Загадки та відгадки російської душі.

Звичайно, я не знаю істину. Але хоч щось. І у контексті з Україною. Взагалі-то загадок три:

1 Чому росіяни дурні, тобто, не думають наперед, а роблять і собі та іншим на шкоду?

2. Чи буде добре, якщо від росіян відгородитися ровом із крокодилами?

3. Чому росіяни вірять у Бога, але чинять саме так, як то притаманно Сатані?

Чому на ці питання дуже важливо відповісти? Тому що найголовніша війна — війна за уми та серця, а якщо виграти на полі бою, але програти за уми, то це програти повністю. Вцілому, це війна, противника треба знати, протистояти, послаблювати і взагалі визначатися, що з ним робити після нашої неминучої перемоги.

Тому для початку відповімо на три головні для нас зараз загадки, розуміючи, що відповідь — це теж зброя, хороша відповідь — хороша зброя, а правильна відповідь — зброя разюча на смерть.

 1 Чому російські дурні? Відповідь: росіяни не дурні, вони розумні. Їх тактика- передати досить великі функції вищій владі, при цьому їм треба придурюватися,  не знаю, не вмію. Насправді росіяни дуже розумні, деякі навіть вважають, що дуже -дуже розумні. Чому вони ведуть дурну війну – дивиться у перші речення відповіді. Навіщо їм це треба? Це спосіб захисту, перестати думати над тими питаннями, які вирішує твоє начальство, саме так народ і вся країна діятиме як єдине ціле, як єдиний рій бджіл. Така тактика за їхніми підсвідомими відчуттями, найглибшими інстинктами зберігає життя роя, хоча окрема бджола гине, коли жалить.

2 Чому від Росії з усіма її народами чи конкретно від росіян не можна відгородитися ровом з крокодилами? Відповідь проста: через цей рів спочатку намагатимуться бігти дисиденти, потім шпигуни, потім терористи. І взагалі це вже було. Північна Корея від цього не стала безпечнішою. Відгородитися від Росії або від майбутніх утворень на її місці -найгірша ідея, яка дає не якісний захист.

3. Чому росіянами вірять у Бога, але роблять так, начебто ними керує Сатана? Відповідь-  росіяни дуже доброзичливі, сердечні та правдиві ДО НАШИХ. Решту вони вважають під Сатаною, тому й ставлення відповідне. НАШОГО впізнають за двома ознаками: поклоніння НАШОМУ цареві та злості до НЕ НАШИХ. Тому росіяни можуть бути НАШИМИ та НЕ НАШИМИ, чеченці, буряти, вірмени тощо. — теж саме. Кадиров -НАШ, Шендерович-НЕ НАШ.

Це чіткі симптоми, хоча описати якнайкраще, сподіваюся на вас, я вже тут все. Навіщо описуємо? Для пошуку протиотрути, смиренної сорочки, клітини, шкільної парти і т.д. для наших ворогів.

Найголовніше, що треба знати, що у разі важкого рашизму, просунутого путінізму і навіть легкого ватництва ваше (моє) бажання крити фактами, анти фейками, закликати до совісті, Бога, і взагалі, звинувачувати і умовляти, а також посилати та обзивати не допоможе взагалі ніяк, тільки нашкодить. Чому не допоможе, тому що всі, кому б це вже допомогло, вже стали норм. (майже норм). Чому навіть зашкодить? Тому що це розцінюється як слабкість і поразка, якщо не знали цього, то діти.

Тому, орієнтуємося, пам'ятаємо, вимовляємо (потренувати перед дзеркалом і вивчити, у кого проблеми зі швидкістю вимови) і говоримо спокійно, ніби в роздумах і не більше п'яти коротких речень. Решта мозок опонента, не витримавши небувалої тортури розумовою напругою, зітре.

1. Сказати: «Знаю, ти вважаєш, що ти розумний, і впевнений, що Путін (Шойгу, Кадиров, Пригожин) ніколи не помиляються. Значить, ти знайшов Бога на землі, та й добре. Але якщо вони все-таки люди, вони постійно роблять жахливі помилки. Ви всі летите за ними в прірву, тому що йдете не за Мойсеєм, який точно не крав, а за, ну тобі видніше ... Ця дорога веде до поразки „, — кажете ви спокійно, навіть зі співчуттям. Знайдіть найкращі формулювання цієї ідеї, якщо вони будуть ще більш короткими і дохідливими. Пам'ятайте, в даному випадку ображати верховного повинні не ми, а підсвідомість вашого візаві, тільки тоді це працює. Тут головне вчасно згорнути розмову, і тоді глибинні інстинкти самовиживання продовжать спілкування зі свідомістю господаря, можуть і достукатися. Це вже не наша турбота, ми поставили правильне питання, пустили його в маси «словно девку, пущенную в полк».

2. «Ти знаєш, тут деякі в Україні пропонують між нами рів з крокодилами вирити, на кшталт ви нас налякали. Але цих менше, більшість, коли ваші знову лякати починають і роздмухуються від пафосу, просто чекають, коли страшилка лусне і всіх обляпає (може, вже). Просто вони шукають джерело відмитися. Лякати нас- це шлях до вашої поразки, це вже смішно, а не страшно. Ну а про рів із крокодилами мультик зробимо». Після цього, ви, розумник, замовкаєте і починаєте говорити про рецепт млинців. Ви пам'ятаєте, що головна робота не у вас, а у частин свідомості та підсвідомості вашого опонента, вони повинні хоча б почати ходити один одному в гості, ви при цій роботі тільки заважаєте. Якщо ваш опонент може на вас наскакувати, і якщо ви, ще раз розумниця чи розумник, рубанете жорстку правду, що згодні з ним говорити тільки про млинці, тому що більше нема про що, інакше підете (повісіте трубку, відключіте вайбер, вимкніте вацап, вирубите телеграм) то ви розумниця в десятому ступені, і я вас заочно вже разом із усім народом України ціную, люблю та поважаю.

3. «Я з розумінням ставлюся до того, що ви своїх захищаєте, навіть до того, що частину своїх виганяєте окопи трупами встеляти. Але я розумію і те, що це добрий спосіб стати слабким і зазнати принизливої поразки. Розділіть своїх на розумних та відморожених і підтримуйте тільки перших, за плечима яких досвід у своїх справах та налагодженні спілкування з усіма сусідами та партнерами, вміння перемовлятися, нарешті, а не досвід лизання філейних частин начальства та реального отруєння конкурентів. Останнє незмінно веде до поразки, ти будеш із тими, хто обов'язково зазнає краху, кого проклинатимуть і судитимуть?» А далі мовчіть, благаю, мовчіть, не псуйте важку роботу заплесневілих розумових потуг візаві. Будете повчати — все зіпсуєте самі, тоді опонент з вами не погоджуватиметься, аби вам насолити.

Я у вас вірю, ви зможете і краще, а ще краще напишете. Звичайно, багато хто скаже, що я взагалі з такими не спілкуюся і матимете рацію. Але щось мені підказує, що такого роду спілкування все одно у всіх нас так чи інакше буде. Тож я пишу не дарма, пишіть і ви.