Геополітика повертаеться. Промова голови міністерства закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс.

 

 

 

 

 

 

Дехто казав, що на нас насувається ера авторитаризму. Три роки тому Володимир Путін казав, що західний лібералізм мертвий. Минулого року президент Сі запевняв, що захід занепадає.

 

Станом на квітень 2022 ситуація виглядає дещо інакше. Останні місяці показали глибоку стійкість людського духу та вільних громад.

 

Перед лицем жахливого варварства, котре, як ми сподівались, лишилося у минулому, вільний світ об'єднався навколо України та її сміливої боротьби за свободу і самовизначення.

 

Тих, хто вважає, що може перемогти за допомогою пригноблення, примусу або нападів, чекає розчарування, позаяк ми маємо новий підхід до глобальної безпеки — такий, що не тільки забезпечує стримування, але й гарантує поразку агресорові.

 

І не час спочивати на лаврах — адже вирішується доля України. І варто наголосити: якщо Путіну вдасться задумане — на нас чекає ера страждань по всій Європі та жахливі наслідки для цілого світу. І ніхто більше не зможе відчувати себе у безпеці.

 

Тому потрібно приготуватися до гри в довгу. Ми повинні посилити підтримку України. Ми також маємо зберігати ту єдність, що продемонстрували у кризі, але також перезавантажити, переформувати та перемоделювати наші підходи.

 

Я маю бачення світу, в котрому саме вільні нації — завзяті та впливові. Де свобода та демократія посилені мережею економічних та безпекових партнерств. Де агресорів стримують і направляють у більш продуктивному напрямку.

 

Це мета на перспективу — нова ера миру, безпеки та процвітання.

 

Будьмо відвертими — архітектура, що повинна була забезпечити мир та процвітання, підвела Україну. Економічні та безпекові структури, створені після Другої світової та Холодної війни були настільки викривлені, що підтримували агресію замість стримування її.

Росія може заблокувати будь-які ефективні дії в Раді Безпеки ООН. Путін вбачає в цьому праві вето прямий дозвіл за варварство. Він відвернувся від і Основоположного Акту Росія-НАТО, і від Договору про конвенційні збройні сили в Європі. Він неодноразово порушував заходи щодо контролю за озброєнням. Велика Двадцятка не може функціонувати як ефективна економічна інституція, допоки Росія залишається її членом.

 

Радянській Союз регулярно використовував своє право вето в ООН, але, незважаючи на все зло, що він сотворив, його дії на світовій арені були в певному сенсі раціональними. Вони були здатні дотримуватися угод, коли бачили ризики для стратегічної стабільності, як вони зробили з Угодою про обмеження системи протиракетної оборони. Вони йшли шляхом деескалації, коли їм чинили опір та викривали їхню брехню, як у випадку з Карибською кризою 60 років тому. І їх, зрештою, хвилювала їхня глобальна репутація.

 

Ніщо з вищенаведеного не стосується Путіна. Ми маємо справу з неконтрольованою фігурою у відчаї, що відкидає всі міжнародні норми.

 

І все це в той час, коли світова економіка як ніколи відкрита для Росії.

 

Під час Холодної війни західні союзники підтримували процвітання один одного, але обмежували потоки торгівлі, інвестицій та технологій в СРСР. В 1990-х ці обмеження було знято, але до очікуваних надбань в царині економічної відкритості та демократії це не призвело. Ми сприймали прогрес як належне, забуваючи застосувати необхідною мірою батоги і пряники.

 

Але такі лідери як Путін відштовхували можливості для змін, боячись втратити контроль. Тож, вони використовували гроші отримані від продажу нафти та газу щоб посилити свою владу та створити важелі впливу за кордоном. «Зміни через торгівлю» — постулат про те, що економічна інтеграція спричиняє політичні зміни — не спрацював.

 

Зараз нам потрібен новий підхід, такий, що об'єднував би військову та економічну безпеку, такий, що допоміг би будувати сильні глобальні альянси, в котрому вільні нації більш активні та впевнені в собі, такий, котрий враховував би повернення геополітики як концепції.

 

Британія завжди опиралася забіякам. Ми не боялися ризиків. Тому ми готові бути сміливими, і, використовуючи наші сильні сторони в безпеці та дипломатії, а також нашу економічну вагу, волю та гнучкість, прокладати цей шлях.

