Ви вже пробачте мені, що я попри велике чіпляюсь до малого, але нашим журналістам потрібно щось робити із своєю людяністю.
Бігають за людьми, які декілька років провели у тюрмах, хватають їх, штовхаються і сваряться між собою.
Звільнені — дезорієнтовані, говорять про те, що хочуть розібратися із ситуацією в Україні, що вони не знають, який достеменно був механізм їх звільнення, і кого на них міняли. А попри те їм весь час ставлять питання з такими собі «гачками».
Балух стримує втому і, можливо, сльози (подих принаймні так причаїв): «Зі мною сидів Сашко Шумков, я б хотів, щоб він був тут...» У відповідь сміх «га-га-га, та будуть ще обміни». Я розумію, хлопці повернулися — це чудово. Але до чого це «бєзудєржне вєсєльє»?
Оточили того хлопчину Гриба. 5 разів запитали його, чи він підписав прохання про помилування. Перебивають одне одного. Він декілька разів робив зауваження. Ну, таке собі враження...
А новій владі потрібно вчитися організовувати подібні події. Деякі речі робляться не для «пафосу» і не на догоду «помпезності», як про це іноді говорять, а задля того, щоб надати вагу й значення події. Так, для близьких звільнених, можливо, різниці немає. Але це потрібно якраз для того, щоб тримати все у рамках, не давати змішуватися на одну купу родичам полонених, держслужбовцям, президентській охороні і тим таки журналістам.
І, будь ласка, попри те, що сьогодні 35 українців змогли вперше за декілька років обійняти рідних (і це точно радісна подія), пам'ятаймо про те, що війна триває, обстріли зі сторони окупантів продовжуються, а росіяни і ордлівці утримують щонайменше 313 громадян України. Я всіма силами утримуюсь від політичних оцінок, від думок про те, що моряків мали віддати будь-що (жену просто ці думки, все, повернулися, вдома, фух), від спокуси відповісти комусь на дорікання минулій владі цифрами від СБУ про звільнення понад трьох тисяч полонених від 2014 року і словами російських адвокатів, що росіяни своїх не дуже то й хотіли забирати, а відтак і від здогадок, що, власне, тільки Цемах там і важив їм (не від великої любові до нього, звичайно). Сама для себе це закриваю.
АЛЕ. Лише в Росії та окупованому Криму правозахисники налічують 86 полонених, деякі з них знаходяться у в'язниці цілою родиною. Це, зокрема, Абільтаров Рустем, Абдулгазієв Тофік, Абдулганієв Ескендер, Абдулкадиров Владлен, Абдуллаєв Ізет, Абдуллаєв Теймур, Абдуллаєв Узеір, Абдурахманов Меджит, Абілев Рустем, Абсеітов Зеврі, Абхаіров Арсен, Аділов Білял, Айвазов Раім, Алієв Муслім, Алімов Рефат, Аметов Енвер, Аметов Ернес, Аріфмеметов Осман, Асанов Марлен, Базаров Фарход, Бекіров Акім, Бекіров Енвер, Бекіров Ремзі, Белялов Мемет, Бессарабов Олексій, Ваітов Рустем, Вигівський Валентин, Газієв Сервер, Гафаров Джеміль, Гафаров Ділявер, Давиденко Костянтин, Джемаденов Еміль, Джеппаров Айдер, Джеппаров Арсен, Дудка Володимир, Емірусеінов Рустем, Захтей Андрій, Зейтуллаєв Руслан, Зекір'яєв Сервер, Ібрагімов Тимур, Ізетов Різа, Ісмаілов Рустем, Кадиров Едем, Кантемиров Ельдар, Каракашев Євген, Карімов Алім, Кияшко Ігор, Коломієць Андрій, Куку Емір Усеїн, Лимешко Геннадій, Мамутов Енвер, Машаріпов Юнус, Мемедемінов Наріман, Меметов Ремзі, Месутов Руслан, Муедінов Яшар, Муртаза Сейран, Мустафаєв Сервер, Нагаєв Руслан, Омеров Енвер, Омеров Різа, Османов Ерфан, Примов Юрій, Саганджи Февзі, Сайфуллаєв Ферат, Саледінов Айдер, Салієв Сейран, Сірук Вадим, Сейтабдієв Сеітвелі, Сейтосманов Енвер, Сейтхалілов Рустем, Смаілов Едем, Стогній Олексій, Сулейманов Ескендер, Сулейманов Ренат, Сулейманов Руслан, Умеров Шабан, Халілов Ленур, Чирній Олексій, Шаблій Гліб, Шейхалієв Рустем, Шиптур Микола, Штибліков Дмитро, Шумков Олександр, Шур Віктор, Яніков Асан.
Ще 227 військовополонених знаходяться в ОРДЛО. Я не маю повного переліку їх імен, кількість — за інформацією СБУ. Але знаю, що деякі з них перебувають у полоні мало не від початку війни.
Вони досі там!
До всіх суперечок, що тривали ці декілька днів, як і на кого (або на що) обмінювати цих людей? Поки що питання риторичне. Як, на мою думку, правильно зауважив шановний адвокат Ілля Новіков: нічого поки що не закінчилось.
А звільнених я вітаю на рідній землі. Нарешті таку необхідну їм медичну допомогу отримають Станіслав Клих, Павло Гриб і мій дорогий земляк пан Едем Бекіров.
