Читайте початок статті.
Дійсно, хто – кого, або Мюнхенські перипетії
Й от, що я писав із цього приводу ще у лютому 2015 року в своїй праці «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015»: «Невже Європа реально почне діяти тільки тоді, коли Росія… включить свій збройний компонент – російську армію (до прикрого, так і сталося: лише після того, як РоССія почала повномасштабну загарбницьку війну проти України, брехливо-цинічно назвавши її спєціальной воєнной опєрацієй (СВО), Європа нарешті почала реально діяти, хоча й не вся, бо Угорщина продовжує залишатися російською прислужницею – Г. М.)?!.. Задобрювання Путіна, закривання очей… на фактичну анексію ним Придністров'я, Абхазії, Південної Осетії, тобто порушення територіальної цілісності Молдови і Грузії…, з боку так званих провідних європейських країн тільки заохочує його до нових агресій.
Україна зараз знаходиться на передовому рубежі протистояння агресивним зазіханням Путіна в усій Європі. Україна не прагне захопити чужі території. Україна хоче відновити свою територіальну цілісність: для цього їй потрібна допомога світової демократії зброєю, розширенням санкцій (…зокрема в нафтовій галузі) і дипломатичним тиском. Тільки поєднання, одночасне застосування означених трьох механізмів принесе успіх у боротьбі зі злом, яке Росія розносить по світу, почавши з України. А всім прихильникам боротьби з російським злом на українській землі лише дипломатією та некритичними санкціями… треба організувати екскурсію… (до України – Г. М.), щоб вони на власні очі побачили наслідки їхнього „ефективного“ дипломатично-санкційного спротиву Москві, щоб вони на собі відчули біль та страждання жителів Донеччини, Луганщини і всієї України, щоб вони на власні очі побачили, в яке пекло перетворює Донбас російська збройна агресія, щоб вони пояснили світу, чому вони оберігають від остаточної поразки Росію-агресора і належно не оберігають від поразки та розорення Україну – жертву цього агресора. Невже для них гроші, гроші і ще раз гроші через великий російський ринок збуту їхніх товарів та виведені на захід російськими олігархами мільярди є важливішими за принцип непорушності кордонів і територіальної цілісності країн та за покарання порушника цього принципу?!
Путін нахабно, на очах у всього світового співтовариства порушив територіальну цілісність України, постійно, щоденно перекидає на українську територію свої регулярні війська, російських найманців, вишколених на російській території сепаратистів і величезну кількість різноманітних озброєнь, військової техніки та боєприпасів… і продовжує це робити, незважаючи на санкції та застереження/вмовляння з боку західних країн…
Чому Захід не почне разом рішуче допомагати Україні зброєю? Ще мало Росія вбила людей в Україні?! Зараз – тільки зброєю, а якщо зволікатиме з постачанням зброї, то може доведеться згодом допомагати і військами, бо нерішучість породжує додаткову агресію/експансію… Врешті-решт, Україна має право на свій збройний захист від російської збройної агресії чи має питати на це дозволу у Німеччини і Франції?! Чому Росія має право поставляти зброю своїм окупаційним силам…, а Україна немає права отримувати зброю від своїх західних союзників для відбиття агресії? Єдина надія України в отриманні зброї – це США, якщо вони менше звертатимуть увагу на путінських агентів у Європі. Постійні скигління цих агентів про виключну роль дипломатії у припиненні російського нападу на Україну не дають жодного результату, навпаки – Росія тільки зміцнює свої позиції на українській території…
Слід зазначити, що Мюнхен 2015 має істотну відмінність від Мюнхена 1938. Ця відмінність полягає у жорсткій позиції США щодо порушника норм міжнародного права, яким є Росія на чолі з Путіним. Тільки США своїми діями та тиском на ЄС, внаслідок чого він змушений також діяти активніше (так буде і після початку поставок зброї українському війську із США, що спонукатиме до цього ж європейські країни), рятують Україну від зазіхань Росії. …тільки категоричність США зупинила російську армію неподалік столиці Грузії Тбілісі після того, як Президент США Джордж Буш 13 серпня 2008 року на весь світ заявив: „Я наказав Роберту Ґейтсу почати гуманітарну місію в Грузії. Вона буде інтенсивною та безстроковою“. Роберт Ґейтс тоді був Міністром оборони США, а гуманітарну місію мали виконувати Повітряні Сили і Військово-морські Сили Збройних Сил США…
Якби ж Німеччина, Франція та їхні прихильники в Європі з самого початку агресії Росії проти України діяли заодно із США (скажу відверто, що й сам Вашинґтон міг би поступати набагато категоричніше), то Росію можна було б уже поставити на місце… Захід спільними зусиллями і всіма засобами має примусити Росію до миру!».
Було ж це написано мною більше 7-и років тому, але, на жаль, залишається актуальним та правильним і зараз, восени 2022 року (зокрема й для Зе-влади, тому я його також цитував і у своєму аналітичному дослідженні «Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України!» за грудень 2021 року, де також навів іще деякі цікаві факти про двостороннє співробітництво між Україною та США), оскільки такі державні діячі, яскравим представником котрих є Джейкоб Салліван, так і не зробили правильних висновків із гірких уроків Мюнхена 1938!
