Суспільне. СБУ та Нацполіція проводять масові обшуки по всій Україні. 01.11.2023. URL: https://suspilne.media/607051-sbu-ta-nacipolicia-provodat-masovi-obsuki-po-vsij-ukraini-u-sektantiv-z-allatri/

[58] Mind.ua. Нацполіція проводить масові обшуки у "секті Аллатра". 01.11.2023. URL: https://mind.ua/news/20264851-nacpoliciya-provodit-masovi-obshuki-u-sekti-allatra

[59] ГОВОРИ! Ірина Кременовська. Про знахідки на обшуках у секті "Аллатра". 2023. URL: https://vilneslovo.com/pro-znakhidky-na-obshukakh-u-sekti-allatra-i-sotsialnu-bezvidpovidalnist-mediynykiv/

[60] Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 640/362/23, провадження № А/855/10757/25 //Єдиний державний реєстр судових рішень. Реєстраційний номер судового рішення: 134362444. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134362444

[61] ALLATRA. Official Statements. URL: https://allatra.org/uk/statements

[62] ALLATRA. Заява про рішення апеляційного суду України. 02.03.2026. URL: https://allatra.org/uk/statement/court-has-confirmed-legality-and-patriotic-nature-allatra-movements-activities-ukraine

[63] ГОРДОН. Комитет Рады инициирует проверку действий Ирины Кременовской и Алексея Святогора. 2025. URL: https://gordonua.com/news/society/komitet-vr-initsiiruet-proverku-dejstvij-iriny-kremenovskoj-i-alekseja-svjatohora-na-priznaki- antiukrainskoj-dejatelnosti-smi-1746340.html

[64] BBC. How high-profile scientists felt tricked by group denying climate change. 26.04.2022. URL: https://www.bbc.com/news/blogs-trending-61166339

[65] Seznam Zprávy. Proruská sekta obdivuje Putina, oslovuje až tisíce Čechů. 2023. URL: https://www.seznamzpravy.cz/clanek/domaci-zivot-v-cesku-proruska-sekta-obdivuje-putina-oslovuje-az-tisice-cechu-rika-religionista-221742

[66] VSquare. Climate disinformation peddlers target the Vatican and US Congress. 2024. URL: https://vsquare.org/disinformation-whitewashing-russia-allatra-creative-society/

[67] Facta. Il culto parareligioso che dall"Ucraina all"Italia diffonde disinformazione climatica e teorie apocalittiche. 2024. URL: https://www.facta.news/articoli/allatra-culto-disinformazione-climatica

[68] ALLATRA. Заява про засудження збройної агресії Росії проти України. URL: https://allatra.org/sk/statement/official-statement-allatra-armed-aggression-russian-federation-against-ukraine

[69] AP/EIN Presswire. Pastor Mark Burns and ALLATRA Host United in Liberty: The Rise of Spiritual Diplomats Conference at U.S. Capitol. 2026.

[70] ALLATRA. Pastor Mark Burns and ALLATRA Host United in Liberty: The Rise of Spiritual Diplomats Conference. 2026. 

[71] Spiritual Diplomats / ALLATRA. Freedom Has a Name and It"s Called Ukraine. 05.02.2026. 

[72] ALLATRA. Freedom Has a Name, and It"s Called Ukraine Conference. 09.02.2026. 

[73] ALLATRA Global Research Center. 

[74] ALLATRA. Nanoplastics: Threat to Life. 

[75] Mannheim Arts and Film Festival. 

[76] ALLATRA. На теренах COP29 президентка ALLATRA привітала лідерів з кліматичною угодою. 

[77] ALLATRA. Delegation of ALLATRA actively participated in COP30. 

[78] ALLATRA. Participants attended forum at UN Vienna dedicated to 50th Anniversary of Helsinki Final Act. [79] ALLATRA. Human rights expert Mariia Anapreichyk spoke at UN Social Forum 2025. 

20[80] ALLATRA. European Parliament conference "Nanoplastics: Hidden Connections and Emerging Risks". 

[81] ALLATRA. Президентка ALLATRA обговорила проблему зміни клімату з Папою Франциском / Апостольське благословення. 

[82] ALLATRA. Апостольське благословення Папи Лева XIV. 2025. 

[83] European Parliament. Quaestors" meeting minutes, 29.04.2026, QUEST_PV(2026)04-29_EN.pdf. f

[84] The European Times. 15 NGOs sent a letter to Secretary Blinken to exclude pro-Russian anti-cult organization from the UN. 2022.

[85] The European Times. Российский представитель FECRIS: "Россия всегда была костью в горле США…". 2022.

[86] Новосибирский миссионерский институт. Материал с участием А. Новопашина и логотипом FECRIS. 2024. 

[87] The European Times. Как французские MIVILUDES скомпрометировали себя российскими экстремистами. 2022.

[88] The European Times. Фасад FECRIS: тихое сохранение кремлевских связей. 2025

[89] The Insider. Latvian Member of European Parliament is an agent of Russian intelligence, leaked emails confirm. 28.01.2024. 

[90] Associated Press. EU Parliament probes a Latvian lawmaker after media allegations that she spied for Russia. 30.01.2024. 

[91] Associated Press. Latvia starts criminal proceedings against an EU Parliament lawmaker suspected of spying for Russia. 16.03.2024.

[92] State Security Service of Latvia (VDD). VDD initiates a criminal case against the former politician Andrejs Mamikins for publicly glorifying Russia"s crimes. 29.09.2023. 

[93] LSM.lv. Security Service wants Kremlin fanboy and former MEP Mamikins prosecuted. 08.06.2024. 

[94] The Geopost. Moscow shelters Momcilo Gajic, leader of Serbian group suspected in Paris and Berlin incidents. 2026. 

[95] Serbian Orthodox Church. Patriarch Porfirije conversed with President of the Russian Federation Vladimir Putin. 23.04.2025.

[96] Kossev. Serbian Patriarch Tells Putin: Without Kosovo and Republika Srpska Serbs Have No Perspective. 23.04.2025. 

[97] Gorod.lv. Вмешательство Жданок не помогло российскому сектоведу Дворкину попасть в Европарламент.

[98] Вестник Синодального центра сектоведения БПЦ. 2016. Том 1, №3. [99] Православная жизнь / Web Archive. Технология обмана в действии: оккультное движение "АллатРа". Архивная копия.