Уряд вніс законопроект №5844 про засади державної політики перехідного періоду.
З назви зрозуміло, що його головна тема – це політика щодо повернення окупованих територій. Для цього в проекті передбачено, що перехідний період ділиться на два: конфліктний (це у нашої влади такий синонім до слова «збройний») і постконфліктний. Проект також посилає сигнали (світу? космосу?), що ми готові відійти від військовий підходів – і називає лінію зіткнення на Донбасі «контактною лінією».
Якщо коротко суть проекту — це уніфікація підходів до кримської і донбаської зон російсько окупації. Це я підтримую, бо ці питання мають розглядатись в разом. І без вирішення питання Криму не вирішиться питання Донбасу.
Але важливіша новела — це поступове зняття блокади з окупованих територій, яке існує сьогодні. Зокрема, передбачено, що в конфліктний період (тобто – зараз) будуть налагоджуватись соціальні, політичні, економічні, фінансові зв'язки з окупованими територіями та працюватиме поштовий зв'язок (п. 4,6 ч. 1 ст. 28). Але якщо цьому можна знайти виправдання – наприклад в економічній та фінансовій реінтеграції цих територій. То питання прямих контактів з російськими окупаційними адміністраціями, яке дозволяються частиною 7 статті 5 — буде надзвичайно складним. Так, щоб ви розуміли в законі називатиметься влада «Республіки Крим», «ДНР» і «ЛНР». По суті це реалізація російського наративу про прямі контакти. Так, їх називають російськими окупаційними адміністраціями (РОА). Але так вони будуть прописані лише для внутрішнього споживача – в законах України. Для світу важливіші міжнародні договори – у тому числі й мінські угоди, де вони записані саме як ОРДЛО. Тому в той час як українці думатимуть, що вони ведуть перемовини з РОА (абревіатура чудова для інформаційних операцій), світ вважатиме переговорами з ОРДЛО. І війною – не між двома країнами, а громадянською. У результаті рішення все одно прийматимуться у Москві, але Росія все більше доводить, що вона не сторона конфлікту. Можна знімати санкції. Думаю, що частина західних політиків приймуть такі розклади з полегшенням.
Так, у законопроекті купа гачків для патріотичного електорату, щоб вони не помітили цього і прямих контактів з окупаційними адміністраціями. Зокрема, величезна стаття про вшанування пам'яті жертв війни з Російською Федерарцію. І початок, де Росія визнається окупантом або ж — заборона на використання символіки окупантів (і одне, і друге в принципі не нове для українського законодавства) Та проблема у тому, що більшість пропатріотичних положень наступають за результатами деокупації (наприклад, вибори на звільнених територіях – відповідно до нашого законодавства та, найголовніше — в умовах відсутності російського впливу). А розпіарена заборона контактів народних депутатів і представників місцевої влади з окупантами — не містить санкцій. Їх просто не каратимуть за це, а тому «ну такоє». Є обмеження на право обиратись і займати посади причетним до окупації, але воно а) має купу виключень, тому виглядає як лотерею; б) стосується місцевих виборів (якщо хтось думав, що наступні аксьонови не потраплять у ВР, то ніт).
Так, обмежується тотальна амністія, яка б мала наступити за результатами набуття чинності Закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО. Є платне вилучення зброї, що я б запроваджував би не лише на КПП і на деокупованих в майбутньому територіях, а й по всій Україні. Створюється Національний центр розбудови миру, який як на мене буде просто дублювати частину функцій МінТОТ. Є поняття конвалідації (визнання правочинів здійснених під час окупації), але там переважно заборони – думаю, що має бути прийнято окремих закон. І є перехідна юстиція, яка говорить про амністію.
В решті решт як на мене, Російська Федерація, після прийняття закону буде діяти як і раніше – або повністю його не помічати і формувати у міжнародній громадській думці, що ми ведемо діалог з Луганськом і Донецьком. Або — посилатись на ті норми українського законодавства, які вигідні їй і ігнорувати те, що їй не вигідно. А ми будемо йти на односторонні компроміси, щоб відновити діалог. При цьому, як показує досвід інших територій, окупованих РФ, — діалог безперспективний.
