– Ти збираєшся займатись дитиною?
— Вы оба мешаете мне жить как я хочу!
(із розмови перед розлученням)
Народження
Мене звати Марічка. Мої батьки, Тарас і Ада, українець і росіянка, розлучились після п'яти років шлюбу, коли я ще не мала двох років. Це початковий період життя без моїх спогадів, тут будуть тільки прості факти.
Процес розлучення почався у 2014 році, коли росія вже напала на Україну. Батьків як родину в свідомому віці я не застала. Мати перший раз надовго поїхала від нас відпочивати в Індію щойно мені виповнилося півроку, потім вона повернулась і майже одразу поїхала ще раз, до родичів у росію. Батько знайшов мені няню, щоб мати змогу працювати з дому, він у мене програміст. Згодом мама повернулась і подала на розлучення. Розрив з матір'ю я переживала погано, після повернення навіть сторонилась її. Мама рідко бувала вдома. Коли тато дорікав їй за це, вона вимагала щоб ми з ним «не заважали їй жити». Батько намагався налагодити між нами контакт допоки не отримав позов щодо виселення його з купленої у шлюбі квартири. В цей момент він розлучився ментально, а трохи згодом вони розлучились юридично. Різноманітні судові провадження між моїми батьками тягнуться і донині. Перші 9 років свого життя ці суди на собі я не відчувала, але потім відчула. Тож далі все по порядку.
Розлучення. Перший суд
Батьків з немовлям до року по закону не розлучають, тому мама подала на розлучення, щойно мені виповнився один рік. Тато нічого про її наміри не знав, дізнався тільки коли отримав позов. Оскільки вони мали спільну дитину і спільне майно (квартиру), розлучали їх по судовому рішенню. В позові мати написала, що вважає квартиру своєю, тому розподіл майна не потрібен. Для суду по розлученню це не мало значення, оскільки на розподіл майна потрібен окремий позов. Проте ця інформація стала вирішальною для батька, який заплатив більше половини вартості квартири і на зароблені ним гроші (мама тоді не працювала) зробив там капітальний ремонт. Мамину частину грошей дали їй її батьки. Документи на квартиру перед розлученням моя мати забрала і сховала. Шлюбного контракту у них не було. Вони обоє були і залишаються прописаними у квартирі. Це і стало причиною наступного позову.
Втрата права власності. Другий суд
Коли батьки були в процессі розлучення, але ще жили разом, мама сказала татові, що хоче самостійності, тому буде шукати роботу і почне платити квартплату. Він погодився, і через півроку отримав позов про визнання його таким, що втратив право власності на квартиру, на підставі того, що він півроку не платив квартплату.
Тоді у мами були адвокати з якими вона домовилась продати квартиру після того, як відсудить її у тата. Прописувати мене мама не хотіла, бо через це квартиру було б значно складніше продавати.
Прописка дитини. Третій суд
Тато подав позов на прописку дитини за рішенням суду. Мама тоді злякалась і погодилась мене прописати. Після цього мамині адвокати зникли, в суди по праву власності і прописці ніхто з батьків не ходив, тому їх автоматично завершили. Оскільки обоє батьків залишились прописаними з дитиною, за законом у них автоматично визначились юридично рівні батьківські права.
Виїзд дитини закордон з одним із батьків. Четвертий суд
Після розлучення мама захотіла відвезти мене до своїх батьків у москву. Мені було два роки. Тато був проти. За законом мамі був потрібен дозвіл батька, і вона подала позов щоб цей дозвіл отримати. Позов був на конкретні дати поїздки. Суд призначив комісію. На комісії мати влаштувала скандал, тому що ій не сподобались запитання. Комісія зробила висновок, що дитину не слід було випускати з матірʼю. Суд не взяв до уваги висновок комісії яку сам назначив і дозволив матері-росіянці вивезти дитину без згоди батька-українця. Лишався один нюанс, ми не встигли б виїхати у визначені дати, якщо б тато подав апеляцію. В той самий час мама вмовила мене сказати батькові, що я хочу поїхати з нею, і я це сказала. Батько написав відмову від апеляції, щоб ми змогли виїхати. Тоді ми виїхали до росії приблизно на місяць.
Коли ми з мамою повернулися, тато працював за комп'ютером. Побачивши його, я одразу залізла до нього на руки і скрутилась там як котик. Ми просто сиділи разом і дивились у монітор, поки він працював.
Спроби розʼїхатись
Тато почав шукати квартиру, щоб було куди зі мною зʼїхати. З мамою тоді вони майже не розмовляли, так само вона не відповідала на питання, чи буде вона вдома і чи можна мене залишити з нею. Мама ображалась, що тато не хоче залишити їй квартиру юридично, а хоче просто зʼїхати. Тоді ж батькові прислали пропозицію на роботу в Америці. Він запропонував віддати мамі квартиру в обмін на те, що вона не буде проти нашого з татом переїзду. Мати спочатку погодилась, але через декілька днів з кимось поговорила і передумала. Сказала, що люди її не зрозуміють. По закону, батькові був не потрібен мамин дозвіл на вивезення мене закордон, бо вона не є громадянкою України, але він все одно не поїхав. Тоді тато ще вважав неправильним розлучати мене з біологічною матірʼю.
Якось увечері мама спробувала обійняти тата на кухні, але він просто посунув її і вийшов. Тоді вона розлютилась і кричала, що він ще побачить, як то жити без неї. Через кілька днів вона переїхала. Сама запропонувала графік мого проживання по три з половиною дні на тиждень з кожним із батьків. Няні тоді у мене вже не було.
Після маминого переїзду всі наші стосунки зазнали полегшення. В цей самий період у мене починають зʼявлятися перші спогади. Чимдалі моїх особистих думок і висновків у цій історії більшатиме.
