«Дорогий український народе, брати і сестри!
Помісний Собор Православної Церкви України – вищий орган управління нашої Церкви, який складається з архієреїв, представників духовенства, чернецтва і мирян усіх областей України, включаючи тимчасово окуповані російськими агресорами українські землі, 27 липня 2023 р.
зібрався у Святій Софії Київській для того, щоби підбити підсумки розвитку нашої Церкви після Об'єднавчого Собору 15 грудня 2018 р. і отримання нею від Вселенського Патріарха Варфоломія Томосу про автокефалію (про ці історичні та вікопомні події я детально розповідаю в своєму дослідженні „1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно!“ + „Ч. 2“ + „Ч. 3“ + „Ч. 3а“ + „Ч. 4“ – Г. М.). За цей час Православна Церква України утвердилася, долаючи численні виклики, і нині є найбільшим релігійним об'єднанням в нашій державі. Від повноти Церкви ми дякуємо українському народу за підтримку, яку ми відчували і продовжуємо відчувати у своїй праці, в розбудові та у боротьбі проти агресії „русского міра“.
Помісний Собор закликає Боже благословення на Сили оборони України, на всіх наших воїнів-захисників, які протистоять навалі російської імперії зла. Щоденно в наших храмах підносяться молитви за наших новітніх героїв. Ми просимо у Господа захисту і допомоги для воїнів у досягненні перемоги над агресором. Ми просимо зцілення та зміцнення духовних і фізичних сил для поранених (виділено Г. М.). Також ми молимося за спокій душ всіх, хто віддав своє життя у боротьбі за свободу України, всіх мирних мешканців, вбитих російськими загарбниками. Вічна пам'ять загиблим!
Попри численні труднощі, яких зазнає наш народ, ми віримо і переконані, що кожен день нашої згуртованості та нашого спротиву ворогу наближає нас до перемоги. Бо правда – на нашому боці, на боці українського народу, адже нам не треба чужого – ми лише захищаємо своє. А там, де правда – там Бог. А де Бог – там перемога… Тому ми віримо, що і в цій страшній війні Бог не полишає і не полишить нас та приведе кремлівську тиранію до поразки і падіння (виділено Г. М.)…
Ми всі дуже різі, але у всіх справжніх дітей України є спільна мета – вільна, соборна, суверенна, процвітаюча Україна. Та Україна, про яку мріяли і за яку боролися численні покоління наших предків. Та Україна, за майбутнє якої зараз проливають кров наші новітні герої. Та Україна, яку ми зобов'язані зробити кращою, щоби передати наступним поколінням…
Дорогі брати і сестри!
Ми дякуємо всім, хто сприяє звільненню України від окупації „русскім міром“ (про цікаві нюанси деокупації від нього йдеться в моєму матеріалі „Зе-влада хоче звільнити українські землі і від ЗСУ після їхнього звільнення від руССкіх окупантов?!“ – Г. М.), цією злою і єретичною ідеологією, що виправдовує геноцид нашого народу. Перемога у цій боротьбі залежить від кожного особисто. Відкидати російську пропаганду, плекати і захищати рідну українську мову, звільняти релігійні святині і душі людські від московської омани – все це кожен з нас не лише може, але і повинен робити, щоби в цілому український народ міг досягти успіху в спротиві агресору (виділено Г. М.)…
Дорогі українці!
Серед різних рішень, ухвалених Собором, є одне, про яке ми особливо хочемо сповістити вам. З 1 вересня Православна Церква України переходить на новий календарний стиль та буде використовувати для обчислення нерухомих свят новоюліанський календар, як це роблять більшість Помісних Православних Церков (Постанови Помісного Собору УПЦ (ПЦУ): „Заслухавши та обговоривши доповідь Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія про діяльність від часу попереднього Собору (15 грудня 2018 р.), Помісний Собор постановляє:… 7. Остаточно затвердити Постанову Архієрейського Собору від 24 травня 2023 р. «Про врегулювання календарного питання в Православній Церкві України» та зміни, внесені у зв'язку з цим до офіційного Церковного календаря Православної Церкви України“ – виділення й примітка Г. М.). Водночас ми нікого не примушуємо до календарних змін, зберігаючи за громадами право там, де цього бажає більшість, дотримуватися звичного календаря.
Дорогі брати і сестри!
Нехай Господь благословить кожного з вас і весь наш народ мудрістю, успіхом у добрих справах, однодумністю, перемогою і тривалим справедливим миром. А ми, як Помісна Церква, будемо надалі робити все від нас залежне, щоби кожен, хто бажає, міг долучитися до родини Православної Церкви України і пишатися, засвідчуючи, що це – моя Церква. Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Від імені Помісного Собору –
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України.
27 липня 2023 р., Собор Святої Софії, м. Київ„, – сказано в затвердженому Постановами Помісного Собору УПЦ (ПЦУ) від 27 липня 2023 року під головуванням Митрополита Київського і всієї України Епіфанія Зверненні Помісного Собору Православної Церкви України до українського народу, що були оприлюднені на вебсайті ПЦУ 27 липня 2023 року.
