Студент магістратури, з позивним «„Трикутник“» своє ім'я не називає, оскільки не бажає слави. «„Трикутник“» доброволець з початку повномасштабної війни. Військовий розповів, як на його думку, закінчиться конфлікт, трагічні та кумедні історії з фронту та відношення до президентів України.
«’Броварська громада взяла на себе тяжкий удар»"
- Як ти зустрів війну?
- Я прокинувся зранку в селі під Броварами у будинку на той час своєї дівчини. Місцеві знають, що там неподалеку знаходилась велика військова частина. Це до речі пояснює, чому наша громада однією з перших отримала важкий ракетний удар. Летіло все що могло і вибухи були дуже сильні. Я підходжу напівсонний до вікна чую сирену і промовляю одне слово ""війна"".
- Ти здивувався такому розвитку подій?
- В мене було дуже погане передчуття ще за тиждень до 24 лютого. Не хотілось спілкуватися ні з ким, а за декілька днів до подій я заїхав до мами, та на прощання сказав їй ""дасть бог побачимося"".
Через тиждень після початку бойових дій, я прийняв рішення піти служити.
- Чи складним було рішення та якою була мотивація?
- Прийшло розуміння, що прийшла справжня війна й особисто в мене вже немає вибору відсидітися, коли на мою землю та в мій дім прийшли вороги. Я люблю своїх друзів своїх близьких. Мотивація була проста, захистити всіх.
Взагалі з огляду на вік мене не хотіли брати, але оскільки в моєму селі мене всі знали, то проблем не було. Офіційно я під'єднаний до бригади територіальної оборони Київської області, але ніякої заробітної плати не отримую це справа на чистому ентузіазмі.
- Розкажи про свою спеціальність, ти радист?
- Ні, я з першого дня служби був зв'язківцем. Згодом поставили командиром відділу зв'язку. В один момент я був командиром відділу зв'язку, та помічником начальника штабу, потім просто помічником начальника штабу, ну і зараз я перевівся в мобільну групу ПРО.
Працюючи зв'язківцем я маю доступ до інформації різного рівня, яку я маю передати іншим. Це може бути як і про ракетні удари, так і про можливе ДРГ.
"’Коли над твоєю головою збивають шахед, залишається лише сміятись""
- Я був відповідальний в зоні сектора, докладав, як тут наді мною збивають "Шахед", а сам я бачу вихід ракети з ПРО. Я був з товаришем, його звали Толік, ми стоїмо, а на нас летить ракета, і хто знає, чи вона над головою вибухне, чи ні, я кричу ""Толік п***а давай на землю".
Я стрибаю в канаву, сміюсь, дрон збили, нас не зачепило слава Богу. Було і смішно і не смішно, коли розумієш що був на крок від смерті
- Іронічно, коли ти в мобільній групі ПРО, загинути від ракети.
- На жаль такі випадки бувають. Знаю про випадок, коли хлопці збивали шахед, і осколки впали на них, результат був не дуже веселий. Це дуже небезпечно, ти ж не знаєш, чи воно піде вліво, чи вправо, і маємо пам'ятати, що ""Шахед"" це 50 кг фугасу, то просто може осколками зачепити й все.
- Ще такий момент, що ворог не стоїть на місці та розвивається.
- Так, вони модернізують всі свої ракети, це я точно можу сказати, як вони доробили шахеди. Вони змінили тактику вони змінили їх, і це тепер небезпечна дуже зброя. Їх стало важче збити, бо вони вигадали так звані "кожушки"" типу броні, які вони розміщують біля крильчатки та біля бака. Це вже не та зброя, що була на початку війни, потрібно це усвідомлювати.
"’Моєму товаришу кадировці вирізали серце""
В мене був знайомий, йому було 21 рік, не важливо звідки він. Їхній підрозділ був на позиціях вп'ятьох, і вони вночі задрімали, всі одразу, це була помилка. Вони були піхотинцями, і в 4-5 ранку до них прийшли кадировці, вирізали їх повністю, вирізали їм серця. Я не хочу нічого поганого сказати, але так робити не можна, це війна, і засинати всім разом заборонено.
- Це я так розумію не в тилу?
- Це було на передовій, я їх не звинувачую. Це все по суті було і на чеченській війні, коли війська чекали ранку і вирізали ворога. Тільки там й росіяни й чеченці один одного так різали.
Ще хочу додати, що чеченці та кадировці це різне. Чеченці — це брати, знаю багатьох, нормальні мужики.
Ця історія шок, мене після цього мало що може здивувати. Тепер з особистого досвіду знаю, що 4-5 ранку досить небезпечний час. Після цих подій мені в принципі нічого не страшно.
- Тебе в яку сторону змінила ця війна?
Тепер я безчуттєвий, особливо коли спілкуюсь з людьми, які в тилу. Слухаю ці проблеми, що в когось грошей немає, або дівчина кинула, або х*й не встав, думаю яка це все фігня.
"’Порошенко возить одні й ті самі пікапи в різні частини""
- Коли і як на твою думку закінчиться війна?
- Я реаліст, і моя думка заснована на спілкуванні з різними військовим людьми, аналізом та іншим, тож думаю не в цьому році.
- Але перемогою.
- Саме собою, без варіантів, але залежить чи будуть красти гуманітарку та інші речі.
- При тобі крали?
- Так, до мого відділення йшло три фури гуманітарки, це було на початку війни. Їжу, форму військову, ліки, все це ми так і не отримали.
- Що можна зробити в цій ситуації й з тими хто краде?
- На розстріл всіх. Спи**ив гуманітарку — на розстріл, спи**ив у людей — на розстріл.
- Ти готовий розстрілювати після війни?
- Я думаю буду не один такий.
- Зеленський чи Порошенко?
- Мені воєнні побратими, яким я довіряю, розповідали, що Порошенко після своїх відео, забирав техніку і віз її в інші частини, і там робив той самий трюк. Якби Порох був би нашим президентом, то столиця була б десь недалеко від Ужгорода.
- Ідеальне закінчення війни?
- Бєлгород, Курськ, Ростов вертаються додому.
Інтерв'ю брав журналіст Денис Подобрій
