Переклад із сербської: Георгій Вишня (18.11.2021)
Коли тобі скажуть, що я помер
А був тобі я дорогим,
То може й в тобі щось
Раптом поблякне.
Над віями імла
На вустах слід попелястий.
А чи замислювався ти колись
Над тим, що означає жити?
Мов сніг у теплій долоні,
Тане в тобі дитинство.
Клопоти…
Чи справді маєш ти клопоти?
Скорботи…
Чи справді ти маєш скорботи?
Сходами мрій
Сміливо ти у молодість поринь.
Там чекає вона,
Красива, але лукава веселка.
І живи!
Живи на повні груди!
Дні не гризи, мов миша.
Повітрям напийся,
Стань спритнішим за вітер й птахів.
Будь-яка вічність є короткою.
Колись усміхнені
Побачать в дзеркалі
Обличчя зморшкуваті.
Раптово за рогом на нас
Чекатимуть сльози.
Знегоди підійдуть навшпиньки.
Сірішими стануть роки.
І ось тому живи, живи на повні груди!
І я так жив.
За півстоліття я промайнув віки.
Я визнаю: бувало і безглуздо, і ніяк.
Але вперед я завжди йшов.
Ішов….
Випряди із аорти своєї
Позолочену нить тривалості
І заший порепані місця,
В яких дрижить подивування.
І не сприймай життя
Як перелякане прощання,
А як одвічне запрошення
І вічний початок буття
----
Ako ti jave: umro sam
a bio sam ti drag,
možda će i u tebi
odjednom nešto posiveti.
Na trepavicama magla.
Na usni pepeljast trag.
Da li si ikad razmišljao
o tome šta znači živeti?
Ko sneg u toplom dlanu
u tebi detinjstvo kopni.
Brige…
Zar ima briga?
Tuge…
Zar ima tuga?
Po merdevinama mašte
u mladost hrabro se popni.
Tamo te čeka ona
lepa, al" lukava duga.
I živi!
Sasvim živi!
Ne grickaj kao miš dane.
Široko žvaći vazduh.
Prestiži vetar i ptice.
Jer svaka večnost je kratka.
Odjednom nasmejani
u ogledalu nekom
dobiju zborano lice.
Odjednom: na ponekom uglu
vreba poneka suza.
Nevolje na prstima stignu.
Godine postanu sivlje.
Odjednom svet, dok hodaš
sve više ti je uzan
i osmeh sve tiši
i tiši
i nekako iskrivljen.
Zato živi, al" sasvim!
I ja sam živeo tako.
Za pola veka samo
stoleća sam obišao.
Priznajem: pomalo luckast.
Ponekad naopak.
Al" nikad nisam stajao.
Večno sam išao.
Išao…
Ispredi iz svoje aorte
pozlaćen konac trajanja
i zašij naprsla mesta
iz kojih drhte čuđenja.
I nikad ne zamišljaj život
kao uplašen oproštaj,
već kao stalni doček
i stalni početak buđenja.
