Право створено на користь людству.
Благо держави – найвищий закон.
Латинські прислів'я.
1
«…прийняття 4 лютого 2015 року парламентом Постанови „Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій „ДНР“ та „ЛНР“, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян»… є певною хитрістю – рішенням adhoс – тимчасовим, частковим визнанням юрисдикції Гаазького трибуналу без ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду…
Хоча у своїй ухвалі від 29 січня 2015 року Рада Європейського Союзу чітко вказала: «Рада спонукає українську владу швидко здійснити заявлені правові заходи, які уможливлять розгляд Міжнародним кримінальним судом ймовірних злочинів проти людяності, що були скоєні на території України у 2014 – 2015 роках. Рада підтверджує важливість просування у питанні ратифікації Україною Римського статуту, відповідно до своїх зобов'язань у рамках Угоди про асоціацію». Сама Угода про асоціацію між Україною і ЄС у статті 8 гласить: «Сторони співробітничають з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов'язаних з ним документів».
Мене також шокують заяви багатьох українських політиків (особливо парламентських) і чиновників, що ратифіковувати Римський статут не треба (читайте статтю 8 Угоди про асоціацію) аби не втягувати українських військовиків під юрисдикцію МКС, навіть не розуміючи, що тимчасове, часткове визнання юрисдикції МКС щодо подій на Донбасі і в Криму (це сталося після прийняття парламентом вказаної вище Заяви) вже втягнуло наших військовиків під юрисдикцію МКС, якщо він (суд) згадану Заяву візьме до розгляду, бо Гаазький трибунал не чинить вибіркового правосуддя (хто б не скоїв правопорушення, відповідатиме все одно). Через подібних невігласів немає ладу вУкраїні!«, – писав я ще на початку лютого 2015 року у своєму матеріалі „Нас мають за бидло!“.
2
Про проблему з ратифікацією Україною Римського статуту йдеться і в моїй січневій 2017 року роботі „Пінчук, ПНХ!“ (тобто, через 2 роки після оприлюднення зазначеної вище моєї публікації питання даної ратифікації залишилося відкритим): „Вельми красномовним… є… звіт офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС, Гаазького трибуналу) від 14 листопада 2016 року, цитую уривок: «Згідно з останніми даними, ситуація на території Криму… та Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією. Цей міжнародний збройний конфлікт почався не пізніше 26 лютого (виділено Г. М.), коли Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частинами території України без згоди уряду України». Подібне твердження зроблено й щодо Донбасу… з одночасним існуванням неміжнародного збройного конфлікту. Таким чином, вказані конфлікти можуть розслідуватися згідно Римського статуту, можливість ратифікації якого українська влада чомусь відстрочила до кінця червня 2019 року (з іншого боку Верховна Рада України прийняла щодо них (вказане угорі – Г. М.) рішення ad hoспро тимчасове, часткове визнання юрисдикції Гаазького трибуналу…, а уряд України, на підставі відповідних рішень парламенту, 17 квітня 2014 року подав декларацію щодо можливих злочинів з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року і 8 вересня 2015 року – відносно можливих злочинів після 20 лютого 2014 року без кінцевої дати про визнання юрисдикції МКС; подібну логіку дій важко збагнути, оскільки Україна стала об'єктом Гаазького трибуналу, не ставши ще його суб'єктом та обмеживши саму себе в правах повного учасника Римського статуту), тобто виходить, що Україна певною мірою сама перешкоджає покаранню Росії за окупацію АРК і Севастополя. Чудеса та й годі…“.
І я звертаю увагу, що ці перипетії відбувалися тоді, коли Президентом України був Пе. А що ж сталося, коли наступником Пе став Зе (моя праця „Зе чи Пе?“ розповідає про них обох) – той Зе, котрого Зе-«слуги народу» вважають «найвеличнішим» та «найгеніальнішим» правителем у світі? Та про Зе мова піде трохи далі…
3
Звісно, ті читачі, які цікавляться даною тематикою, можуть зауважити, що був Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України (Леоніда Кучми: його сутність продемонстрована, зокрема, моїми аналітичними публікаціями «Час показав…» і «Дружбани!» – Г. М.) про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 року (справа № 1-35/2001), котрий дійшов отакого висновку:
«1. Визнати Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, який вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов'язковість, таким, що не відповідає Конституції України в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими „Міжнародний кримінальний суд... доповнює національні органи кримінальної юстиції“ (виділено Г. М.).
2. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного від імені України 20 січня 2000 року, який вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов'язковість, є обов'язковим до виконання, остаточним і не може бути оскарженим».
Але той же Пе став ініціатором конституційних змін, подавши до парламенту проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 3524 від 25.11.2015, що передбачав і врегулювання проблеми із ратифікацією Римського статуту (РС) й котрий був прийнятий Верховною Радою України 2 червня 2016 року та став Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII, згідно якого 30 червня 2019 року набрала чинності частина 6 статті 124 Конституції України, котра гласить наступне: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах,визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду». Так, цей Закон України № 1401-VIII, як я вже наголошував угорі, незрозуміло навіщо відстрочив на 3 роки можливість ратифікації Римського статуту, але він і відкрив шлях для його ратифікації, дезавуювавши Висновок Конституційного Суду України № 3-в/2001 від 11 липня 2001 року.
4
Ну, а тепер якраз пора повернутися до Зе, котрий править Україною з 20 травня 2019 року й ненавидить Пе чорною ненавистю, стверджуючи, що всім відрізняється від нього і є його повною протилежністю, та розказати, як уже він, ставши Президентом України, поступив із Римським статутом Міжнародного кримінального суду, виходячи з вимоги статті 8 Угоди про асоціацію між Україною і ЄС щодо необхідності його ратифікації та імплементації, адже ж Зе публічно так прагне вступу України до ЄС (моє дослідження «Зе-брехуни!» показує реалії українського зближення із ним)… Змушений сказати, що ніяк не поступив – Зе не горить бажанням ратифікувати Римський статут, котрий був прийнятий 17 липня 1998 року, підписаний від імені України 20 січня 2000 року (всього підписало 137 і ратифікувало 123 держави) й набрав чинності 1 липня 2002 року, плюючи таким чином на виконання вказаної Угоди про асоціацію, без чого членство України в ЄС є неможливим, а сама Україна не може стати суб'єктом Гаазького трибуналу, залишаючись лише його об`єктом – отаким у дійсності є ПреЗедент України «найвеличнішим» і «найгеніальнішим» правителем у світі.
5
«То які ж права може набути Україна у разі ратифікації Римського статуту (після чого стане суб`єктом Міжнародного кримінального суду – Г. М.)?
1. Бути членом Асамблеї держав-учасниць МКС. Асамблея уповноважена обирати суддів і прокурорів, приймає бюджет МКС, визначає процесуальний порядок судочинства і правила доведення, а також здійснює контрольні повноваження за органами МКС.
2. Вносити питання на порядок денний Асамблеї та брати участь в її роботі.
3. Вносити кандидатуру судді МКС від України.
4. Брати участь у виборах Прокурора МКС.
Тобто, ратифікація Римського статуту надасть Україні важелі впливу на діяльність самого МКС, що у свою чергу побічно буде впливати на ефективне розслідування найтяжчих злочинів (виділено Г. М.)„, – сказано в статті «Римський статут: коли чекати на ратифікацію?», розміщеній 21 грудня 2020 року на вебсайті Асоціації правників України.
6
Також про те, чому Україна повинна ратифікувати РС написала й старша викладачка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія» Ґаяне Нуріджанян у своїй публікації «Гаага без впливу та з обов'язками. Як Україна шкодить собі, не ратифікуючи Римський статут МКС» («ЄП“, 22 серпня 2022 року о 09:23): „Нерідко доводиться чути питання про те, чому Україна не приєдналася до Римського статуту, якщо ми все одно дали МКС право розслідувати злочини на нашій території.
