Читайте початок статті. 

                                                                                     2

   Але Зе-гарант «додержання Конституції України» плює на Основний Закон України і зафіксовану ним вимогу до Президента України бути гарантом його додержання та й продовжує порушувати Конституцію України, про що я розповідаю у своєму матеріалі «Зе порушує Конституцію України!» за грудень 2020 року та називаю порушені Зе конкретні статті Основного Закону України (ось – короткий витяг із нього): «…законопроект № 2260 від 11 жовтня 2019 рокубуло прийнято Верховною Радою України в цілому 6 грудня 2019 року…, а 17 грудня 2019 року його підписав представник Зе-партії Голова Верховної Ради України Разумков (Ра) і в той же день, 17 грудня 2019 року, відправив даний проект на підпис лідеру Зе-партії Президенту України Зе. …Зе до цього часу (вже й станом на початок липня 2023 року, тобто через 3 роки і 7 місяців – Г. М.) й не підписав і не застосував право вето, що тягне за собою направлення акту на повторний розгляд парламенту, й не оприлюднив його…».

                                                                                    3

   Та Зе після цього не зупинився у своєму топтанні по Основному Закону України, що засвідчують моя серпнева 2022 року стаття «Зе знову й уже вкотре порушив Конституцію України!», або її стаття 107 принаймні містить внутрішнє протиріччя, і наведені нижче докази…

                                                                                   3.1

   Отже, 16 травня 2023 року громадський діяч Тарас Шамайда розмістив на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України електронну петицію № 22/193132-еп «Захистити український культурний простір від „русского міра“ – невідкладно підписати Закон 2309-ІХ про заборону ввезення і розповсюдження видавничої продукції держави-агресора» (набрала 26032 голосів з необхідних 25000 за місяць: статтею 231 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року для збору потрібної кількості голосів надається 3 місяці – вказані вимоги є однаковими для адресованих петицій відповідно Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України) наступного змісту: «19 червня 2022 року  Верховна Рада України ухвалила Закон 2309-ІХ (виділено Г. М.) „Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України“ (за – 306 голосів, проти – 0, утримались – 0).

   Закон, розроблений спільно представниками громадянського суспільства, видавничої спільноти та влади (проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України № 7459 від 13.06.2022 – Г. М.):

   забороняє імпорт і розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі;

   передбачає видання книг в Україні мовою оригіналу або в перекладі на українську мову, мови ЄС чи корінних народів України;

   перекриває можливості ввезення видань антиукраїнського змісту (виділено Г. М.).

   Закон не потребує ні копійки бюджетних витрат і має визначальне значення для майбутнього всієї книжкової галузі. 20 червня 2022 року він переданий Вам на підпис, однак попри одностайне рішення парламенту, рекомендацію Кабміну і вимоги Конституції досі не підписаний.

   Видавнича продукція держави-агресора і російський контрафакт і далі вільно продаються в Україні, підриваючи інформаційну безпеку держави й економічні підвалини українського книговидання (бо такою є сутність Зе-влади, як свідчить моя аналітична робота „Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!“ – виділення і примітка Г. М.).

   Підписати Закон 2309-ІХ публічно закликали найвідоміші українські письменники, провідні видавці й книгорозповсюджувачі, правники, численні організації громадянського суспільства, в тому числі Українська Асоціація Видавців та Книгорозповсюджувачів і коаліція „Реанімаційний пакет реформ“.

   Зрозуміло, що в умовах війни Ви як глава держави й Верховний Головнокомандувач зайняті перш за все питаннями збройної відсічі агресору. Але ситуація, коли парламент, книжкова галузь і громадянське суспільство одностайні у підтримці Закону 2309-ІХ, і лише відсутність Вашого підпису дозволяє Росії (неоколоніальному загарбнику, імперському окупанту української території та вбивці десятків тисяч українського люду, про що йдеться в моїй публікації „Льод тронулся, нєгоспода руССкіє окупанти! Уже й Херсон звільнено від вас і все наше буде звільнено!“ – Г. М.) і далі руйнувати наш книжковий ринок, є незрозумілою і неприйнятною.

   Частина третя статті 94 Конституції України визначає: якщо Президент протягом 15 днів не підписав закон чи не повернув його до парламенту з зауваженнями, „закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений“.

