В жовтні 1997-го вибухом в під'їзді будинку було вбито друга президента Лукашенка (тоді його ще можна було так називати, хоча де-факто диктатуру було встановлено вже в 1996 році) Євгена Міколуцького, голову комітету держконтролю в Могильовській області. Лукашенко присягнувся помститися за «політичну» смерть, додавши, що цілилися насправді в нього. Мовляв, це виклик, і він його приймає. Погрожував неназваним замовникам (з числа «кримінальних структур», «комерційних структур» і «структур влади»), ставив ультиматум невідому кому: видати винних протягом десяти днів або готовутися до жорстокої відплати.
Офіційно замовники та мотиви вбивства не названі досі. Головний підозрюваний не дожив до суду, нібито повісився на рушнику в камері.
Вбивство стало зручним фоном для першої в історії незалежної Білорусі хвилі масових репресій. Під роздачу потрапила безліч мало кому відомих людей, а з відомих — міністр сільського господарства Василь Леонов. Якого Лукашенко називав «вчителем». Той стояв, можна сказати, у витоків політичної кар'єри Лукашенко. Без його протекції вона могла б і не відбутися. Але після того, як Лукашенко став президентом, Леонов посмів з ним не погоджуватися. За що й був, судячи з усього, покараний.
Можливо, в двох історіях немає абсолютно нічого спільного, але структурно вони поки що дещо схожі.