Спершу перешкодою ратифікації РС був Висновок Конституційного суду України від 11 липня 2001 року (про нього я вже говорив вище – Г. М.)… Цей висновок є, м'яко кажучи, спірним, адже МКС не замінює національні органи кримінальної юстиції, не стає їх частиною і не втручається в їхню роботу. Принцип комплементарності передбачає, що МКС уповноважений розглядати справи лише у випадках, коли національна система правосуддя не спроможна або не бажає розслідувати міжнародні злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС. Належний розгляд справи на національному рівні унеможливлює її розгляд МКС, така справа стає неприйнятною до розгляду МКС за статтею 17 Римського статуту. Ті самі правила прийнятності передбачають, що МКС не розглядає справи, які не відповідають критерію достатньої серйозності, тобто справи, які, на думку МКС, є незначними – наприклад, поодинокі інциденти, що не мають систематичного чи широкомасштабного характеру (виділено Г. М.). Між тим офіційно тлумачити Конституцію може лише КС, а його рішення було саме таким…
У травні 2022 року Верховна Рада України доповнила Кримінальний процесуальний кодекс (КПК – Г. М.) новим розділом IX2 за назвою «Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом». Він починається словами про те, що цей розділ ввели у законодавство «виключно… з метою поширення юрисдикції (МКС) на осіб», які «були підпорядковані та/або діяли з метою здійснення збройної агресії проти України та/або на підставі рішень... Російської Федерації або іншої країни, що здійснювала агресію або сприяла її здійсненню проти України». Текст цієї примітки відбиває помилкове мислення, притаманне багатьом політикам в Україні, про те, що держава може обирати коло осіб, щодо яких виконувати свої зобов'язання щодо співпраці з МКС. Це взагалі не так. І те, що ми не ратифікували Римський статут, цього «не так» не змінює (на цьому я наголошував ще у лютому 2015 року в наведеному угорі відповідному моєму матеріалі, але марним було очікувати іншого рішення щодо КПК від Зе-«слуг народу“ з їхньою ідіотською „зеленою“ однопартійною більшістю після обрання Верховної Ради України 9 скликання, як демонструє моя робота „Про результати позачергових парламентських виборів – попередньо, або Україна – остров нєвєзєнія?“ – виділення й примітка Г. М.).
По-перше, визнаючи юрисдикцію МКС в спеціальному порядку (як зробила Україна), держава може обмежити лише часові та просторові межі його юрисдикції. Але прокурор МКС все одно користується свободою розсуду щодо злочинів та осіб, які підлягають розслідуванню, незалежно від громадянства чи приналежності особи до держави-агресора або держави, яка потерпає від агресії (виділено Г. М.).
По-друге, визнання юрисдикції МКС у спеціальному порядку веде за собою зобов'язання України співпрацювати з МКС „без будь-яких винятків“, як це зазначено у статті 12(3) РС. Київ не може звузити це зобов'язання законом: відповідно до норм міжнародного права, внутрішнє законодавство не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань за міжнародним правом (виділено Г. М.).
Тому спроба обмежити у КПК коло осіб, щодо яких Україна може співпрацювати з МКС, не впливає на реальний обсяг зобов'язань України щодо цього. Але саме ця хибна логіка заважає Києву ратифікувати РС.
Існують побоювання, що ратифікація РС поширить юрисдикцію МКС на дії Збройних сил України. Це не так. Розширення юрисдикції не буде з тієї причини, що МКС вже має таку юрисдикцію від 2014 року, на підставі визнання Україною юрисдикції МКС у спеціальному порядку (про це я також говорив ще в лютому 2015 та у січні 2017 року в процитованих вище моїх роботах – виділення і примітка Г. М.). Однак Україна, що зараз, що після ратифікації РС, має змогу унеможливити розслідування справ у МКС…, просто проводячи належне розслідування на національному рівні, якщо у цьому виникне потреба. Крім того, якщо наша держава не бажає піддатися ризику розслідування з боку МКС, то цивілізований спосіб досягнути цього – звісно ж, продовжувати дотримуватися законів та звичаїв ведення війни та уникати дій, які можуть становити міжнародні злочини. Натомість відмова від ратифікації РС цієї мети не досягає і може лише викликати запитання про те, чи не намагається Україна приховати якісь дії та наміри…
До слова, Римський статут ратифікували усі держави-кандидати, що прагнуть вступу до ЄС… Тож якщо ми поставили за мету повноправне членство, то маємо ратифікувати РС якнайшвидше. Невиконання цього зобов'язання лише ускладнюватиме наші переговори (виділено Г. М.).
У боротьбі проти російської агресії Україна використовує не лише зброю, але й міжнародні механізми правового захисту. Київ залучає міжнародну підтримку для притягнення до відповідальності керівництва Росії та її військових за вчинення міжнародних злочинів.
Міжнародна солідарність з Україною значною мірою базується на тому факті, що війна, яку Росія розв'язала проти України, є грубим порушенням міжнародного права. Разом з тим зволікання України з ратифікацією РС надсилає негативний сигнал про вибіркове ставлення України до норм міжнародного права. Шукаючи підтримки з боку інших держав, Україна й сама повинна продемонструвати справжню відданість цим нормам. Ратифікація РС посилить позицію України на міжнародній арені як правової держави, що підтримує систему міжнародного кримінального правосуддя не лише через власні інтереси, але й з метою зміцнення міжнародного правопорядку загалом (виділено Г. М.)».