І ми вже доводимо це в Україні. Війна в Україні — наша війна, війна, що зачіпає всіх, тому що перемога України — це стратегічний імператив для всіх нас. Важке озброєння, танки та літаки — ми повинні знайти це на наших складах, збільшити виробництво. Ми повинні це зробити.

 

Наші санкції вже забезпечили перший дефолт Росії по зовнішнім зобов'язанням в цьому столітті. Треба рухатись далі. Потрібно зробити так, щоб Путіну було ніде шукати фінансування для своєї огидної війни. А це означає — відрізати імпорт газу та нафти раз і назавжди.

 

Водночас, ми маємо підтримувати українців. Це означає — допомагати біженцям, постачати їжу, медикаменти та інші базові речі. Це означає — підтримувати їхню економіку на плаву.

 

А ще це означає змусити режим Путіна відповісти за жахливі злочини, які він скоїв.

 

І, коли зброя нарешті замовкне в Україні, це означатиме — забезпечення Києва всіма потрібними ресурсами для підтримки безпеки, стримування подальших атак та відбудови. Тому ми, разом із Польщею, зараз працюємо над створенням спільної комісії, що забезпечила б постачання в Україну зброї, яка відповідала б стандартам НАТО. І саме тому ми рішучі у наших намірах тісно співпрацювати з ЄС, США та іншими союзниками над новим «планом Маршала» для України.

 

Україна заслуговує щонайменше на історичну за масштабом міжнародну підтримку у відбудові її міст та селищ, відновлення виробництва та забезпечення її свободи на довгі роки.

 

Ми посилюємо наші зусилля. Ми йдемо швидше і далі щоб відтіснити Росію з території всієї України.

 

І це повинно стати каталізатором для ширших змін. З такою самою рішучістю ми повинні відповідати на загрози, пов'язані не тільки з Україною.

 

Наш новий підхід торкається трьох царин: військової сили, економічної безпеки та глибших міжнародних альянсів.

 

 

По-перше, потрібно зміцнити колективний захист. За словами президента Зеленського: «Свобода має бути озброєна краще за тиранію».

 

Напередодні саміту НАТО в Мадриді, нам потрібно визначити амбітніші цілі. Ми довго доводили, що НАТО повинно бути гнучким, спритним та інтегрованим. Східний фланг має бути посилено, а критично важливі країни, такі як Польща, повинні отримати підтримку. Саме тому ми збільшуємо присутність наших військ та поглиблюємо співпрацю у сфері безпеки.

 

Ми повинні винести уроки з ситуації в Україні.

 

Велика Британія постачала зброю та тренувала українських військових задовго до початку війни. Але світ мав би зробити більше щоб стримати напад. Ми не повторимо цієї помилки.

Існує думка, що ми не повинні постачати важке озброєння, боячись що це може спровокувати дещо гірше. Моя думка така, що бездіяльність буде найбільшою провокацією з можливих. Час для хоробрості, а не обережності.

Разом з Україною, ми також повинні забезпечити Західні Балкани та такі країни як Молдова та Грузія засобами, що посилили б їхню витривалість і здатність захищати свій суверенітет та свободу.

 

Політика «відчинених дверей» НАТО є священною. Якщо Фінляндія та Швеція у відповідь на російську агресію, висловлять бажання приєднатися (до НАТО) — ми повинні інтегрувати їх якнайшвидше.

 

Ми відкидаємо штучну дилему між посиленням традиційної оборони та сучасними засобами. Ми повинні захищати себе проти нападів у космосі та кіберпросторі, так само як на землі, у повітрі або на морі.

 

Ми також відкидаємо штучний вибір між Євроатлантичною та Індо-Тихоокеанською безпекою. В сучасному світі важливі обидві.

 

Нам потрбне глобальне НАТО. Під цим я розумію не розширення членства на інші регіони, а те, що НАТО повинно мати глобальну візію та здатність протистояти глобальним загрозам.

Ми повинні запобігати загрозам в Індо-Тихоокеанському регіоні, співпрацюючи з такими нашими партнерами як Японія та Австралія, щоб забезпечити захист Тихоокеанського регіону. Ми також повинні забезпечити здатність таких демократій як Тайвань до самозахисту.

 

Все це потребуватиме ресурсів. Ми зараз виправляємо наслідки цілого покоління недоінвестування.

 

Самое тому прем'єр міністр анонсував найбільшу інвестицію в Збройні сили з часів Холодної війни. Ми визначили Росію як найгострішу загрозу, проявивши таку саму пильність як східні союзники НАТО.