   Пане Президенте, підпишіть Закон 2309-ІХ. Зробіть цей історичний крок. Звільніть нарешті книжкову галузь від „русского міра“ (виділено Г. М.).

                                                                                    3.2

   Й от – відповідь Президента України на електронну петицію № 22/193132-еп „Захистити український культурний простір від «русского міра» – невідкладно підписати Закон 2309-ІХ про заборону ввезення і розповсюдження видавничої продукції «держави-агресора», розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 16 травня 2023 року громадянином Т.А.Шамайдою, від 20 червня 2023 року: «Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 231 Закону України „Про звернення громадян“ мною розглянуто розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України електронну петицію „Захистити український культурний простір від «русского міра» – невідкладно підписати Закон 2309-ІХ про заборону ввезення і розповсюдження видавничої продукції «держави-агресора», яку підтримали понад 25 тисяч громадян.

   Дякую усім, хто долучився до цієї петиції, за активну громадянську позицію, за підтримку ініціатив та законів, спрямованих на відсіч російської агресії, звільнення українського культурно-інформаційного простору від російських впливів та стимулювання розвитку національних культурних індустрій.

   Закон України № 2309-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України» був підтриманий та прийнятий Верховною Радою України, водночас щодо його підписання висловлено низку застережень.

   Зокрема, Міністерством юстиції України було запропоновано застосувати до згаданого Закону право вето (виділено Г. М.), оскільки закладені в ньому норми щодо ввезення та розповсюдження видавничої продукції, випущеної у світ мовою держави-агресора, матимуть ознаки невідповідності частині третій статті 10 та частині другій статті 24 Конституції України.

   Міністерство закордонних справ України (розгорнуту характеристику йому й його очільнику Міністру дають мої дослідження «Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм!» та «Це ж треба Міністру закордонних справ України умудритися написати таке, що противно читати!» – виділення й примітка Г. М.), підтримуючи необхідність розробки та запровадження законодавчих механізмів, які б унеможливлювали поширення на території України видавничої продукції, що містить наративи російської пропаганди як частини агресії РФ проти України, дезінформації та маніпуляції для дестабілізації політичної ситуації в Україні, державах-членах Європейського Союзу та інших сусідніх країнах, також вважає за доцільне застосувати до Закону право вето (виділено Г. М.). МЗС зазначило, що у наявній редакції Закон не відповідає нормам та стандартам ЄС у сфері прав людини, у тому числі свободи думки, захисту прав національних меншин, заборони дискримінації за мовною ознакою, а тому може ускладнити процес переговорів про вступ України до Європейського Союзу (насправді Зе з подачі МЗС України дещо маніпулює вимогами ЄС до офіційного Києва, оскільки їхня пріоритетність згідно опублікованого «ЄП» 18 червня 2022 року матеріалу «Кандидат авансом: 7 вимог, які має виконати Україна, щоб ЄС не скасував її новий статус» є такою:

   «(1) ухвалити та впровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного суду України, яке запроваджує попередній відбір суддів на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних навичок, як рекомендувала Венеційська комісія (реформа КСУ – Г. М.);

    (2) завершити перевірку доброчесності Радою з етики кандидатів у члени Вищої ради правосуддя та відбір кандидатів до створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (судова реформа – Г. М.);

   (3) посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, з ефективним її розслідуванням та судовими рішеннями; завершити призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, затвердивши визначеного переможця конкурсу; провести відбір та призначення на посаду нового директора Національного антикорупційного бюро України (антикорупція – Г. М.);

   (4) забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей (виділено Г. М.) за стандартами FATF; прийняти комплексний стратегічний план реформування правоохоронного сектора;

   (5) втілити у дію „антиолігархічний закон“ (виділено Г. М.) для обмеження надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим способом та має враховувати майбутній висновок Венеційської комісії (моя робота „Європейська правда“ знову видає бажане за дійсне!» розповідає багато цікавих нюансів про цей закон – Г. М.);

   (6) подолати вплив корисливих інтересів через узгодження закону про ЗМІ з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіа послуги (виділено Г. М.) та передати повноваження незалежному регулятору ЗМІ;

   (7) завершити реформу законодавства про національні меншини (виділено Г. М.) згідно з рекомендаціями Венеційської комісії, разом з механізмами його негайного та ефективного впровадження“ – Г. М.).

