У кожному українцеві все ще сидить маленький бридкий росіянин, якого ми щоденно вичавлюємо, позбуваючись з болем тієї отрути. У кожному, хто чув хоча б одну «катюшу», дивився хоча б одну серію «папіних дочєк», слухав хоча б одну пісню «басти» і т.д.. Частинка радянської/російської ідентичності у наших головах плекалася рузкім міром століттями, і тому тут не потрібно дивуватися. І ось зараз саме час позбутися цієї частини нашої ідентичності, зокрема і емоційної прив'язки до народу ереф і їхньої т.зв. культури. Найперше, на емоційному рівні.
Адже саме залишки емоційної прив'язки та прихильності до ереф формує наступні тези: «русофобія це шлях до нацизму», «необхідно поставити поруч усі культури і обирати», «не усі вони там такі», «ми так уподібнюємося ворогу», «існують хороші росіяни». Деякі українці продовжують твердити, що «існують хороші росіяни», бо не хочуть прощатися із російською частиною себе, адже якщо вони існують, то усе російське у світогляді — це якесь ефемерне «хороше російське» (тут поставте будь-що: кіно, балет, театр, література, музика тощо), а не ось те жахливе, яким воно насправді є. Той самий процес відбувається і в Європі, яку десятиліттями отруювали фальшивою та краденою «культурою», брехнею та маніпуляціями. Їм доведеться видаляти з себе не тільки залежність від газу, але й емоційні прив'язки до стовідсоткового міфу про «російську культурність», якої немає і ніколи не було. Так, картонний фасад з муляжів від крадених артефактів, але вже точно не «культура».
Боротьба із залишками «внутрішнього росіянина» – це справа кожного з нас, яка не менша важлива, ніж щоденна праця, волотерство, тер оборона чи ЗСУ. Детальніше про цю боротьбу читайте у нашому попередньому матеріалі, а також слухайте у епізоді «Як зберегти у собі русофоба?» нашого подкасту.
Зосередьмося зараз на розрізненні рашистської українофобії та конструктивної русофобії.
Тож ключові пункти рашистської українофобії:
- Україна не має права існувати як держава. Її потрібно знищити.
- Українська нація – не є нацією. Українців потрібно фізично та морально винищити: убити чи закатувати.
- Української культури, історії, традицій, дискурсу не існує. Це фейк.
Натомість ключові пункти конструктивної русофобії:
- Будь-який вплив чи присутність на території України ереф чи її спадкоємців має бути знищений, а саме: капітал, агенти фсб, проросійські партії, канали комунікації та громадські утворення.
- Усе російське (тобто те, що походить з утворення, яке наразі носить назву ереф), а саме: «культура», «історія», дискурс, наративи, контент, має бути вилучене з усього УКРАЇНСЬКОГО: культури, дискурсу, історії, наративів, контенту.
- Російський народ визнається ворогом України. У традиції виховання і у міждержавному дискурсі формується відповідне ставлення до народу ереф та їхньої країни.
- Будь-який вплив чи присутність в світі ереф чи її спадкоємців має бути знищений, усе російське (тобто те, що походить з утворення, яке наразі носить назву ереф), а саме: «культура», дискурс, «історія», наративи, контент, має бути вилучене з усього світового, оскільки є краденим та фальшивим сурогатом і не становить жодної цінності для світової спадщини.
А тепер увага! Будь ласка, УВАГА!
Конструктивна русофобія НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ:
- Фізичне знищення цивільних росіян.
- Визнання ереф країною, яка не має права на існування.
- Визнання народу ереф нацією, яка не має права на існування.
Ще раз: рашистська українофобія – це людиноненависницька шовіністична ідеологія, яка закликає до вбивств і руйнувань.
Конструктивна русофобія – це інструмент державної політики та суспільного дискурсу, який передбачає вилучення будь-чого афілійованого з ереф з України та світу: її території, політики, культури, дискурсу та психіки її громадян.
Може виникнути питання – а що робити з ними та цілою країною яка займає майже 1/6 території землі? Найперше – тотально ізолювати від всього цивілізованого. Адже саме ігнор є найпершими ліками від шовінізму будь-яких мастей, тільки ігнор і припинення будь-яких контактів – ліки від страху. Головне – що саме це дає можливість зосередитись на головному – демілітаризації та децентралізації ерефії.
Ще один важливий момент: коли впаде режим путіна і почне відходити рашистська ідеологія, їй на заміну прийде інша система ідей і цінностей, частиною якої усе одно буде українофобія. Українофобія була складовою державної політики і московського царства, і російської імперії, і псевдодемократичного тимчасового уряду, і, звісно, тюрми народів срср, а також ереф протягом усього її існування. Тому рашистський виток українофобії не останній і ми маємо бути до цього готові. Діяти раніше на випередження. І головно – позбавитись впливу наративів та зав'язків з рузкім міром.
Протягом усього досить болісного процесу відторгнення будь-чого російського з України крізь скавчання продажних псів ми будемо чути тези про те, що «це методи нацистів», «ми ж демократія», «ми ж не такі, як вони» тощо. Коли засумніваєтеся, ще раз перегляньте фото з Бучі чи Бородянки, тоді прочитайте цей матеріал і нумо до конструктивної русофобії 😊!
Богдан Бевза
Андрій Гінкул
*на обкладинці використано плакат Асі Красільнікової
