Уявіть, що Лінкольна вкусив Сталін, і замість об'єднання США – той вирішив розділити всю країну за етнічним принципом. Розстелив Лінкольн мапу, дістав олівець, і малює: «Ось тут буде Ірландська Народна республіка, тут – Ірокезоштат, тут – Сіу-стан, тут –Нігерія-на-Міссісіпі…»
Дурня? А в Середній Азії це приблизно так і відбулося, в 20-30 роки. А зараз лисе Пуйло теж бачить себе Сталіним, і вже 20 років малює нові Осетино-стани, де-ен-ери тощо.
Невже справді так можна — намалювати кордон, створити націю «линирів»?
В який момент територія з кордоном перетворюється на державу? У нас, наприклад, процес створення нації почався лише після нападу РФ, у 2014-му – до цього ментальність більшості українців була ще пост-совковою, «руськомирною».
Далі спробую проаналізувати, до чого призвів сталінський експеримент в Середній Азії (СА).
Історична довідка. Якщо дуууже спрощувати, в СА є народи іранського походження (таджики, ін.), і тюркського, з домішками монголоїдного (казахи, киргизи, туркмени, ін.).
Перші – землероби з європейським виглядом. Це — нащадки аріїв, согдійців, бактрійців, персів. Назва «таджик» походить від перського «араб» (хоча народна етимологія – «короновані»). Іслам поширився в СА саме завдяки арабам і персам, і таджикська мова (діалект перської) стала мовою проповіді.
Інші – нащадки корінних і прибулих зі сходу косооких кочівників. Звісно, кочівників було більше, вони поступово витісняли землеробів з річкових долин – у гори, і міста. Мови – тюркські.
Окремо — про узбеків. Зараз – це найчисельніший етнос в СА, 30 млн, що займає найбільш продуктивні оази, в т.ч. – більшість Ферганської долини. Однак їх предки – прибулі кочівники з Золотої Орди, і за першими підрахунками, чисельність узбеків була невелика – 1,5 млн в Бухарському еміраті, 730 тис – в усій іншій Російській імперії.
Натомість велика кількість землеробів називали себе «сарти». Це давня назва осілих жителів СА, що розмовляли НЕ перськими, а тюркськими мовами.
Радянська влада при першому переписі прибрала можливість називати себе сартами, начебто цей термін – «надетнічний, і образливий, народна етимологія „сари іт“ — жовта собака, а „узбек“ — вільна людина».
Так само, в переписи не попали більшість інших самоназв: хорезмійці, ферганці, бухарці, ін.. Вже при комуністах, більшість населення Ферганської долини та інших частин СА назвали себе узбеками (в деяких районах, к-сть узбеків виросла в 22 рази, що ніяк не можна пояснити демографічно).
Чому саме узбеками, а не таджиками? Вони теж осілі землероби!
Бо перська\таджицька мова швидко зникала\кає в «тюркському морі», а особливо швидко – в таких поліетнічних густонаселених регіонах, як Ферганська долина, чи міжріччя Амудар'ї і Сирдар'ї.
До речі, і російським, і радянським переписчикам доводилося розтлумачувати, що мається на увазі під «народністю» чи «національністю». Цитати авторитетних вчених:
- «Житель СА відчуває себе в першу чергу мусульманином, а потім вже жителем певного міста чи місцевості; думка про приналежність до певного народу не має для нього ніякого значення».
- «Національний принцип чужий місцевим історичним традиціям, не грав помітної ролі в політичному житті регіону і окремих державних утворень».
Так навіщо було ділити «по національним квартирам» ці етноси, якщо а) де-не-де вони надзвичайно перемішані; б) більшість взагалі не усвідомлює, що за фігню у них питають?
І ось тут вилазить хитре вусате мурло, що було на початку 20-х «народним комісаром з питань національностей» — Сталін. Західні вчені називають його «крушителем націй», за всі його експерименти над народами СРСР — депортації, голодомори, і т.д.
