Філософський розділ серіалу «Особливості державних закупівель в міністерстві оборони»
Серія перша. «Які настрої в Українському суспільстві»
За останні декілька тижнів низкою соціологічних агенцій було проведено дослідження, щодо ставлення українців до проблеми корупції.
Однозначні результати говорять про те, що суспільство вважає корупцію другою проблемою за рівнем загрози для народу України, та взагалі для існування держави Україна, після загрози війни.
Серія друга. «Так що по опитуванням?»
Отже відповіді в соціологічних опитуваннях приблизно такі:
- корупція, особливо у сфері національної безпеки та оборони, стала на заваді перемоги України. Велика кількість респондентів вважає, що якби не корупція, перемога вже була би за нами.
- Більшість респондентів бачать в подоланні корупції один з основних факторів майбутньої, скорішої перемоги, наряду з допомогою наших іноземних партнерів.
Серія третя. «Чому так сталось?»
Перше. Респонденти говорять про злам негласного соціального договору в суспільстві «хтось жирує під час війни, більшість ледь виживають». Купка людей, згідно з постійною інформацією у ЗМІ, краде гроші, збільшує свої статки, покращує свій рівень життя не зважаючи на війну.
Друге. Тисячі загиблих та поранених, сотні тисяч воюючих, величезна кількість людей втративши майно, стали вимушеними переселенцями. Доходи людей стрімко падають, при чому люди віддають останнє на потреби фронту.
Третє: На сьогодні, людям мало тільки дізнаватися про факти корупції, вони не хочуть тільки журналістських розслідувань, вони хочуть рішучих дій. Є чітке розуміння, що точкові заміни деяких керівників не дадуть бажаний результат.
Серія четверта. «Так що там по державному аудиту?»
Листи щастя постачальникам з вимогою повернути прибуток полетіли. ДБР підключилось зразу ж. І почало робите те, що у нього найліпше виходить «кошмарити» бізнеси військово-промислового комплексу. Тобто, у нас немає корупції в воєнкоматах, в ВЛК, в купівлі барабанів для бомбосховищ. У нас корупція тільки в підприємствах військово-промислового комплексу.
Серія пʼята. «Що далі, або хочу океан»
Ми всі маємо зрозуміти просту річ. Географічно нашого сусіда нікуди ніхто не діне. Так, я також хочу щоб там був океан, але ніт, поки з Всесвітом про це домовитись не можу.
Ще більше ми маємо усвідомити те, що західна допомога на якомусь етапі почне зменшуватись, а в кінці кінців просто перестане надходити.
Серія шоста «Що робити»
Тут все просто, аби наші керманичі це розуміли.
Перше. З 24.02.2022 за півтора року наші виробники наростили свої виробничі потужності, не дивлячись на те, що держава особливо нічим не допомагала. А ще й почала заважати, після висновку державного аудиту.
Задача нашої країни розвивати та наростити такий високотехнологічний та потужній військово-промисловий комплекс, щоб нікому в голову не прийшло, навіть подумати зазіхати на території України. І тут держава мала б підтримувати підприємства військово-промислового комплексу, а не кошмарити їх. Про пільги, дотації, гранти, податкові канікули я мовчу, але хоча б не заважайте.
Серія сьома. «Помірний оптимізм».
Вчора Міністерство економіки написало 2 листа. Свою позицію для Міністерства оборони, а також розʼяснення норм тої злощасної 335 постанови КМУ.
Можу сказати лише одне. Позиція зважена, і вперше згадали про 363 постанову КМУ, яка чітко прописує калькуляцію при постачанні та виробництві оборонно-промислового комплексу. І в якій чітко прописано, що прибуток входить в калькуляцію.
Аліллуя !!!
Побачимо, що буде далі.
Але!
МИ МАЄМО ЗМІЦНЮВАТИ ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ КРАЇНИ.
А держава, якщо не допомагає, то хоча б не заважала.
Працюємо далі. З вас розповсюдження допису, з мене подальше педалювання цього питання.
Ваша мати драконів.