А ось, що Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, про котрого, зокрема, оповідає й мій нарис «Як буковинці Епіфаній і Валерій у Києві зустрілися…», сказав у своїй проповіді в тридцяту неділю після П'ятидесятниці, після Різдва Христового: «…ми переходимо до вшанування явлення Христа народові на Йордані та до спогадів про всі події, які супроводжували початок благовістя Спасителя («І ще промовляв до народу Ісус, кажучи: „Я – світло для світу. Хто піде за мною, той не блукатиме в темряві, а матиме світло життя“, – ці слова з Євангелія від Іоана, 8:12 наводить мій трактат „Якщо людям бракує світла, то візьми й запали свічку…“ – Г. М.). У давній час, як відомо, обидві події, Різдво Христове і Його Хрещення, вшановувалися в один день, а саме 6 січня, як свято Богоявлення. Однак в IV столітті заради більшого утвердження істини втілення Сина Божого та щоби підкреслити виняткове значення Різдва Христового, спогад про нього був відокремлений від спогаду про Хрещення і став вшановуватися 25 грудня (котрі саме православні церкви, до яких 2023 року доєдналася й УПЦ (ПЦУ), відзначають у цей день Народження Христа, можна дізнатися із моєї статті „Чому Президент України вітає з Різдвом 25 грудня лише християн західного обряду, Зе-ідіоти?!“ – виділення та примітка Г. М.). Відтак між двома святковими днями виник проміжок в часі, який є особливо урочистим, наповненим богослужіннями…
1 січня, на восьмий день після Різдва Христового, як частину цього урочистого періоду ми маємо спогад ще однієї євангельської події – Обрізання Господнього, наречення Богонемовляті імені Ісус, а також прославлення великого ієрарха Церкви Василія, який упокоївся цього дня…
У такий спосіб у єдине ціле сплітаються події євангельського часу, спогади про пророцтва і про праведників Старого Завіту, про земне життя Сина Божого й про Його вірних служителів різних епох…» (вебсайт ПЦУ: «Завершуючи спогади про подію Різдва Христового, ми переходимо до вшанування явлення Христа народові на Йордані, – Митрополит Епіфаній», 31 грудня 2023 року).
І в своїй наступній проповіді 1 січня 2024 року на день свята Обрізання Господнього Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній наголосив: «У сьогоднішній день відзначається громадянське Новоліття. І початок нового року є доброю нагодою для кожного з нас оновити своє усвідомлення складених перед Господом і Церквою при хрещенні обітниць відречення від сатани, від всіх діл його і служіння йому, обітниць єднатися з Христом і вірувати в Нього як у Царя і Бога. Кожен з нас особисто або через свідчення хресних батьків склав ці обітниці. Завдяки цьому сповіданню ми увійшли в особистий завіт із Богом. Про це слід пам'ятати як про свій повсякденний обов'язок (виділено Г. М.). Адже від того, наскільки ми дотримаємося обіцяного нами, залежить і та вічність, яку ми успадкуємо – чи будемо ми мати блаженство, яке Бог приготував для праведних, чи страждання, приготовлене для диявола і слуг його…
Дорогі брати і сестри!
Сердечно вітаючи всіх зі святами, які ми нині вшановуємо, бажаю кожному Божого благословення у році, що розпочався, а Україні нашій – перемоги над російською імперією зла і утвердження справедливого миру (свої ж побажання я виклав в есе „Мої щирі і від усього серця різдв'яно-новорічні вітання роССіянам та українцям!“ – виділення й примітка Г. М.)» (вебсайт ПЦУ: «Початок нового року є доброю нагодою для кожного з нас оновити своє усвідомлення складених перед Господом і Церквою при хрещенні обітниць, – Митрополит Епіфаній», 1 січня 2024 року).
Так ось, повертаючись до Постанов Помісного Собору УПЦ (ПЦУ) від 27 липня 2023 року, котрими, окрім іншого, було затверджено й рішення про перехід Православної Церкви України на новий стиль для розрахунку нерухомих свят за новоюліанським календарем, слід зазначити, що відтепер майже всі віряни Української Православної Церкви (Православної Церкви України) вшановують
Хрещення Господнє, яке у народі ще називається Йордан або Водохреща, 5 – 6 січня (за винятком 1,4 % приходів згідно оприлюдненого Укрінформом 30 листопада 2023 року о 18:00 інтерв'ю «Олександр Трофимлюк, голова Календарної комісії ПЦУ. Менше ніж 1,5 % наших парафій залишаються на старому календарі»), вшановують його за новим стилем і жителі мого рідного села Митків донедавна Заставнівського, нині ж Чернівецького району Чернівецької області (в іще одному моєму трактаті «Поки не пізно – бийся головою об лід!.. Ти побачиш прекрасний світ!» саме й наголошується на тому, що людина – Homo sapiens – має завжди пробиватися вгору до світла), абсолютна більшість котрих належить до ПЦУ (вірність московській церкві – РПЦвУ зберегли представники лише 6-и дворів/родин при загальній кількості 200 з невеличким лишком людей), а про саме вшанування включно із місцевими особливостями докладніше розказує мій нарис «Митківські Йорданські щедрівки», одна з яких – «Ой на річці, на Йордані» – завершується словами:
«Радуйтеся, християни,
Ісус Христос межи нами!
Радуйтеся, веселіться,
Рожденному поклоніться!».
Тримаймося Божого Слова!
Пам«ятаймо, хто ми є!
Не цураймося свого українського!
