Чорні плями Заходу.
Чому Орбан так робить, блокує допомогу Україні? Чому Шольц не дає далекобійної зброї, чому Макрон стільки часу витратив на переговори з путіним?
Я не можу відповісти на ці питання, мабуть на них повинні відповідати угорці, німці, французи та інші члени ЄС та НАТО. І це добре, коли люди самі вирішують, що до чого. Але спочатку треба розібратися з чорними плямами підсвідомості, які заважають їм розібратися у цих питаннях. Тому що не зможе судити ґвалтівника суддя, якого в дитинстві ґвалтували, а він це досі виправдовує. Не може лікувати людина, яка має думку про шкоду антисептиків, тому що таке переконання їй передав улюблений дідусь. Люди чи цілі народи і нації повинні розібратися зі своїми чорними плямами, і тільки тоді вони зможуть адекватно приймати рішення.
Не пан Орбан винен у тому, що блокує допомогу Україні. Винні угорці, які досі не вирішили, чому їх країна завжди поряд з новим маніяком чи агресором. У Першій світовій, у Другій, зараз. Чому це так, чому саме Угорщина? У мене безліч припущень, але всі вони ні до чого. Саме угорці повинні переговорити, робити дискусії про вибір історичного шляху. Угорці можуть запитувати одне одного: «Чому ми були у другій світовій союзники Гітлера, а зараз наш президент союзник путіна, і чому він досі наш президент?» Ви чули або читали, щоб угорці це обговорювали? Ми зіткнулися з якоюсь чорною плямою колективної пам'яті, яку не вважають за потрібне витаскувати на світ.
Чому Німеччина, яка дуже добре спокутує свою провину, спокутує її перед росією, а не перед Україною чи Беларуссю? Чому? Чому з трьох країн Німеччина спочатку стала на бік росії, та не бачила, що путін перетворився у такого ж агресора, яким був їх Гітлер? Чому Німеччина цього не помічала? Навіть вигода дешевих ресурсів не перевищує збитків від їх раптової втрати, переорієнтації логістики та репутаційних втрат на декілька десятиліть уперед. Я не знаю, чому німці, які все рахують, цього не прорахували. Може німці задаються таким питанням і в них вже є відповідь ? Ви чули, може, читали десь? Може питання не важливе? Маю думку, що коли б Німеччина обговорила це питання, вона по іншому би вирішила поставку до нас далекобійної зброї, та світ не стояв би вже другий рік на порозі ядерної катастрофи. Так чи ні, хто знає? Чорна пляма якась.
А чому Франція не могла одразу почати допомагати Україні, а Макрон тратив безліч часу на переговори з путіним? А тому, що Франція не воювала у Другій світовій, як Україна зараз. Тому що там був такий собі договірняк, який і зараз чорна пляма, і про нього у Франції відверто не говорять. Нібито ця країна воювала на стороні союзників, типу французи билися на рівних з гітлерівцями, як британці, американці та радянські військові, а не приймала насправді участь у озброєнні Вермахту цілих шість воєнних років. Коли б у Франції про те говорили відкрито, як вважаєте, скільки разів після цього Макрон вів перемовини з путіним? А як Франція покарала своїх колаборантів -поліцейських, які виконували накази гітлерівців та здавали євреїв до концтаборів? Ніяк? Покарали тільки дівчат легкої поведінки? І що, після такого сорому на усю Європу Франція буде підтримувати стійку боротьбу України проти загарбника, не буде закривати очі, коли шукають як обійти санкції проти росії, не буде раз за разом натякати на перемовини з путіним? Але маніяк дуже небезпечний, зараз Франція нам допомагає, як і у Другій світовій вона в кінці кінців пристала до союзників. Але це було б більш послідовно, якби вона розібралася зі своїми чорними плямами.
У кожному випадку, коли Україні недостатньо допомагають, не виконують свої ж рішення, у кожному такому випадку ми стикаємося з чорною плямою колективної підсвідомості, яку якісь структури чи цілі країні бояться навіть обговорювати. Може цього нема, а є таке собі спотворене розуміння? Може, в ООН обговорюють на корпоративному рівні, у своїх структурах, чому вони стали спонсорами тероризму та нестабільності на Близькому Сході? А у червоному Хресті та ОБСЕ нарешті зайнялись безпечністю тих, кому допомагають, а не тільки самих себе?
Візьмемо такі країни як Об'єднане Королівство, Норвегія, Швеція, Фінляндія. Вони по-різному поводили себе у Другій світовій. Але вони обговорювали та дискутували, хто з їх посадовців чи впливових людей був симпатиком Гітлера чи став колаборантом, і чому. Країни домовлялися, як посібників треба чи не треба карати, як хто ставився до євреїв та Голокосту. Про це безліч творів, фільмів, журналістських розслідувань. Талановито багато разів знято та розказано, як болить совість, як колотає серце і через багато десятиліть, коли відкривається чергова чорна пляма рідного дідуся чи популярної людини. Тому зараз у цій війні їх поведінка дуже адекватна і послідовна. А ось Нідерланди замовчали розслідування замовника розстрілу МН- 17. Тому теракти за участю росії з громадянськими літаками вже декілька разів повторювалися, а Нідерланди досі не завжди послідовні у питаннях відношення до України. Дев'ять років країна утримували скіфське золото, і тільки нарешті повернули.
Які баталії коїлися у Естонії, Латвії, Литві з приводу громадянства, нерухомості, пам'яті про Другу світову! Суспільство цих країн дійшло до якихось консолідованих думок, тому зараз ці країни послідовні у питанні допомозі Україні. Вони дивляться на таку допомогу, як на необхідний захист своєї незалежності. Але у Польщі було і так і не так, було то замовчування Смоленської катастрофи, то розслідування, але не до кінця. Ось і допомога нам – дуже велика, як велика і перешкода на кордоні проросійськими профспілками перевізників. Дуже добре, що наші історики вже багато років обговорюють, хай з зупинками, спірні питання з історії. Як би там не було, хто б не був винен, але саме обговорення, не приховування таких питань як Волинська різанина, дають нам стійкий базис для взаємодовіри, підтримки та допомоги.
Чорні плями колективної підсвідомості, які заважають допомозі Україні, повинні бути названі та обговорені. Тільки тоді у цей дуже складний час великі спільноти зможуть прийняти розумне рішення, яке дасть безпечне майбутнє. І коли це не роблять організації чи країни, ми маємо право ініціювати обговорення цих питань для їх усвідомлення та вирішення.