   Віце-прем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України О.Стефанішиною поінформовано про направлення Закону України № 2309-ІХ „Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України“ Стороні ЄС для надання додаткової оцінки впливу його прийняття на виконання зобов'язань у частині захисту прав національних меншин, у тому числі мовних, у контексті рекомендації Висновку Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі (усі реалії цього процесу висвітлені моєю аналітично-дослідницькою публікацією „Зе-брехуни!“ – виділення і примітка Г. М.).

   Відповідно до частини третьої статті 102 Конституції України Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

   З огляду на викладене мною дано доручення Кабінету Міністрів України додатково опрацювати порушене питання з урахуванням думки заінтересованих сторін, позиції ЄС та поінформувати про результати (виділено Г. М.).

   В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ».

                                                                                    3.3

   І ось – реакція Тараса Шамайди: «Відповідь Володимира Зеленського на мою петицію „Захистити український культурний простір від «русского міра» – невідкладно підписати Закон 2309-ІХ про заборону ввезення і розповсюдження видавничої продукції «держави-агресора» відверто розчаровує (виділено Г. М.).

   Нагадаю, ідеться про закон, який забороняє імпорт і розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі; передбачає видання книг в Україні мовою оригіналу або в перекладі на українську мову, мовами ЄС чи корінних народів України; перекриває можливості ввезення видань антиукраїнського змісту.

   Закон розроблений спільно представниками громадянського суспільства, видавничої спільноти та влади і одностайно ухвалений парламентом…

   Президент мав 15 днів, щоб його підписати або накласти вето, однак не зробив ні того, ні іншого.

   І от 20 червня 2023 року, напередодні відкриття у Києві «Книжкового Арсеналу» і рівно через рік відтоді, як закон було подано йому на підпис, Президент дав відповідь на петицію. На жаль, ця відповідь залишає стійке враження, що її готували люди, на яких мають безпосередній вплив лобісти російських інтересів.

   Хочеться спитати у Президента кілька важливих речей (виділено Г. М.):

1. Володимире Олександровичу, Ви справді не усвідомлюєте, що кожен день не підписання Вами Закону 2309-ІХ несе пряму вигоду державі-агресору і нікому більше?
2. Для чого Ви згадуєте зауваження МЗС і Мінюсту річної давнини з пропозиціями накласти вето на закон? Адже Ви не скористалися правом вето, яке у Вас було до 5 липня 2022 року, і правильно зробили. Адже вето на цей закон неминуче викликало б обурення в суспільстві (виділено Г. М.).

1. Чому, згадуючи зауваження МЗС і Мінюсту, Ви забуваєте згадати про позитивні висновки на законопроєкт Міністерства культури й інформполітики, Інституту книги, Мінекономіки, Мінфіну (виділено Г. М.), профільного комітету парламенту і одностайне його ухвалення конституційною більшістю Верховної Ради? Чому не згадуєте про подання Кабміну, який ще у липні минулого року запропонував Вам відповідно до Конституції підписати Закон (виділено Г. М.)? Я вже не кажу про безліч закликів підписати закон від українських видавців, письменників, правників, експертних організацій, громадських і політичних діячів. Чому сумнівні зауваження двох міністерств річної давнини для Вас важливіші за позицію парламенту, уряду, книжкової спільноти, громадянського суспільства і прямі норми Конституції (виділено Г. М.)?
2. У чому сенс відправляти Закон до Єврокомісії, яка цього не просила? Причому робити це аж зараз і з формулюваннями, які, по суті, спонукають комісію виступити на боці російських лобістів під приводом буцімто порушення прав меншин (виділено Г. М.)?
3. Для чого взагалі підтримувати російські фейки, буцімто закон забороняє російськомовні книжки? Він не забороняє видавати чи ввозити книги (крім виданих в РФ і Білорусі) жодною мовою оригіналу, у т.ч. й  російською (виділено Г. М.). А видання перекладів західної літератури саме українською, а не російською мовою є важливою передумовою становлення самодостатнього українського книжкового ринку і захисту від спроб росії захопити його зсередини.
4. І найголовніше. Яким чином будь-які зауваження будь-кого скасовують Ваш обов'язок підписувати Закони?! Частина третя статті 94 Конституції України визначає: якщо Президент протягом 15 днів не підписав закон чи не повернув його до парламенту з зауваженнями, «закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений» (виділено Г. М.).