 

Інші країни теж поволі долучаються, але потрібно йти далі. Витрати в 2% на оборону повинні бути мінімумом, не максимумом. Ніщо не замінить військову силу, посилену розвідкою та дипломатією.

 

 

По-друге, ми повинні визнати зростаючу роль, котру відіграє в безпекових питаннях економіка.

 

Велика Британія наразі більш жваво застосовує всі свої важелі впливу — торгівлю, санкції, інвестиції та політики розвитку.

 

Ми розуміємо, що ріст, побудований на дешевому газі та грошах, виведених з клептократій — це ріст, побудований на піску. Це не те саме, що справжній, сталий ріст, котрий спирається на високу продуктивність та інновації.

 

Вільна торгівля та вільні ринки — це найпотужніший рушій прогресу людства. І ми завжди виступатимемо на боці економічних свобод.

 

Але торгівля має бути справедливою, що означає — всі повинні грати за правилами. Надто довго дехто був занадто наївним щодо геополітичних спроможностей економіки. Агресори використовують її як інструмент зовнішньої політики — використання патронажу, інвестицій або боргів означає можливість контролю та примусу. І в цьому агресори безжальні. В нашій відповіді ми не уподібнюватимемося до їхньої злоякісної тактики, але відповімо такою ж рішучістю.

 

Настав час зрозуміти — доступ до глобальної економіки повинен базуватися на здатності грати за правилами.

 

Не може більше бути винятків. Ми демонструємо це в російсько-українському конфлікті — більше жодних винятків для Росії.

 

Ми б'ємо їх всіма елементами економічної політики.

 

Ми підняли тарифи на Російські товари. Ми відрізали їх від умов ВТО. Ми закрили порти для їхніх суден і наші аеропорти — для їхніх літаків. Під наші санкції потрапило більше людей, ніж під санкції будь-якої іншої країни. Санкції введені проти російських банків, олігархів, оборонних компаній, резервів Центрального Банку, газових та нафтових компаній.

 

Ми відрізаємо Путіна від можливостей фінансувати війну. Ми також розриваємо інвестиційні зв'язки з Росією через заборону нових вихідних інвестицій та скасування інвестиційних віз. Водночас, ми прибираємо всі тарифи на український імпорт, підтримуємо українську економіку гарантіями запозичень, фіскальною підтримкою та інвестиціями.

Ми демонструємо, що економічний доступ — не даність, що його треба заслужити.

 

Країни мають грати за правилами. Це також стосується і Китаю.

 

Пекін не засудив агресію Росії та її військові злочини. Російський експорт до Китаю зріс майже не третину в першому кварталі цього року. Вони намагалися застосувати примус до Литви. Вони дозволяють собі коментувати хто може, а хто не може бути членом НАТО. І вони швидко розбудовують військо, здатне проекувати силу вглиб території, що належить до сфери Європейських стратегічних інтересів.

 

Але Китай не є невразливим. Обговорюючи піднесення Китаю як щось невідворотне, ми робимо їх роботу за них. Піднесення Китаю не є невідворотним. Їхні успіхи не триватимуть довго, якщо вони не гратимуть за правилами.

 

Китаю потрібно торгувати з Великою Сімкою, ми представляємо половину світової економіки. І у нас є вибір. Ми вже продемонстрували Росії, який вибір ми здатні зробити в ситуації, коли порушуються міжнародні правила. Ми довели, що готові пріоритезувати безпеку та повагу до суверенітету, а не короткострокові економічні вигоди, як мінімум тому, що добре знаємо — ціна бездіяльності буде вищою.

 

Насправді, більшість світу поважає суверенітет. Тільки декілька парій та відступників чинять інакше. Тож ми працюємо з нашими союзниками — старими і новими.

 

Та сама завзятість і рішучість, що стримує наших суперників, може бути потужним рушієм процвітання та безпеки. Тому ми працюємо над розбудовою нових торговельних зв'язків, включно з розробкою нових торговельних угод з такими країнами як Індія та Індонезія, а також долучення до Вичерпної Прогресивної Угоди Транс-Тихоокеанського партнерства.

Ми ділимось нашими знаннями в сфері науки та технологій, створюючи партнерства по всьому світу. Ми також подаємо кращі пропозиції для розвитку та інвестицій в країни з низькими доходами, що не включають в себе приховані умови.

 

Бути сильними та згуртованими, працюючи разом та розвиваючи торгівлю — таким чином ми можемо позбавити агресорів їхніх важелів впливу та зменшити стратегічну залежність.

