«Мене вже заштопали, перевозять до іншої лікарні».
«Та нє, Галь, йому форму вже не вези. Він 200-й».
«У нашої працівниці зник на фронті брат. Може ви зможете допомогти знайти».
«Провезли через весь район. Зустріли героя. Йому вже байдуже, а для сім»ї важливо. Для хлопців, які воюють, важливо".
Це за 20 хвилин, доки ми забирали берці на Винниченка і дійшли з ними на стоянку на Валовій. 20 хвилин, за які ти намагаєшся не опустити руки, бо вони — ці руки — потрібні всюди.
Випили кави з Daria Bura, моєю віддушинкою, постаралися вкласти в 30 хвилин розмови два мега насичені місяці життя.
Поставили свічки за здоров"я 300-х і за упокій 200-х, попросили всі сили небесні знайтися зниклих і мужності нам всім у Вірменці.
Погнали до військових, які відправляються на фронт, з розгрузками, турнікетами, наколінниками і медикаментами.
Тим часом Василий Кавун організував допомогу для пораненого бійця, Ірина Абисова зробила купу роботи в Києві, мої прекрасні друзі добували гуманітарну допомогу, шукали броніки і каски, організовували лікування бійцям, шили РПС, а бойовий кіт піхоти заспокійливо муркотіла на руках, коли від об"єму інформації починала крутитися голова.
Просто день.
І так, нам досі потрібна ваша допомога:
5168755460187145 (Приват)
4441114420794578 (Моно)