Радісний треш, який зараз спостерігається у інтернеті з приводу обрушення цін на нафту, не те що б не дивує, він швидше говорить про неминучість та не усвідомлення людьми того, до чого все йде.


Я не є якимось експертом з приводу нафти і ринку ф'ючерсів, але усвідомив для себе ряд моментів.


Перший. Ми на порозі, а можливо вже і за порогом світової глобальної економічної кризи. Як вона буде розвиватись і в яку сторону вона хильне – ніхто у світі не наважується сьогодні спрогнозувати.


Друге. З приводу падіння цін на нафту. Наразі, ще немає нічого катастрофічного. За деякий час відбудеться регулювання. Важливе не так це понеділкове падіння, як подальша реакція ринку нафтопродуктів на прогресуючу світову кризу.


Адже що відбулось? Впали ціни фючерсів на техаську нафту, яка буде поставлятись покупцям у травні місяці. Ціни на червень-липень несуттєво змінились у сторону зменшення. Тобто це означає, що на травень місяць покупців фактично немає. Це не означає, що вони є на червень чи липень місяць. Просто ринок вичікує, шукаючи щось позитивне в морі негативних тенденцій.
Причина падіння у суттєвому зменшенні світового попиту на нафту. Кажуть на третину. Декілька мільярдів людей сидять місяцями у чотирьох стінах, їх купівельна спроможність різко впала. Авіаперевезення скоротились в рази. Автоперевезення згортаються. Промисловість зупиняється, склади переповненні товаром, на який немає попиту. Все це різко зменшило попит на нафтопродукти.


І тут ми повинні зрозуміти одну дуже важливу фразу: «Нафта коштує рівно нічого, якщо її немає де зберігати». Американські нафтотрейдери першими зіткнулись з ситуацією, при якій резервуари для зберігання нафти заповненні під зав'язку, а покупців немає. Тут або зупиняй чи скорочуй виробництво або віддавай сировину даром. Американці експериментально пішли другим шляхом. Що і обвалило ціну.
Така ж участь буде чекати і нафту інших брендів: Brent, Urals. Таке ж може бути з ф'ючерсними цінами на червень чи липень.


Проблема лише у тому, що якась реінкарнація ринку нафтопродуктів можлива лише у випадку де-карантинення світу. І тут виникають наступні проблеми: ніхто у світі притомно не знає як це буде відбуватись і які ризики це може принести. І взагалі як це правильно зробити.
Запустити економіку і отримати приліт нового спалаху вірусу? Який він буде? Як правильно вийти з того «звіздеця», щоб і економіку не завалити і людей зберегти? Які алгоритми дій? Навіть корумпована ВООЗ не знає цього. Чи готовий світ пожертвувати потенційно життям декількох мільйонів людей? Або чи готовий світ пожертвувати величезними економічними втратами і як наслідок отримати депресію? Це свого роду шальки терезів, на якій з однієї сторони гуманізм, а з іншої цивілізація. Або-або.


Не запустивши процес де-карантинізації, ми, по першому ризикуємо тим, що змучені і озлобленні люди самі наплюють на правила і вийдуть з карантину, а по друге, світова економіка отримавши ще пару місяців карантину — полетить в піке.
І тоді ми зустрінемо цілі зграї чорних лебедів над своїми головами. Адже реакція ринку енергоресурсів — це всього лиш перший дзвіночок.


І якщо є країни, які мають деякий запас міцності і які з трудом, але мають можливість вистояти, то є країни, яких хвиля кризи може просто знести з політичної карти світу. Ми є в числі останніх.
Тому радість з приводу обвалу цін на нафтопродукти – це як радість жертви на шибениці, на яку кат надів зашморг і яка щойно дізналась, що від ката вчора пішла дружина.


Багато хто говорить, що оскільки Україна не завязана на ринку видобування нафти і тому нас криза мало торкнеться — це неправда. Повторююсь, у світі не енергетична криза, а глобальна економічна, в якій енергетична є одним з елементів. Тому для України наступають реальні ризики. І вже сьогодні нашому уряду потрібно думати над тим, як правильно і безболісно виводити країну з карантину і при цьому не загнати країну в епідеміологічний шок.


По нашому «дружньому» сусіду — Росії. Події нафтової війни з саудитами, плюс падіння цін на нафту, плюс економічна криза, означає одне – цей дощ надовго. Розмови про те, що у Росії великий запас міцності і вона витримає шторм – все це гадання дилетантів на кавовій гущі. В совка був ще більший запас міцності. І де він зараз? Сьогодні не просто енергетична криза. Сьогодні глобальна економічна криза.
Яка і прискорить піке Росії, в якої на відміну від янкі і саудитів, бюджет повністю зав'язаний на нафтопродуктах. Як це буде і коли настане, про це навряд чи можна сказати чітко. Чітко можна сказати — це буде.


Про готовність Росії до викликів яскраво демонструють дописи у соцмережі Дмітрія Медведєва. У якиго був пост, який потім він був справлений і скориктований. Суть не в тому, що він був скориктований. Суть в тому, що людина яка наближена до влади, яка була і Президентом і премєр-міністром видає абсолютно фантастично дебільні поради.


А от чи готові ми до цього?
Чи готові ми вистояти в ймовірному урагані агонії східного сусіда помноженому на глобальну економічну кризу, при наявності недосвідчених керманичів на нашому хиткому кораблику?
Велике питання. Я вже не говорю про те, що у нас відсутні план А, план Б, план С на випадок такого сценарію.


Тому відповідь на питання: чи готова Україна до світової економічної кризи, чи готова на поступову адекватну декарантинізацію країни, чи готова до протидії нового спалаху ковіду, чи готова до зовнішніх викликів пов'язаних зі «штормом» на сході – і є відповіддю про наше цивілізаційне самоствердження і переродження з совкової відрижки на країну моделі нової, після-кризової епохи.


І нас не сумні реалії в сусіда мають радувати, а тривожити технічний стан нашого кораблика у штормі, що наближається.