Від Мюнхена – до Будапешта та обеззброювання України
без сплати Українському народові величезної заборгованості…
Ці державні діячі не зробили правильних висновків не лише з далекого Мюнхена 1938, але й із набагато ближчого Будапешта 1994 – Будапештського меморандуму – Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, бо якби зробили, то б пам'ятали, що «саме Російська Федерація (Росія) і Сполучені штати Америки (США)… найбільше тиснули на нас, щоб ми позбулися ядерної зброї… Третій – четвертий ядерний потенціал у світі, що знаходився у нас, було віддано майже за безцінь…
З Росією, котра наплювала на Будапештський меморандум, …все… ясно – це ворожа нам країна…, …від якої ще потерпатиме весь світ, якщо негайно та рішуче її не зупинить. А що ж сталося з Великобританією і США? Куди ділися їхні гарантії? Чому гарантії насправді виявилися фікцією?
… я вже наголошував: якщо США і Великобританія не відмовляються від цього Меморандуму (самі вони стверджують, що не відмовляються), то нехай укладають з Україною двосторонні договори про оборону, котрі наповнять його реальними, а не псевдогарантіями та цим самим, на відміну від Росії, продемонструють відсутність подвійних стандартів у відносинах з Україною„, про що йдеться в моїй аналітичній роботі «Меморандум – Резолюція – Постанова – Заява = ?».
Так, Джейкобу Саллівану і йому подібним діячам не зручно згадувати Будапештський меморандум, яким його підписанти фактично обдурили Україну завдяки недолугому тодішньому її керівництву на чолі із Леонідом Кучмою, як не до вподоби й реагувати на кричущу правду про позбавлення України атомної зброї, оскільки «ядерний потенціал…, що знаходився у нас, було віддано майже за безцінь». І підтвердженням цього факту про безцінь є мій матеріал «Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?», де я навів наступні дані: «…наша держава відмовилась від 1240… ядерних боєголовок… Вартість… однієї ядерної боєголовки, залежно від типу, з тих 1240, що Україна мала на озброєнні після 1991 року, складає, за словами самих ракетників, до $ 50 мільйонів, а загалом – приблизно $ 60 мільярдів!
Цих 1240 ядерних боєголовок розміщувалися на 176 міжконтинентальних балістичних ракетах (МБР, дальність стрільби 10 тисяч км) стаціонарного базування в шахтно-пускових установках (ШПУ) під землею…, з яких – 130 рідинних МБР (SS-19 за НАТОвською класифікацією, у кожної – по 6 боєголовок індивідуального наведення) та 46 твердопаливних МБР (SS – 24 за тією ж класифікацією, по 10 боєголовок індивідуального наведення кожна). Вказані обидва види ракет і боєголовки до них долали протиракетну оборону противника. Всі ці МБР (46 із твердим паливом – повністю українського виробництва, решта – частково, в кооперації) та ШПУ були знищені, а боєголовки опинилися в Росії…
Крім того, в Україні було 25 (інколи вказується 27) стратегічних турбогвинтових бомбардувальників-ракетоносців Ту-95МС (найшвидший такого типу літак; при певних доробках може нести й бомби, а не лише ракети: такі технічні зміни я свого часу ініціював перед командуванням тодішніх ВПС ЗСУ, але для їхньої реалізації не було політичної волі кучмівської влади) та 19 стратегічних турбореактивних надзвукових бомбардувальників-ракетоносців Ту-160 зі змінюваною стріловидністю крила (найпотужніший ударний авіаційний комплекс) і 1080 ядерних крилатих ракет класу „повітря – поверхня“, включаючи 581 ракету Х-55 (дальність стрільби 2 – 3 тисячі км) для цих літаків…
А ще ж у нас була чимала кількість (до 3000 одиниць) тактичної ядерної зброї…
Все це разом, враховуючи вартість 1240 ядерних боєголовок і затрат підписантів Будапештського меморандуму (котрі не врятували Україну від збройної агресії одного з підписантів – Росії…) на свій атомний потенціал для підтримки ядерного балансу у світі, коштувало величезних грошей ($ десятки мільярдів), яких Україна через своїх нездалих правителів К – К так і не побачила у вигляді компенсації за добровільну відмову від вказаної вище своєї надзвичайно коштовної власності та ядерного статусу, крім мізерної частки…
Добровільно відмовившись від ядерної зброї (жодна країна світу з такою потужною зброєю цим шляхом не пішла), Україна взамін майже нічого не отримала. Та ні, отримала російську окупацію частини своєї території. Тому весь Захід, включаючи США (Штати разом з Росією були основними нашими ядерними роззброювачами, викручуючи нам руки: Вашинґтон нервувався через стратегічну ядерну зброю, а Москва, як сусідка, – ще й через тактичну), Великобританію, Францію (окремо підтримала Будапештський меморандум), …є в неоплатному боргу перед Україною, яка, позбувшись свого (фактично третього за потужністю) ядерного арсеналу, тим самим суттєво знизивши рівень ядерної загрози у світі, залишилась беззахисною перед Росією…, бо навіть тактична ядерна зброя (вона б нам зараз дуже пригодилася, а відповідні можливості для її експлуатації Україна має) є вагомим фактором стримування будь-якої зовнішньої агресії».
Читайте продовження статті – ч. 3.
