Велике видно здалеку.

Про нову українську  історію, що пишеться сьогодні.

Насправді за радістю українців, мільйонами мемів, виділенням ендорфінів стоять дуже важливі, безпрецедентні, майже не можливі військові операції, які вже переписують не тільки трактати та підручники по веденню бойових дій, а й можуть вплинути на створення нових військових союзів.

Українці переписують історію ведення бойових дій, українці створюють нові роди та сили військ.

Українці зараз розгортають та відновлюють власний ВПК, який розвалювали 30 років з моменту отримання незалежності України.

Україна знищила корабель морським дроном.

Україна знищила підводний човен крилатою  ракетою.

Україна створила новий рід військ — безпілотні системи.

Створення нового рода військ це і про навчання, і про кодифікацію нової зброї, і про організаційні процеси, і про переведення людей, і про забезпечення та логістику. Ні в одній країні НАТО немає такого роду військ.

Річ не в тому, що немає дронів. Річ в виокремленні в окремий рід військ.

Україна почала збивати ворожі шахеди дронами.

Україна знищила морським дроном винищувач.

Україна знищила стратегічні бомбардувальники FPV дронами.

Україна за три роки перейшла до серйозної роботизованої війни.

Наша країна показала такі масштабні та безпрецедентні розвідувальні та тактичні операції, що досі світ не може оговтатися від здивування.

Ви уявляєте скільки в грошах коштує нашому ворогу розвінчування міфу про неможливість збити крилату ракету «Іскандер» установкою, яку розробили у 1976 році? Навіть самі розробники не сподівались на такий успіх.

Українці навчились збивати ворожі дрони з автоматів. А дівчина, вихователька в дитячому садочку, показала, що крилату ракету можна збити з «Ігли».

Українці навчились крутити дрони, переробляти браковані міни на нормальні та їх використовувати за призначенням.

Світ, який давав нам два-три дні на захоплення Києва, не може повірити досі, що ми четвертий рік повномасштабного вторгнення  стоїмо. В тилу ми переживаємо втрату рідних, втрату майна, повітряні тривоги та обстріли майже щодня, але ми стоїмо. Ми вчимо та виховуємо дітей, саджаємо картоплю, радіємо успіхам наших військових і не дивлячись на те, що кожен з нас сплачує податки, які йдуть на війну, ми продовжуємо донатити. Складно, тяжко, важко, інколи не стерпно, але ми стоїмо.

Який Ізраїль з Моссадом?

Яка Спарта?

Яке НАТО?
 
Ми воюємо з країною, яка в 28 разів більша по території, в три-чотири рази більша по населенню, у якої в десятки разів більше ВВП та відсоток ВВП, який йде на війну.

Ми вже довели всьому світу, що не просто маємо право бути в НАТО, а що скоро НАТО буде проситися вступити в військовий союз з Україною.

В решті решт, ми ще досі не й@@@ь, що також вкрай важливо.

Але те, що ми не й@@@ь- це не точно.