Ну що ж, ось, як це Міністерство починалося…
4 вересня 2024 року постійний представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України і керівник секретаріату парламентської фракції партії «СН» Тарас Мельничук повідомив: «До Верховної Ради України, за пропозицією депутатської фракції ПП „СЛУГА НАРОДУ“, яка діє на правах коаліції, надійшло подання Премʼєр-міністра України про призначення Точицького Миколи Станіславовича Міністром культури та стратегічних комунікацій України (але всім притомним людям зрозуміло, що без згоди свого вождя Зе його Зе-слуги на таке ніколи б не відважилися – примітка і виділення Г. М.)» (Telegram: Тарас Мельничук: КМУ – ВРУ, 04.09.2024, 23:35).
Наступного дня, 05.09.2024, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики «слуга народу» – Зе-слуга Микита Потураєв вніс до парламенту проект Постанови про призначення Точицького М.С. на посаду Міністра культури та стратегічних комунікацій України № 12012, відзначивши, що за «дорученням Голови Верховної Ради України Стефанчука Р. О. Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики на засіданні 05 вересня 2024 року (протокол № 153) розглянув подання Прем'єр-міністра України про призначення Точицького Миколи Станіславовича Міністром культури та стратегічних комунікацій України. За результатами розгляду Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики прийняв рішення підтримати подання Прем'єр-міністра України про призначення Точицького М.С. на посаду Міністра культури та стратегічних комунікацій України та рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України призначити ТОЧИЦЬКОГО Миколу Станіславовича на посаду Міністра культури та стратегічних комунікацій України (згідно протоколу № 153 за порядок денний засідання Комітету, до котрого було включено, окрім затвердження власне порядку денного, лише одне питання „Про призначення Точицького М.С. на посаду Міністра культури та стратегічних комунікацій України“, проголосувало 14 народних депутатів України (Абдуллін О.Р. – „Батьківщина“, Боблях А.Р. – „СН“, Божков О.В. – „СН“, Богуцька Є.П. – „СН“, В'ятрович В.М. – „ЄС“, Княжицький М.Л. – „ЄС“, Констанкевич І.М. – група „Партія «За майбутнє», Кравчук Є.М. – «СН», Нальотов Д.О. – «СН», Потураєв М.Р., Санченко О.В. – «СН», Скрипка Т.В. – «СН», Сушко П.М. – «СН», Федина С.Р. – «ЄС»), проти – 0, утримались – 1 (Лерос Г.Б. – п/ф, колишній «слуга народу»), а за підтримку кандидатури ТОЧИЦЬКОГО Миколи Станіславовича проголосувало 11 депутатів (Абдуллін О.Р., Боблях А.Р., Божков О.В., Богуцька Є.П., Констанкевич І.М., Кравчук Є.М., Нальотов Д.О., Потураєв М.Р., Санченко О.В., Скрипка Т.В., Сушко П.М.), проти – 1 (Лерос Г.Б.), утримались – 3 (В'ятрович В.М., Княжицький М.Л., Федина С.Р.); нагадаю його послужний список відтоді, як Президентом України став Зе: 04.02.2016 – 06.04.2021 – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія й Представник України при ЄС та Європейському Співтоваристві з атомної енергії за сумісництвом, 24.10.2016 – 06.04.2021 – Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великому Герцогстві Люксембург за сумісництвом, травень 2021 – вересень 2021 – посол з особливих доручень МЗС України, 29.09.2021 – 12.04.2024 – заступник Міністра закордонних справ України, 15.04.2024 – 05.09.2024 – Заступник Керівника ОПУ Андрія Єрмака – головного «героя» мого дослідження «Від владних Зе-ідіотів можна очікувати чого завгодно, але такого ідіотського цинізму я ще не бачив!» + Ч. 2 + Ч. 3 + P. S. – виділення й примітка Г. М.)…“, і все того ж 05.09.2024 о 16:11 252 народних депутати України проголосували за прийняття в цілому проекту Постанови № 12012 від 05.09.2024 («СН» – за 193 із 233, «ЄС» – 0 з 27, «Батьківщина» – 0 із 24, група «Платформа за життя та мир» – 16 з 21, «Голос» – 0 з 20, група «Довіра» – 16 із 19, група «Відновлення України» – 14 із 18, група «Партія „За майбутнє“ – 6 з 17, п/ф – 7 із 22), після чого вийшла Постанова Верховної Ради України „Про призначення Точицького М.С. на посаду Міністра культури та стратегічних комунікацій України“ № 3964-IX від 5 вересня 2024 року.
На прийняття проекту Постанови № 12012 й на деякі інші кадрові питання, проголосовані у парламенті 05.09.2024, відреагувала голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу (фракція „ЄС“) Іванна Климпуш-Цинцадзе: „Воно, звичайно, нікому особливо не цікаво – закони, правила, процедури, але ж ми в Євросоюз ніби прямуємо?