   Чи можуть бути у законі вади, які потребують виправлення? Звичайно, закон можна вдосконалювати. Але робити це виключно у передбачений Конституцією і законодавством спосіб. Це означає, що Президент має відповідно до ч.3 ст. 94 Конституції підписати Закон 2309-ІХ. А вже потім новим законом до нього можуть бути внесені зміни, з урахуванням будь-яких слушних пропозицій, які відповідають національним інтересам України (виділено Г. М.). Це можна зробити дуже швидко. Лише такий шлях може запропонувати Кабінет Міністрів України на виконання президентського доручення (виділено Г. М.). Це дозволить і вдосконалити закон, і дотриматися Конституції й верховенства права, і надійно захистити наш культурний простір від «русского міра» (Facebook: Taras Shamayda: «Шість запитань і одна пропозиція Президенту», 21 червня 2023 року, 09:55).

   Таким чином, усі викладені вище факти, починаючи із параграфа 2, підтвердили передбачення авторів відкритого звернення до Конституційного Суду України від 30 травня 2019 року, що «відсутність належної та вчасної реакції… на антиконституційні дії Президента будуть заохочувати його до подальших порушень конституційного правопорядку».

                                                                                    3.4

   А вже 22 червня 2023 року об 11:31 (нагадую, що Президент України відповів на електронну петицію Тараса Шамайди 20 червня 2023 року) в Telegram-каналі "Zelenskiy/Official" Зе повідомив: «Підписав Закон (виділено Г. М.) „Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України“. Вважаю Закон правильним (виділено Г. М.).

   Текст Закону був надісланий інституціям ЄС для додаткової оцінки того, чи можуть окремі норми Закону вплинути на виконання зобов'язань у частині захисту прав меншин, зокрема мовних, у контексті рекомендації Висновку Європейської комісії щодо заявки України на членство в ЄС» (скріншот – нижче). 

   Тобто, 20 червня 2023 року Зе вважав Закон неправильним, а всього через 2 дні, 22 червня 2023 року, Зе уже вважає Закон правильним: інакше як ідіотизмом чистої води це й не назвеш, і тому я не вірю, що «какая разніца»-сутність Зе-влади, яку розкриває вже згадана вище моя аналітична робота «Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!», навіть вже й після вимушеного, під значним тиском громадськості підписання Закону № 2309-ІХ реально зміниться на краще і не залишиться всього-на-всього замаскованим пристосуванням до вимог поточного моменту!

   Та через 3 години після інформації у Telegram-каналі "Zelenskiy/Official" 22 червня 2023 року об 14:49 появилося ще й розміщене в Офіційному інтернет-представництві Президента України повідомлення «Президент підписав закон щодо посилення захисту українського культурно-інформаційного простору від російської пропаганди», у котрому, на відміну від інформації Telegram-каналу "Zelenskiy/Official", вже оперативно пояснюється, що Зе «підписав Закон № 2309-ІХ… з метою посилення захисту українського культурно-інформаційного простору від антиукраїнської російської пропаганди», але натомість зникла фраза «Вважаю Закон правильним», і так само, реагуючи на Facebook-допис Тараса Шамайди 21 червня 2023 року о 09:55, дано доручення «Уряду відреагувати на рекомендації, які будуть надані Європейською комісією, шляхом внесення до Верховної Ради проекту відповідних законодавчих змін», підтвердженням чому є наведений далі відповідний скріншот. Хоча канцеляристи-пресслужбісти ОПУ (мій допис «Який ПреЗедент, така й його пресслужба!» – це і про них теж – Г. М.) могли б розмістити й у Telegram-каналі "Zelenskiy/Official" і

в Офіційному інтернет-представництві Президента України аналогічні повідомлення без указаного різнобою.

                                                                                     3.5

   Але після цих інформаційних атак я ніяк не міг збагнути, чому за 2 дні позиція Зе 20 червня 2023 року стала протилежною 22 червня 2023 року, та все прояснилося після того, як я вранці 23 червня 2023 року ознайомився з оприлюдненою Офіційним інтернет-представництвом Президента України 22 червня 2023 року о 21:05 інформацією «Президент і перша леді України відвідали ХІ Міжнародний фестиваль»Книжковий Арсенал“ (її скріншоти розміщені нижче). 

