До народження дітей я вважав найкращім засобом від депресії ... твори Еріха-Марії Ремарка. Читаючи про важку долю його героїв — розумієш, що у тебе все не просто нормально, а чудово!
І особливе місце серед його творів, на мою думку, посідає роман «Іскра життя,» який завершується битвою за звільнення німецького концтабору(чому я про це і згадав). Битвою зсередини і ззовні. Битвою духу проти звірства; битвою не тільки за життя, а і за гідну смерть і життя інших; битвою свободи проти поневолення за межею людських можливостей. Битвою, після якої поневолювачі стали на місце своїх жертв.
Народ, який обирає «сильну руку» — згодом відчуває її на своїй горлянці. Народ, який обирає свободу — робить нову науково-технічну революцію.
Деяким народам обирати не довелось, за них вирішили інші. За частину народу Кореї, яка жила на півночі взявся комуністичний режим. На півдні, за народ Кореї вписались США.
У результаті ми всі знаємо купу південнокорейських брендів, і користуємося їх електронікою і машинами. Їх створили вільні люди. А от їх північнокорейські родичі співають оди Ким-Чен-Ину, зривають ядерні бомби і запускають старі радянські балістичні ракети, періодично масово випилюючись від голоду, бо оруть землю на волах....
Був один народ, а стало два світи!
І якщо у нас, як народу, є хоч якийсь варіант обирати свободу — треба обирати свободу.
Поневолення веде до злочинів проти людяності, і для того щоб пам'ятати, що вони не мають ні прощення, ні розуміння, ми маємо постійно згадувати про злочини минулого. Згадувати про звільнення концтаборів, згадувати про те, що не всі вони закрились: деякі просто змінили вивіску на радянську, а деякі переїхали у Сибір.
Згадувати про жахливі жертви нашого народу у другій світовій, до неї і після неї, хто в них винен і чому так сталось.
Згадувати жертв голодомору з пошаною, а не порівнюючи з тарифами на комуналку. Згадувати хто винен у тому страшному злочині і які треба винести уроки.
Якщо ми, як народ, не зможемо, таки, намазати свободу на хліб і систематично обиратимемо тих, хто запропонує стабільну пайку на зоні — наші онуки їстимуть чучхе і запиватимуть сечею в очі, а замість садка вишневого коло хати буде паркан з колючим дротом.
