Є така цікава штука. Коли перепливаєш з лівого берега Дніпра на правий, тобі може здатися це досить легким завданням. А от, коли прямуєш у зворотній бік, ще й поспіхом, ще й з награбованим, то це вже не так просто.
 
Бо, якщо на той бік вас дніпровські мавки ще якось пропустили, приглядаючись, то, як ви рухатиметесь назад, вони вже про вас все знатимуть. Про кожен гріх і грішок. Про все, що накоїли.
 
Тож, рускій салдат, як тебе десь посеред Дніпра, чи вже при бережеку, за ногу тягнутиме на дно шось отаке, з різними очима, кидай крадений килим і драпай. Бо чим тяжчі муки ти приніс народу, до якого належить мавка, тим легше тебе втопити, виродку. А з килимом — так тим більш.
 
Ви мене спитаєте, чого я даю такі поради, ніби як не хочу, щоб вони у нашому Дніпрі пропали навіки вічні. То це просто сестриці з Кальміуса і Сіверського Дінця попросили лишити шось і їм.
 
 
Збір на ремонт автівок, ПНБ, тепловізори та термобілизну:
5168755460187145 (Приват)
4441114420794578 (Моно)