Ми можемо допомогти один одному пережити стрімке зростання цін на їжу та енергоносії. Минулого тижня ми зі Світовим Банком зібрали 170 млрд. доларів щоб допомогти країнам з низьким доходом впоратись з цими викликами.

 

І ми працюємо на випередження стосовно інших потенційних джерел залежності. Мінерали або рідкоземельні метали — ми об'єднуємо сили щоб попередити проблеми майбутнього до того, як вони виникнуть.

 

Таким чином ми зміцнимо нашу колективну економічну безпеку.

 

 

Це підводить нас до останньої теми. Наше процвітання та безпека повинні ґрунтуватись на мережі міцних партнерств.

 

Я називаю це «Мережею Волі».

 

Фундаментальний принцип полягає в тому, що незалежно від викликів, ми не повинні зосереджуватись на собі в пошуках автаркії. Ми повинні шукати нових партнерств з позиції, котру Нідерланди та інші називають «відкритою автономією».

 

В світі, де злоякісні гравці намагаються підривати багатосторонні союзи та інституції, двосторонні або кілька-сторонні групи відіграватимуть важливішу роль. Партнерства, такі як НАТО, Велика Сімка та Співдружність — життєво важливі.

 

Ми повинні посилювати наш союз з НАТО зв'язками по всьому світу за прикладом Об'єднаних експедиційних сил, «П'яти очей» або партнерства AUKUS, що ми маємо з США та Австралією. Ми також повинні розвивати зв'язки з такими країнами як Японія, Індія та Індонезія.

 

Також потрібно розбудовувати партнерства на базі Великої сімки. Під час головування Велкої Британії минулого року, ми були раді привітати Австралію, Корею, Індію, Південну Африку та країни Асоціації держав Південно-Східної Азії.

 

Велика сімка повинна виконувати роль «економічного НАТО», та колективно захищати наше процвітання. Якщо економіка союзника зазнає шкоди через дії агресивного режиму, ми повинні діяти та підтримати наших партнерів. Один за всіх і всі за одного.

 

Я звертаюсь зараз до 141 країни з усіх континентів, котрі проголосували за засудження дій росії в ООН: ми чуємо вас. Я поділяю ваше обурення стосовно незаконної війни,яку провадить Росія. І поділяю вашу фундаментальну віру в суверенітет, чесні правила гри та верховенство закону.

 

Тому давайте працювати разом, поглиблювати зв'язки, бути кращими торговцями, інвесторами та партнерами, ніж агресор.

 

Велика Британія готова робити речі по іншому, думати по іншому і працювати по іншому щоб добитись результату.

 

Є велика сила в колективних діях. І дозвольте наголосити — те саме стосується союзів, членом котрих Велка Британія не є. Ми підтримуємо зовнішню орієнтацію ЄС та тісно співпрацюємо у справі України. Ми підтримуємо Асоціацію держав Південно-Східної Азії, Африканського союзу, країни торговельного договору США-Мексики-Канади. Ми відмовляємось від застарілих концепцій ієрархічних систем, ексклюзивних груп та сфер впливу.

 

Ми хочемо бачити мережу партнерств, що простягається цілим світом, підтримує суверенітет та самовизначення, та будує колективне процвітання. Велика Британія буде активним та гнучким учасником такої мережі.

 

На закінчення

 

 

Після Холодної війни всі ми думали, що мир, стабільність та процвітання невпинно ширитимуться світом. Ми думали, що вивчили уроки історії і що марш прогресу не спинити.

 

Ми помилялися. Але не час для відчаю.

 

Перед лицем агресії, що посилюється, ми можемо і мусимо діяти, і діяти негайно. Ми повинні бути завзятими. Агресори уважно спостерігають за тим, що відбувається в Україні,

 

Ми маємо впевнитись, що те, що вони побачать буде правильним меседжем.

 

Разом ми маємо неймовірну силу. Давайте використаємо її для того, щоб створити кращий, безпечніший світ і сильнішу глобальну економіку. Для цього знадобиться енергія всіх в цій кімнаті і навіть більше. Буде складно. Але ми повинні взяти на себе цю відповідальність.

 

Агресори готові бути сильними та зухвалими. Ми ж повинні бути сильнішими. Тільки так ми забезпечимо відновлення суверенітету України. Тільки таким чином ми забезпечимо поразку агресії та примусу. Тільки так ми здобудемо нову еру миру, безпеки та процвітання по всьому світу.

 

Дякую.