Ось факти:
Відкриття елементів зіставляються значні періодичні дати розвитку таблиці (пре-, пер і пост-)
У 1789 році Антуан Лавуазьє опублікував список з 33 хімічних елементів , згрупувавши їх за газами , металами , неметалами та землями. Хіміки провели наступне століття у пошуках більш точної схеми класифікації. У 1829 р. Йоганн Вольфганг Деберейнер зауважив, що багато елементів можна згрупувати в тріади на основі їх хімічних властивостей. Наприклад, літій , натрій і калій були згруповані в тріаду як м'які, реакційноздатніметалів. Деберейнер також зауважив, що за розміром атомної ваги другий член кожної тріади був приблизно середнім для першого та третього. [96] Це стало відомо як Закон тріад . [97] Німецький хімік Леопольд Гмелін працював із цією системою, і до 1843 року він виділив десять тріад, три групи по чотири та одну групу з п'яти. Жан-Батіст Дюма опублікував роботу в 1857 р., Що описує взаємозв'язки між різними групами металів. Незважаючи на те, що різні хіміки змогли виявити взаємозв'язок між невеликими групами елементів, вони все ще не мали побудувати одну схему, яка охоплювала б їх усі. У 1857 р. Німецький хімік Август Кекуле зазначив цевуглець часто пов'язаний з ним чотирма іншими атомами. Наприклад, метан має один атом вуглецю та чотири атоми водню. Ця концепція врешті стала відомою як валентність , коли різні елементи зв'язуються з різною кількістю атомів.
У 1862 році французький геолог Александр-Еміль Бег'є де Шанкуртуа опублікував ранню форму періодичної системи, яку він назвав телуричною спіраллю або гвинтом. Він був першою людиною, яка помітила періодичність елементів. З елементами, розташованими по спіралі на циліндрі в порядку збільшення атомної ваги, де Шанкуртуа показав, що елементи з подібними властивостями, здається, трапляються через рівні проміжки часу. Його діаграма, крім елементів, включала деякі іони та сполуки. Його робота також використовувала геологічні, а не хімічні терміни, і не включала схему. Як результат, їй приділялося мало уваги до роботи Дмитра Менделєєва.
Періодична система Джуліуса Лотара Мейєра, опублікована в "Die modernen Theorien der Chemie" (1864)
У 1864 р. Німецький хімік Юліус Лотар Майер опублікував таблицю з 28 елементами. Розуміючи, що розташування відповідно до атомної ваги не точно відповідає спостережуваній періодичності за хімічними властивостями, він надав валентності пріоритет над незначними різницями в атомній вазі. Пропущений елемент між Si та Sn був передбачений з атомною вагою 73 та валентністю 4. Одночасно англійський хімік Вільям Одлінг опублікував розташування з 57 елементів, упорядкованих на основі їх атомних ваг. З деякими нерівностями та прогалинами, він помітив, що видається періодичністю атомних ваг між елементами, і що це узгоджується з «їх зазвичай отримуваними групуваннями». [102]Одлінг натякнув на ідею періодичного закону, але не дотримувався її. Згодом він запропонував (у 1870 р.) Валентну класифікацію елементів.
Періодична система Ньюлендса , представлена Хімічному товариству в 1866 р. На основі закону октав
Англійський хімік Джон Ньюлендс випустив серію робіт з 1863 по 1866 рік, зазначаючи, що коли елементи перераховувались у порядку збільшення атомної маси, подібні фізичні та хімічні властивості повторювались з інтервалом у вісім. Таку періодичність він порівняв з музичними октавами. Цей так званий Закон октав був висміяний сучасниками Ньюлендса, і Хімічне товариство відмовилось публікувати його роботи. Незважаючи на це, Ньюлендс зміг скласти таблицю елементів і використав її для прогнозування існування відсутніх елементів, таких як германій. Хімічне товариство визнало важливість його відкриттів лише через п'ять років після того, як вони зарахували Менделєєва.
У 1867 р. Густавус Гінріхс , академічний хімік, що народився в Данії, який базується в Америці, опублікував спіральну періодичну систему, засновану на атомних спектрах і вагах та хімічних подібностях. Його робота вважалася своєрідною, показною та лабіринтною, і, можливо, це не дозволило визнати та прийняти її.
Можливо сприйняти мєндєля? Можливо. Але що він зробив, що не міг вкрасти?