7
А ось, що про Гаазький трибунал каже доктор юридичних наук Володимир Василенко, на котрого я вже посилався у своєму аналітичному матеріалі «Зе – злісний порушник Конституції України!» (його слова наводить публікація «Україна та Римський статут: чому треба ратифікувати цей договір?»: Укрінформ, 3 квітня 2023 року о 17:50): «…МКС діє за принципом комплементарності. Він починає розглядати справи про міжнародні кримінальні злочини окремих осіб лише тоді, коли винних не карають національні суди. Досі не було жодних ознак, що найвище керівництво України – політичне і військове – причетне до того, щоб заохочувати військовослужбовців чинити воєнні злочини… Але війна є війна. І можливо, якісь українські військовослужбовці можуть скоїти воєнний злочин чи злочин проти людяності. Однак у такому разі Україна, як правова держава, має покарати їх… До того ж, МКС, як правило, не розглядає справи рядових солдат, навіть офіцерів середньої ланки. Вважається, що це компетенція національних судів. Звісно, якщо національний суд не карає таких людей і керівництво (збройних сил та політичне) заохочувало до вчинення злочину – от тоді МКС матиме право порушити кримінальні справи проти них» (виділено Г. М.).
8
Ця ж публікація Укрінформу надала слово і юристу-міжнароднику Борису Бабіну: «...представникам вищої влади України, як от Кучмі (дивіться параграф 3 – Г. М.), постійно увижалися нібито якісь ризики від Гааги – особисто для них. Хоча з погляду міжнародного права – це абсурд, бо за всіх гріхів наших керманичів на міжнародні злочини вони явно „не дотягували“. Та хіба в цьому хтось розбирався? Ні, та й не хотів (виділено Г. М.)».
9. Підсумок
І тепер після всіх цих аргументів – позиція заступника Керівника ОПУ Андрія Смирнова: «Я не порушував би наразі питання підписання Римського статуту. Поясню чому. Тому, що не в нас, а в абсолютній більшості наших військових хтось (чи не самий Зе-владний конгломерат?! – Г. М.) поселив певні страхи того, що в разі ратифікації Римського статуту наші військові можуть бути піддані кримінальному переслідуванню з боку Міжнародного кримінального суду (як уже було вказано угорі, вони й без ратифікації РС можуть бути піддані цьому переслідуванню – Г. М.)… Підходити до ратифікації Римського статуту наразі треба обережно, чітко давши відповідь на декілька запитань: навіщо це робити наразі, під час війни без відповідної роз'яснювальної роботи серед військових, що ратифікація не становить для них якихось нових відкриттів (а цю роз'яснювальну роботу якраз і мала би проводити Зе-влада, й якщо вона її не проводить, а те, що не проводить, випливає зі слів самого Смирнова, то напрошується висновок, що саме Зе-влада не зацікавлена у ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду – Г. М.). Друге питання – навіщо це Україні (так ставити питання представнику Зе-влади України, ПреЗедент якої публічно прагне її членства в ЄС, може тільки ідіот – виділення та примітка Г. М.)… Вважаю, що питання вивчення доцільності ратифікації Римського статуту (виділено Г. М.) варто перенести на час після перемоги України (і дана фраза ще раз підтверджує, що Смирнов – ідіот – Г. М.)» (ІА «Інтерфакс-Україна»: «Питання доцільності ратифікації Римського статуту варто розглядати вже після перемоги України», 21 серпня 2023 року о 19:19). Й це говорить призначений Зе посадовець (Указ Президента України «Про призначення А. Смирнова заступником Керівника Офісу Президента України» № 675/2019 від 10 вересня 2019 року), котрий в ОПУ відповідає за всі юридичні питання, закінчивши Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Правознавство», але, перш, ніж виголошувати даний ідіотизм, краще б спочатку прочитав цитовану вище викладачку його рідного університету Ґаяне Нуріджанян, бо, незважаючи на свою освіту, є ще одним кадровим Зе-гі…ном, і тому «Зе на колінах повинен просити вибачення в Українського народу за це своє гі…но для нас!», як твердить отся моя однойменна дослідницька праця. Зрозуміло ж, що Андрій Смирнов цю свою недолугу позицію вклав у голову Зе, й через це ПреЗедент України не вносить Римський статут Міжнародного кримінального суду до Верховної Ради України на ратифікацію – Зе-ідіотизм рулить, але ж Зе-ідіоти, не ганьбіть Україну і виконуйте взяті нею міжнародні зобов'язання!
