Під час Майдану зі всіх каналів росія проклинала майданівців останніми словами, кричала, що повстання проти влади — це не вихід, це злочин, так не можна, влада священа і все це не більше ніж «государственный переворот». Росіяни справді не розуміли, як таке взагалі можливо, але вони «знали», що це найнеправильніша річ в світі. Більшого злочину ніж вийти на протест і скинути злочинний режим немає.
І раптом одразу після перемоги Революції Гідності в Криму і на Сході Україні починаються ті самі повстання, які начебто жителі цих регіонів не переносять на генетичному рівні. Більшого цинізму важко і уявити. Ті самі повстання, які вони так проклинали виявились дієвою зброєю? Раптом ненависники повстань їх оцінили та взяли на озброєння? Чому павутина брехні, яку росія почала ткати навколо окупації Криму і Донбасу розгортається навколо штучних «мятежніх республік», «референдумов» і «ополценцев»? Навколо того, що для забитого рабського, прорадянського населення просто неможливо. Навколо того, у що і самі росіяни і жителі цих регіонів, які опинились під окупацією — не вірять і прекрасно бачать цей цинічний маскарад?
Більш за все росія ненавидить і боїться повстань. Вона робить все щоб дискредитувати і обесцінити їх квінтесенцію — Майдан. Вона пішла на нас війною, аби донести меседж до росіян: «не бунтуйте, бо отримаєте як в Україні», «повстання против влади дорівнює „громадянській війні“. „Ополченці“ — це пародія на Майдан і глумління над справжнім повстанням. Всі в росії розуміють карикатурність та огидність „мятежніх республік“, але від цього вся ця клоунада їм ще більше до вподоби: так вони топчуться по тому, що ненавидять і бояться. Зробити штучні пародії на те що боїшся — значить символічно взяти вверх над страхом. Весь цей цирк з „лднр“, анексією Крима і кровопролитною війною росія затіяла задля компенсації за свій страх, поставити „хохлів“ на місце. Путін мстить за свій страх перед гіпотетичним Майданом на Червоній Площі, а росіяни б'ються в екстазі від задоволення, що їх володар кривдить тих, кому Майдан вдався.
Кожен росіянин не гірше за нас віддає собі звіт, що в Україні не громадянська війна і не „вовращение в родную гавань“, а російська окупація. Неспроможість на повстання в своїй країні вони компенсують нападом зі спини на вільну людину, якій вдалось скинути окови. Це все на що здатні росіяни — ненавидіти вільних людей і паплюжити та спотворювати символи свободи.Замість Революції Гідностісті в росіян виходить лише плодити ублюдочні „народні республіки“ і „референдуми“ головорізів та воєнних злочинців. Вони самі себе хочуть запевнити, що Майдан був оцим, що він теж був огидною „народною республікою“ з „ополченцамі“: так росіяни могли себе заспокоювати, що повстання і революції завжди такі огидні.
Самі для себе росіяни можливо успішно замістили реальність Революції Гідності на пропагандистські конструкти „государственного переворота“, „киевской хунти“ і „гражданской войни“. Вони розв'язали війну і хочуть і себе і нас переконати, що Майдани не можуть бути успішними, бо за ними йде війна. І напавши на нас, вони хочуть об'єктизувати цю гіперреальність і для нас і для них. „Так ми не спроможні повалити свого диктатора та жити гідно, але ми зробимо, все, що б ці комплекси меншовартості заглушити вашими невдачами“. Ця війна для того, аби не дати нам насолодитись і скористатись плодами Революції Гідності. Аби показати росіянам, що повстаннч проти влади це погано і намалювати їм причинно-наслідкові зв'язки між повстанням проти тиранії і втратою территорії та війною.
Можливо вони і живуть в реальності, що описана їх телевізором, але справжня реалість від цього нікуди не зникла. Єдине, на що їх реальність має вплив, так це на подальше спотворення росії і росіян. Поки українці отримують героїв Майдану, волонтерів, захисників України і Кіборгів, росіяни перетворюються на гіві і моторол, остаточно знаходячи ідеальну відповідність між зовнішньою і внутрішньою потворністю рабів, що моляться на свої ланцюги і ненавидять вільних людей.
