Коронавірус крокує світом, і Україна виявилася одним з негативних прикладів протидія цій хворобі. «Майстер спорту з протидії коронавірусу» Володимир Зеленський перекладає відповідальність на місцевих політиків. Вітольда Фокіна зрештою видавили з української делегації у ТКГ. Денис Шмигаль з чітким розрахунком заявив про державну імпотенцію у питанні виплати пенсій. Андрій Єрмак вирішив продюсувати себе у ролі державного діяча. Дональд Трамп захворів на COVID-19. Азербайджан та Вірменія вступили до нового раунду сутички за Нагірний Карабах. Олександр Лукашенко все більше відвертається від західних сусідів.

Україна продовжує жити у коронавірусній реакції, і подолання відмітки у 5000 хворих, зафіксованих протягом доби, залишається питанням не часу, а політичної доцільності. Оптимізм, який випромінюють представники державної влади з цього приводу, можна експортувати в обмін на вакцину проти коронавірусу. Поки ж спалах COVID-19, який зачепив Кіру Рудик та Петра Порошенка, Ігоря Палицю та Олександра Корнієнка, примусив піти на карантин Верховну Раду.

Володимир Зеленський, який зовсім недавно говорив про «майстрів спорту з боротьби з коронавірусом», перекладає відповідальність за прискорення поширення темпів хвороби на місцеву владу. Він вже забув серію власних відеоплацебо про боротьбу з COVID-19, створений на Банковій штаб з протидії пандемії, який в українських реаліях швидше шкодить, ніж допомагає, та польоти «Мрії». Ілюстрацією ефективності вояжів Зеленського регіонами можна назвати проведення виїзного засідання Національної ради реформ за участю Міхеїла Саакашвілі або нараду з питань розвитку водного господарства на Рівненщині.

Прогресивна громадськість відзначила розставання Вітольда Фокіна з українською делегацією. Останньою краплею стала заява експрем'єра, що він не бачить доказів війни Росії проти України на Донбасі. Схоже, «дідусь Вітольд Павлович» виконав свою функцію – вчергове перевірив реакцію суспільства на спроби Банкової зробити кніксен перед Кремлем. Після цього його легко відкинули на узбіччі. До речі, показовими виглядають ще два факти: зрив засідання ТКГ через несанкціоновану аудіо- та відеофіксацію перебігу переговорів російською стороною та заява Андрія Єрмака про український план врегулювання конфлікту, який чекає відповіді візаві. Щонайменше до кінця жовтня – до проведення місцевих виборів – на чітку відповідь Кремля розраховувати не варто. Тому Єрмаку варто відточувати майстерність другого дубля.

Зауважу, що обстріли з боку бойовиків у зоні ООС стали звичною справою. Українські військові поки на них не відповідають. Масштабні пожежі на Луганщині забрали життя понад 10 громадян, завдали значної шкоди. Проте Володимир Зеленський у прагненні зазирнути в очі своєму тезці Путіну воліє не помічати масштабно-гібридних диверсійних заходів бойовиків.

Перший раунд дебатів кандидатів на посаду президента США відбувся за океаном. Відзначу прагнення Дональда Трампа загнати Джо Байдена «за Можай» та готовність представника Демократичної партії давати відповідь. Після першого з чотирьох запланованих раундів сталося непередбачуване: 45-й президент та перша леді захворіли на COVID-19. Для Дональда Трампа такий поворот долі виглядає справжніми кпинами, адже він неодноразово говорив про перебільшення небезпеки від «китайського вірусу». Про припинення виборчої кампанії не йдеться, але дебати опинилися під загрозою, адже обидва претенденти за віком входять до групи ризику.

Південний Кавказ минулого тижня вибухнув масштабним протистоянням, у якому беруть участь Азербайджан, самопроголошена Нагірно-Карабахська республіка та Вірменія, керівництво якої практично не приховує допомоги НКР. Сторони конфлікту обмінюються не лише вогневими ударами як елементами загальновійськового бою, але і потужними інформаційними атаками на позиції один одного. Напрочуд гучно про підтримку Азербайджану заявив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Натомість прем'єр Вірменії Нікол Пашинян протягом тижня тричі проводив телефонні переговори з Володимиром Путіним, наче демонструючи дійсно високий рівень порозуміння між Єреваном та Москвою.

Європейський Союз після непристойно тривалої паузи зумів таки запровадити санкції проти 40 урядовців з Білорусі. У санкційному списку нема Лукашенка, і це свідчить, що у Брюсселі не хочуть робити кроки, які унеможливлять діалог з офіційним Мінськом. На жаль, у столиці Білорусі дотримуються іншої думки – тамтешній МЗС запропонував Польщі та Литві скоротити чисельність дипломатів у Білорусі та анулював акредитацію всіх іноземних ЗМІ. Цікаво, що Росія на фоні цього рішення не відкликала власних медіа-штрейбрехерів з білоруських державних медіа.