В порівнянні з цими страшними злочинами експеримент з «національного розмежування» виглядає, начебто, нормально. Але в довгостроковому плані – мабуть, жертв тут буде не менше…
Як це було:
- беремо утопічну ідею Леніна: «Відсталі народи» ні за що не зможуть побудувати соціалізм, якщо вони не формуватимуть національні утворення!"
- Додумуємо від себе: "Під час революції і громадянської війни, усюди повилазили націоналісти… Треба їх якось задовільнити!"
- Щоб це національне утворення (…РСР) було хоч якось життєздатне, застосовуємо принцип "районування": населення мінімум в 1 млн, столиця з доступом до залізниці, і т.д.
Звісно, тут вже претензії не до Сталіна, а до вчених-демографів і місцевої партійної еліти ВКП(б): узбецьких джадідів (частіше всього згадують Ф.Ходжаєва) і казахської "Алаш-Орда".
Тому і в першій, і в другій статті про Ферганську долину я не згадував Сталіна. Відомо, що він "вперся" і не віддав казахам Ташкент, не дивлячись на казахську більшість навкруги. Все інше, в т.ч. — розшматування Ферганської долини, начебто на совісті місцевих… Мабуть, завдяки бухарцю Ходжаєву до малочисельних кочівників-узбеків додали цілий конгломерат інших етнонімів (див.вище), щоб нарізати "першому серед рівних" найкращі території.
Отже, маємо у Ферганській долині:
- Центр. Належить Узбекистану. По суті, це напів-анклав: на 5% території країни мешкає 30% населення, поєднані з рештою лише однією дорогою.
- Південь. Належить Киргизстану. Логіка передачі: якби КирРСР не дали населених узбеками Ош і Джалал-Абад, на півдні країни взагалі не було б міст. Результат: три різанини (1990, 2005, 2010), кожного разу – до 2000 загиблих узбеків, 400 тис біженців. Досі над країною висить загроза розколу, надто Фергана відрізняється від решти.
- Захід. Належить Таджикистану. Напів-анклав Худжанд населений узбеками, туди теж веде лише одна дорога, там теж були збройні захоплення і різанина в 1997 і 1998-му, і теж досі можливий розкол (дежа вю!) Логіка передачі: культурний і освітній центр країни, разюче відрізняється від "архаїчного півдня".
- Ну, і 8 анклавів на одну нещасну долину (наприклад, посеред Киргизстану — 20 сіл, що належать Узбекистану, але живуть там таджики)
Грусть-пєчаль? А уявіть теж саме десь в Африці! Ні, не уявите – там супер-держави малювали кордони колоній під лінійку…
Ну, тоді десь на Близькому Сході! Ні, теж не уявите – і там, завдяки Бреттон-Вудським домовленостям, супер-держави теж начебто непогано Османську імперію поділили…
Припустимо, в Америці Лінкольн так намалював, що з Нью-Йорка до Бостона треба їхати через Чінгачгук-сіті і ще десять КПП ірокезів! Думаю, там стрілянина не припинялась би!
А пост-радянські люди надзвичайно терплячі. Зараз кожна із новостворених держав проходить прискорений курс націо-творення, і жахливе національне розмежування 20-30-х – допомагає їм усвідомити свою ідентичність.
Щоб українці відчули себе нацією – був потрібен 2014 –й рік.
Жителі СА збагнули це ще в 90-х, проходячи безкінечні КПП… Молодше покоління вже не згадує про СРСР, "руський мир" — для них абстракція. Однак є усвідомлення, що будь-які нові експерименти (в т.ч. Ісламський халіфат) призведуть до нових проблем.
P.S. Можливо, колись з'явиться Середньо-Азійський Союз, з прозорими кордонами і розквітлою торгівлею. Але Європа йшла до такого об'єднання століттями, через безкінечні війни. Зараз головна потреба країн СА – підвищувати рівень життя своїх громадян, і прибрати взаємні конфлікти.
Попередні пости про Середню Азію:
1) як партсекретарі грали на села у карти — про 8 анклавів. https://site.ua/dmitriy.yakornov/12959-yak-srsr-pe...
2) як розгрібають "совкове щастя" сучасники. https://site.ua/dmitriy.yakornov/12976-porohova-di...