   Тобто, Зе планував вихід у люди з відвідуванням „Книжкового Арсеналу“, але поява його там без підписання Закону України № 2309-ІХ „Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України“ могла мати для нього негативні наслідки у вигляді величезних репутаційних втрат і падіння рейтингу, чого 

                                      Facebook: Дмитро Гапчинський: „Шо там з рейтінгом?)))“,

                                                                      24 грудня 2021 року.

нарцис Зе-«Черчілль» всіма способами, хоча й не завжди успішно, намагається уникати, певним підтвердженням чому є оця фраза: «Генеральний директор „Мистецького Арсеналу“… подякувала Президентові за підписання закону щодо встановлення обмежень на ввезення й розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Білорусі й тимчасово окупованої території України, який є надзвичайно важливим для культурної сфери нашої держави».

   Й задоволення Зе такою реакцією відчувається також і після прочитання зазначеного далі в матеріалі «Потрібна повна де окупація Запорізької АЕС, а будь-хто, хто заплющив очі на її окупацію Росією, фактично сприяють терору – звернення Президента України» відповідного абзацу про «Книжковий Арсенал». Зе у ньому дякує «всім тим, хто навіть у такий час… вкладає свої сили в те, щоб наші люди й наша країна мали власну культурну силу». Так, вони заслуговують подяки, бо навіть під час загарбницької неоколоніально-імперіалістичної війни РоSSіі проти України роблять усе

можливе аби у нас була власна українська культурна сила і роблять це навіть усупереч позиції Зе, котрий цілий рік перешкоджав Україні й Українському народу мати цю силу повноцінною, заховавши всупереч Основному Закону України проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України № 7459 від 13.06.2022 до своєї президентської шухляди, якою розпоряджається «ВіцепреЗедент» (моя аналітична праця «ВіцепреЗедент» каже, що ПреЗедент – мудрець, хоча цей «мудрець» наробив дурниць уже цілий горнець!“ демонструє „компетентність“ їх обох в усій красі). 

                                                                                      4 

      Але, на жаль, ПреЗедент Зе, навіть не зважаючи на далеко не всі, як твердить оприлюднене 28 червня 2021 року інтернет-виданням „Букви“ дослідження „Зеленський порушив Конституцію 38 разів за час свого президенства“,  показані вище порушення ним Конституції України включно із черговим порушенням Основного Закону України у вигляді антиконституційної річної затримки з підписанням проекту Закону № 7459 від 13.06.2022 – Закону № 2309-ІХ, котрий нарешті таки став чинним Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України“ № 2309-ІХ від 19 червня 2022 року, які доказують, що він є злісним порушником Конституції України, і для котрого „неважливо як названа вулиця…“ (себто, може бути й імені катів українців Лєніна чи Сталіна: мої роботи „За що Україні така кара?!“ й „Чи здатні ми бути вдячними?“ – це про них) та „немає різниці, біля якого пам'ятника ти чекаєш дівчину…“ (хай собі буде монумент хоч і тим же ж Лєніну або Сталіну – творцям тюрми народів СССР, про котру йдеться у моїй публікації „Чому я не хочу вертатись до СРСР?“: чом би й ні за логікою Зе, як слідує із мого аналітичного дослідження „Україна чи УССР/УРСР? Де ми – Український народ, українці – живемо?“) згідно новорічної промови Президента України Володимира Зеленського 2019 року, до прикрого, отримав після свого походу до „Книжкового Арсеналу“ та спілкування з відвідувачами загалом позитивну реакцію громадськості, хоча іншого, напевно, не слід було й очікувати, враховуючи, хто кого обирав 2019 року і хто ким керує після того обрання – дебіли обрали Зе-ідіотів, а Зе-ідіоти керують дебілами, на чому й наголошує моя стаття „Зе принижує Залужного. Докази!“, та так не повинно бути завжди, якщо Український народ здатен реально оцінити гірку навколишню дійсність, що склалася за час правління Зе-ко під керівництвом Зе, котрий після всього згаданого угорі ганебно-злочинного фактажу не посоромився як істинний фарисей вимовити слова „Конституція України встановлює, що Президент України є гарантом… додержання Конституції України…“ відповідно до оприлюдненого 28 червня 2023 року Офіційним інтернет-представництвом Президента України матеріалу „Україна перемоги буде країною, гідною своїх героїв – виступ Президента на пленарному засіданні Верховної Ради з нагоди 27-ї річниці ухвалення Конституції“, і цей народ справді поважає сам себе.