8 з 9-ти міністрів сьогодні призначені Радою з порушенням Регламенту КМУ та де-факто закону. Адже суб'єктом подання є Прем'єр-міністр, який мав надіслати до Ради самі подання та проекти постанов щодо призначення міністрів та віце-прем'єрів. Але ПМ вирішив надіслати виключно подання без проектів постанов. Комітети питання порозглядали і «слуги»-голови комітетів (у випадку нашого комітету – перший заступник голови) дружно за своїми підписами пореєстрували проекти постанов про призначення міністрів, хоча не мають права бути суб'єктами такого подання (от, що гласить, окрім іншого, ч. 2 § 9 «Здійснення повноважень членами Кабінету Міністрів» Регламенту Кабінету Міністрів України, схваленого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» зі всіма внесеними змінами станом на 10.12.2024: «…Прем'єр-міністр:
вносить на розгляд Верховної Ради (моя стаття „Зе зневажає парламент!“ пояснює, чому відповідно до Конституції України парламент треба називати Верховною Радою України, а не Верховною Радою, але який – Зе, то такий – і Зе-КМУ: яблуко від яблуні далеко не падає, каже народна мудрість, а в даній ситуації ідіот Зе породжує таких же самих Зе-ідіотів – Г. М.) подання шляхом надсилання листа за своїм підписом та завізований проект постанови Верховної Ради щодо призначення членів Кабінету Міністрів (крім Міністра закордонних справ та Міністра оборони), а також Голови Антимонопольного комітету, Голови Держкомтелерадіо, Голови Фонду державного майна (сказане вище щодо правильної назви парламенту стосується й КМУ – виділення і примітка Г. М.)…» – Г. М.)...
Словом, ще один цвяшок в добивання законності, інституційної спроможності і врядування.
Але такі марудні дрібниці мало кого цікавлять, про це нецікаво говорити в телевізорах, а хробак іржі і непрофесійності роз'їдає країну зсередини“ (Facebook: Ivanna Klympush-Tsintsadze, 05.09.2024, 17:15).
Й того ж таки 05.09.2024 Зе видав Указ Президента України № 614/2024 „Про звільнення М.Точицького з посади Заступника Керівника Офісу Президента України“, а 06.09.2024 Зе-КМУ, недолугість котрого демонструє мій матеріал „Як Зе-КМУ «поспішав» вчасно виконати Указ Президента України Зе“, прийняв Постанову № 1028 „Про перейменування Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України“, де, зокрема, вказано таке: „Кабінет Міністрів України постановляє:
- Перейменувати:
Міністерство культури та інформаційної політики України на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (замість того, щоби ці гроші виділити українському війську, владні Зе-ідіоти витратять їх на перейменування двох міністерств, що зараз є абсолютно недоречним – Г. М.)…“.
Таким чином, тепер маємо Міністерство, котре, окрім культури, де показана у моїй праці „Зе-ко/коЗел – це відбірні, рафіновані ідіоти!“ Зе-ко вже із усіма проблемами „розібралася“, займатиметься ще й стратегічними комунікаціями.
А що ж воно таке ці стратегічні комунікації?
Ось, що, до прикладу, про них говорять 1) Концепція стратегічних комунікацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, схвалена Наказом Міністерства оборони України від 22.11.2017 № 612 „Про затвердження Концепції стратегічних комунікацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України“: „2. Загальні положення…
2.4. Основні терміни та поняття, що вживаються в Концепції:…
стратегічні комунікації – скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави: публічної дипломатії, зв'язків із громадськістю (public relations, PR, піар – Г. М.), військових зв'язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави (виділено Г. М.)“ й 2) допис „Картки: що таке стратегічна комунікація і кому вона потрібна“, оприлюднений 09.04.2020 на вебсайтіЦентру політичного консалтингу: „Терміни «стратегічна комунікація/стратегічні комунікації» (виділено Г. М.) вперше з'явилися в урядових структурах США у першій половині XX століття і тривалий час використовувалися переважно Міністерством закордонних справ та Міністерством оборони (виділено Г. М.).
Словник військових термінів Міністерства оборони США визначає стратегічну комунікацію як цілеспрямовані дії уряду США в розумінні та залученні ключових цільових аудиторій для створення, зміцнення або збереження сприятливих умов для розширення інтересів, політик, завдань США через реалізацію координаційних програм, планів, тем, ключових повідомлень (месседжів) і продуктів, синхронізованих з використанням всіх інструментів державної влади…
Речник Міністерства оборони США у 2008 – 2009 рр. Роберт Гастінгс мол., описав стратегічну комунікацію як «синхронізацію образів, дій та слів для досягнення бажаного ефекту».
От, що таке оці стратегічні комунікації, котрі відтепер в Україні знаходяться у руках Зе-Міністракультури та стратегічних комунікацій України Миколи Точицького.
А хто ж займатиметься тактичними комунікаціями? Чому ж тоді нема й Міністерства тактичних комунікацій України? Ну, а що, гуляти так гуляти. Моя попередня публікація «В Україні Міністерство національної єдності вже є, тепер потрібне ще й Міністерство інтернаціональної єдності» – теж із цієї ж жартівливої опери, але її жартівливість виходить чомусь гіркою, як сміх крізь сльози, завдяки діяльності Зе-ідіотів на чолі з ГІУ Зе.
