Страх як спосіб виживання


Багато хто каже, що світ сильно зміниться після пандемії. Так, до речі казали часто, після 1 світової, після 2, після теракту 11 вересня. І ось знову.


Світ звісно зміниться. Але от наскільки це будуть глобальні зміни – час покаже. Але одне точно, світ зміниться значно кардинальніше ніж після двох світових воєн і 11 вересня. По дуже простій причині. Ніколи у світі не було такої події, яка б поставила свої прапорці страху у всіх куточках планети, без виключення. Навіть світові війни не змогли так. Адже були цілі континенти, які жили абсолютно мирно, коли в цей час десь гуркотіли гармати.


А перед вірусною загрозою, а тим паче перед хвилею страху вірусної загрози, не має кордонів, немає стін, немає океанів. Взагалі немає перешкод. Бо спершу через інформаційні канали летить страх. За ним, на боїнгах та аеробусах — вірус. А слідом, хвилею цунами – економічна катастрофа.


Страх. Інстинкт, завдяки якому людство навчилось виживати. Страх, який заставляв людство змінюватись, щоб вижити.


Багато що, що викликано страхами сотні тисяч років назад, до сьогодні знаходиться на генетичному рівні у лабіринтах нашій підсвідомості. Страх перед мишами, зміями, всіма тими негостинними сусідами наших древніх печерних апартаментів.


Страх перед вірусами також лежить в нетрях нашої підсвідомості. Можливо ви про це ніколи не задумувались. Людство, протягом своєї історії, пережило не одну сотню вірусних атак. Деякі були надзвичайно смертельними. Чорна смерть у 14 ст., іспанка після першої світової. Кожен з цих вірусів, поза тим, що викосив десятки мільйонів життів – закладав страх на рівні підсвідомості, страх, який передавався наступним поколінням запискою у генетичному коді.


Цей страх підштовхував нас переглядати сотні фільмів про зомбі апокаліпсиси, режисерів їх створювати, а продюсерів виділяти на їх створення мільйони. Звісно, ми це не називали страхом. Ми казали собі, що нам просто цікава тема виживання. Скільки з вас, зараз, в час карантину переглядають ці апокаліпсичні фільми про віруси, що перетворюють людей у зомбі? У скількох з вас, десь в середині щось обривається, коли ви чуєте повідомлення у ЗМІ, про спалах якогось нового вірусу у світі і смертність від нього і про те що цей вірус скоро буде там де ви живете. Це не просто так, щось у вас обривається. Це записаний у вас код страху переданий вам вашим пра-пра-пра-пра родичем стукає від жаху у коридорах вашої підсвідомості.


Зрештою можна ще багато говорити про приклади генетичного страху перед вірусом, яскраво це ми побачили сьогодні: Зметені прилавки магазинів та аптек, опустілі вулиці міст.


Ще ніколи за час розвитку нашої цивілізації страх не був настільки тотальний. Завдяки розгалуженій інформаційній та транспортній комунікації сучасного світу. Одні лиш літаки зробили цей величезний світ просто малесеньким. Колективних страх декількох мільярдів людей, що спричинений одночасно, створює своєрідну незрозумілу енергію, з якою нам прийдеться жити і через яку ми будемо змінюватись у після-пандемійному суспільстві.


І криза, що несеться за пандемією відрізняється від попередніх. Від кризи 2008 і так далі. Адже зараз не просто лопаються фінансові установи, бізнес не просто не може розрахуватись з боргами і не може збути продукцію. Сьогодні прямо в польоті зупиняється промисловість і торгівля, рвуться економічні зв'язки, колапс туризму, падіння цін на паливо.


Але ми не стільки про страх, скільки про життя нашого страху і нас після пандемії, яка звісно коли небудь закінчиться. Нам потрібно бути готовими до цих змін.




Економічна складова:


По самим скромним прогнозам, наслідки пандемії та економічної кризи ми будемо відчувати щонайменше 2 роки. Думаю це ще скромний прогноз.


Вже зараз ми бачимо як обриваються логістичні ланцюги промисловості, бізнесу. Наприклад: епідемія в Китаї – тотальний карантин цілих міст – закриття великих промислових підприємств – падіння виробництва — падіння попиту в Китаї на сировину для промислового виробництва – падіння експорту – ненадходження валютної виручки – і як результат падіння промисловості, фінансові втрати, падіння соціальних стандартів, і так далі. А ще цей ланцюг заходить в інші країни, в інші сфери. Наприклад: падіння попиту в Китаї на сировину для промислового виробництва – зменшення експорту російської нафти і газу — ненадходження валютної виручки – і пішло поїхало.


Це дуже схематично. В реальності все значно складніше, але все зводиться до одного – руйнування економічних ланцюгів і наслідків що за цим слідують.


