Я з тих, хто вважає нещодавну статтю Валерій Пекар щодо інерційного сценарію для України надто оптимістичною.
Депопуляція — Деградація — Депрофесіоналізація є базовим инерційним сценарієм для України і запобігти йому має нова демографічна політика держави.
В рамках проекту «Голос громадянського суспільства» ми провели обговорення розбіжностей і спільних позиції в сфері демографічної політики між представниками Уряду і громадськими експертами.
Ключові розтяжки, які я бачу по демографічній державній політиці:
1. Перша розтяжка — навіть трикутник — це відповідь на запитання де знайти ті самі +4-5 млн трудових ресурсів, які нам знадобляться після перемоги.
Повертати – Утримувати – Імпортувати
Якщо по «утримувати» зрозуміло, то ось Повертати українців чи імпортувати трудові ресурси — це питання саме політичного рішення.
2. Стимулювання народжуваності (довгостроковий ефект) — Імміграція (короткостроковий ефект)
Тут є кілька контраверсійних моментів. Зокрема, стимулювання народжуваності може мати короткостроковий негативний ефект зниження економічної активності жінок (що може бути вирішене створенням можливостей для ініціативного (з боку жінки) бажання скоротити тривалість відпустки).
3. Розширення громадянства за рахунок е-резиденс, що може вирішити розтяжку: Україна там де українці — українці це ті, що в Україні.
Хоча ця розтяжка набагато глибше з урахуванням того, що вже дискутувалося в питанні політики національної ідентичності. Проте ще багато питань буде після перемоги і обговорити їх потрібно зараз.
До цієї розтяжки треба буде віднести й політику щодо українців в рф і на окупованих територіях.
4. Урбанізація — Рурбанізація — «Збереження села»
Тут питання ключове: «нащо».
«Збереження села» щоби що? Люди мають жити там, де їм комфортно і зручно і вигідно. Якщо мова про кадровий ресурс для агрокомпаній — то це питання економічного характеру. Якщо ж питання суто естетичне («пусті містечка") — то можливо й не варто його виносити на рівень державних політики, а залишити місцевим громадам.
А ось рурбанізація — як глобальний тренд — буде зростати.
5. Стимулювання самозайнятості або стимулювання створення робочих місць.
Тут мені здається потрібно йти паралельними курсами, й давати українцям віяло можливостей. Здається, в цій царині політика МінЕк як раз збалансована і не вистачає лише фінансового ресурсу.
6. Стимулювання народжуваності: грошима – негрошовий спосіб (соціальний механізм).
Як на мене стимулювати ІТшників/креаклів/периналів грошами senseless. Бо дитина — це "складно", а не "дорого".
Стимулювання ж грошима працює навіть проти якості людського капіталу і це ще одна глибока тема.
7. Нове поняття сім'ї: більше повторних шлюбів рухає нас до моделі мультисімейності / серійної моногамності. Також є модель домогосподарств. Відзначення одиниці (об'єкту) для статистичного обліку і соціальної підтримки. В традиційній сім'ї вище ймовірність народження дитини — і це ще одна розтяжка.
8. Суб'єкт демографічної політики: держава — субсідіарність громади — корпоративний сектор. Зокрема, у питанні залучення талантів чи робочої сили.
