Будь-яка публічна дія чи висловлювання президента — це політичний акт. До нього потрібно ретельно готуватися: зібрати інформацію, сформувати позицію і виступити якнайкраще. Саме тому мене не хвилює, якою мовою вдома спілкується президент України. Як тільки ти виходиш «на люди» — транслюй правильні меседжі українською. Чи англійською/французькою/німецькою/іспанською, якщо це зустріч з іноземцями. І це не показуха, це робота президентом України, людиною, яка в усьому відстоює національні інтереси.
Володимир Зеленський відвідав літературно-мистецький фестиваль «Толока» в Запоріжжі. Що ж купив на книжковому ярмарку глава української держави? «Ведмеже місто» Фредріка Бакмана. А точніше, він купив «Медвежий угол» Фредерика Бакмана издательства «Синдбад». Що ж таке «Синдбад»? Молоде амбітне російське видавництво, засноване в 2010 році в Москві. Вектор діяльності компанії — генерація кращої сучасної зарубіжної літератури, видання творів великих сучасників, світових бестселерів, актуальних книжкових новинок. Їхні книжки отримували «Книжкову премію Рунету +2013». Ну подумаєш, одна книжка, чого ви ото починаєте, скажете ви. Але ж навіщось він поперся на запорізьку «Толоку» ще й з усією свитою, єрмаками та стрімами? Бо це піар, і хороший, правильний піар. Був би.
«Толока» — це один з дуже небагатьох літературних фестивалів, який наважилися провести наживо. «Книжковий Арсенал» — скасовано, Book Space в Дніпрі — проведено в урізаному онлайн форматі, «Форум Видавців» — перенесено в онлайн формат, ще й без продажу книжок, «Франкфуртський книжковий ярмарок» в Німеччині, де минулого року Україна мала розкішний стенд, зону для бізнес перемовин, виступи Жадана, Андруховича, Куркова, Сенцова — теж лише в онлайн форматі, звиняйте, карантин, до побачення. Ми можемо довго жалітися, як скучили за живими подіями та як нам набрид онлайн формат. Але для української видавничої галузі скасування ярмарків вкупі із карантинним закриттям книгарень — це катастрофа. Деякі видавництва після закінчення карантинних заходів просто не відкриються. Згідно з опитуванням Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, станом на квітень, збитки найбільших українських видавництв через карантин складають майже 1 млн грн на кожне. У зв'язку з карантином, видавці не змогли випустити 70% запланованих нових видань і були змушені відправити у відпустку власним коштом 58% працівників. Також вони не здійснили 56% платежів за оренду, комунальні платежі, розрахунки з друкарнями, виконання додрукарських робіт, обслуговування техніки, постачання паперу.
Чи про це прийшов поговорити президент на запорізьку книжкову «Толоку»? Можливо, про урізання бюджету МВС на користь збільшення бюджету на закупівлю книжок для бібліотек? Або про програму грантів інституційної підтримки для видавців, які ледь виживають? Або про розширення програми підтримки перекладів українських авторів іншими мовами Translate Ukraine, як інструмент культурної дипломатії і виходу на нові ринки? Або обговорював інноваційні методики популяризації читання серед дітей і підлітків, щоб вони виросли і голосували розумніше, ніж дорослі зараз? А, може, йому було цікаво послухати про підтримку книгарень у віддалених куточках України? Або він хотів би перейняти досвід ОАЕ, які створили антикризовий фонд для видавців? Або Великобританії, яка скасувала 20% ПДВ на електронні книжки і періодичні видання? Або поговорити про те, як на Луганщині затримали автобус, де було 2 300 контрабандних книжок з Росії, зокрема й такі, що показують «подвиги» російських силовиків?
Та ні, він прийшов на український фестиваль під камери купити книжку одного з російських видавництв, конкурувати з якими українським видавцям, ой, як непросто. Тобто, ще раз — Президент України прийшов на фестиваль щоб на камери і прилюдно підтримати російське видавництво своїм коштом і піаром. Певно, на його думку, саме російські видавництва зараз потерпають найтяжче.
Ну і заодно на фестивалі Президент вирішив поговорити про закладки. Ні, не книжкові. Про закладки, в яких підлітки ховають траву, солі та спайси. Щоб знову боротися з вітряками, з попитом на наркотичні речовини, а не боротися з пропозицією. Але це вже зовсім інша історія.