Все це приведе до:

Список можна продовжувати. Він довгий.


Розуміти треба те, що це як мінімум на два роки. І проблема навіть не стільки у вірусі, як у старті світової економічної кризи, яка почалась ще за декілька місяців до появи вірусу. А вірус став додатковим активним каталізатором кризи.


Не треба бути Нострадамусом, щоб розуміти всю серйозність цього для нашої хронічно хворобливої економіки. Тут вже може навіть пахнути дефолтом. Тим паче, що в певному колі людей наближених до влади, дехто на дефолт дивиться як кіт на сметану.


Для пом'якшення падіння економіки потрібні ресурси. Фінансові. Величезні. В казні їх немає. Ми їх успішно проїли за 19 рік. Де їх взяти? Є три варіанти. Олігархи, МВФ, Росія.

З олігархами вже проводяться переговори. Але проблема в тому, що олігархи нас не витягнуть. По перше, тому, що на країну вони дивляться як на тонучу галеру з рабами. По друге, їх апетит в обмін на наданні ресурси, не може бути прийнятним для будь-якого адекватного національного уряду. Почути «Будешь должен» від нашого олігарха, це те ж саме, що намагатись годувати вовка з руки.

МВФ. Тут треба цілувати ручки і просити. Дуже просити. Забути про банк Коломойського, згадати про непопулярні реформи.

Росія. Самий ласий кусочок для халявщиків-одноденок. Навіть не буду говорити якими ризиками пахне від цієї комбінації. Тішить, що в дуже ближчому майбутньому там може бути і не до нас.


Очевидно, що багатьом українцям доведеться зіткнутись з непростою реальністю. За час карантину багато хто проїсть запаси, а по закінченню його, банально втратить джерела доходів. Хтось втратить роботу, хтось закриє бізнес.

І це все на фоні девальвації гривні, росту цін і падіння соціальних стандартів. В зоні ризику в першу чергу опиниться найбільш вразлива верства – пенсіонери.


Перші роки кризи переформатують всі сектори економіки не тільки в Україні, а й у всому світі..

Найбільш постраждає туристичний та транспортний сектор (авіаперевозки зокрема). Буде череда банкрутств. Туризм вже навряд чи дожене свої найкращі показники.

Непрості часи настануть у виробників та продавців предметів розкоші та товарів не першої необхідності.

Сильно трусане банківським сектором. Банки впадуть, якщо не отримають державну підтримку.

Впаде ринок нерухомості, зупиниться будівельний ринок. Буде ряд голосних банкрутств.

Переорієнтація піде в сторону інтернет торгівлі та віддаленої роботи.


Люди за час пандомії звикнуть до онлайн покупок. В тому числі доставки готової їжі та продуктів. У наслідок цього, сектор роздрібної торгівлі по багатьох напрямках, піде вниз. Втримаються ті, хто зрозуміє важливість ведення бізнесу онлайн.

Популярними стануть онлайн-сервіси із надання різноманітних розважальних та інформаційних послуг. Особливо це стосується індустрії ігор та інтернет розваг. Дуже виросте вага бізнес-онлайн навчання.

Дуже добре буде себе чути IT сектор. Який правда з часом буде йти до зменшення кількості задіяних в ньому, надаючи перевагу якості, що буде приходи з процесом більшої роботизації та автоматизації процесів.

Після спаду підніметься сектор реклами. Особливо онлайн-реклами.


Якщо ви не знаєте чим займатись — біжіть відкривати онлайн (і офлайн) кабінети психологів. Бажаючих вилити свою депресію в такий час буде дуже багато.


Кіноіндустрія зазнає ключових незворотних змін. За час пандемії, виросте кількість підписників онлайн платформ типу Нетфлікса, Амазону і інших. Інвестиції у ці платформи стануть більшими на порядок. Стара система прокату фільмів здасть свої позиції. Не сильно, але з часом це буде наростати.

Спорт та концертна діяльність, все більше буде заходити в онлайн перегляди.


Світ серйозно замислиться про масове застосування альтернативних джерел енергії. Старий світ з його газонафтовою філософією занадто проблематичний. Занадто нестабільний і непрогнозований. Він такий, що продукує кризи і проблеми.


Однозначно підніметься медицина. Асигнування на неї будуть різко збільшуватись. Престиж професії буде рости. Бути медиком, може стати на рівні — бути ІТ шником сьогодні. Це створить свій позитив. Адже ріст якості медицини плюс запит суспільства — і вже через декілька років можуть бути ліки від раку, сніду і інших невиліковних хворіб.


продовження:

частина 2 https://site.ua/bogdan.kriven/26647-maybutne-pislya-virusu-ch2/