У мене була перерва. Десь два з половиною місяця я не виходила ні у які соціальні мережі та не знала, що відбувається у нашій країні.

Та ось ми подолали останній блокпост та переїхали у вільну Україну. Перше, що ми зробили після того, як знайшли житло, та налагодили самий простий побут, це новини. Їми заповнен наш час. З новин ми починаємо день, новинами закінчуємо, новини переказуємо один одному.

А у новинах купа нових облич. Обличчя старі і дуже старі, старі такі, що аж видно, як сиплеться пісок. Обличчя мужні і прекрасні, обличчя людей з лисиною, залисинами чи кучерявою шапкою волосся на голові, дивляться на світ, перемовляються. Обличчя товстощокі, дуже товстощокі, обличчя, що тріскаються від самих себе, та обличчя зовсім без щок, з проваллям замість щок, такі худі, як привід, чи мерці, обличчя дуже некрасивих людей говорять на рівних, звертаючись до нас, раніше їх би навряд би запросили у студію. Ну є прям дуже специфічні обличчя. Та є обличчя файних дівчат, дуже гарних жінок, таких аж красунь-красунь. Обличчя мужніх жінок і тендітних жінок, обличчя гладких і худорлявих, обличчя старих жінок, обличчя жінок на порозі старості, жінок, які наклали килограм косметики, та жінок, які зараз вернулися зі своїх справ та через хвилину знов побежать, але усі вони дуже цікаві. Декілька раз я бачила по роликах нетверезі обличчя, але по розмові потім було ясно, що людина була сутки у подорожі та ось заїхала на ефір, вона була просто дуже усталою.

Усі ці люди з такими різними обличчями розмовляють  у ефірах, блогах, ютубах, марафонах та роліках про дужі важливі справи, як одолати ворога. Вони всі забули, старі вони чи молоді гарні чи не дуже, причепурені, чи зовсім не причепурені, вони розмовляють з живою мимікою, їх криє то радість, то горе, на їх красивих та не дуже обличчях можна побачити презирство, смуток чи веселість. За ними дуже цікаво наблюдати навіть з вимкнутим звуком, наприклад як красуня та стариган на рівних розмовляють у пошуках рішення поважної справи: як здолати аорога. Після ціх облич дуже складно дивитися серіали, зразу можна побачити наіграність та фальшивість акторів.

Є і інші обличчя, вони у тих осіб, які їх тримають. Ось людина щось говоре та видно, що обличчя стягнуто, мускули на тремтять, людина з кам'яним обличчям розповідає про своє ставлення до спецоперації. Це можна подивитися у любому російському ролику, чи передачі. Обличчя кам'яні, напружені, однозначні. Коли обличчя непередбачено емоційне, то ми бачимо п'яного, усі інші видають тільки контрольовану емоцію, контрольовану злість у контрольованому напрямку-.до укр фашистів, чи контрольовану радість та впевненість до надій на те, що путін усіх переграє, усе знає, та все вирішить.

А два з половиною місяці я бачила обличчя перевернуті, обличчя, в котрих підборіддя було зверху, а чоло знизу. Це обличчя людей, котрі залишили домівки та шукають шлях у захисток, шлях до рідної країни.  Вони не плачуть та не сміються, в них зовсім не залишилось емоцій, усі емоції залишилися у спаленій хаті з убитими сусідами. В них обличчя такі, які придивляються кудись далеко, за обрій, за майбутнє. Вони дуже зосереджені на чомусь своєму. Ці обличчя легко впізнати поміж інших. Вони страшні, навіть коли жінки причепурилися, а чоловіки у дорогих речах.

Обличчя війни. Вони будуть не повними, коли я не напишу про обличчя тих, хто на фронті, хто воює проти рашистів. Їх знімають, фотографують, вони самі викладають ролики, як вони танцюють чи стріляють, пестять котиків чи відпочивають. В них обличчя чоловіків, яки виконують тяжку але дуже важливу працю. Щоб вони не робили, крізь різноманітні риси завжди можна побачити рішучість та впевненість у собі. Навіть у жінок з'являється чоловіча усмішка чи погляд, коли у руках якась зброя, а на тілі броник. Я пишу і бажаю, щоб на ціх обличчях у першу чергу можна було побачити посмішку, або спокій.

Щасти нам усім.