На мої дописи було вже до десятка коментарів із звинуваченнями у тому, що працюю за гроші в інтересах Володимира Зеленського. Не важко визначити, що усі автори належали до числа прихильників Петра Порошенка. Коли був на те час, відповідала – панове, наведіть конкретний приклад тролінгу вашого кумира і я обіцяю об'єктивний аналіз на предмет наявності у тексті маніпуляції свідомістю.
Жодного реагування. Бо важко знайти чорного кота у темній кімнаті, а особливо, якщо його там нема. Довелося чекати нагоди і нарешті вчора однією з основних топових тем став такий собі скандальчик, де основні фігуранти – Петро Порошенко і офшорні компанії. Зміст звинувачень проілюструю цитатою з сайту «Німецька хвиля», де сказано: «За даними журналістів-розслідувачів, через ці підконтрольні Порошенку компанії здійснювалися транзакції на десятки мільйонів доларів, зокрема для купівлі недешевих витворів мистецтва, як-от картини Іллі Рєпіна і скульптури Сальвадора Далі, а також вишуканих меблів для будинку Порошенка».
Прочитане особисто мене не здивувало. От якби розшукали українського олігарха, який в житті не здійснював оборудок через офшори! Це насправді була б сенсація. І пристрасть багатіїв до розкоші теж загальновідома. Цим страждають не лише мільярдери, а й провінційні бізнесмени з кількома мільйонами гривень у заначці. Ті, правда, не можуть зазіхнути на полотна славетних митців і задовольняються картинами місцевих художників. Врешті, що протиправного містить сам факт придбання? У Петра Порошенка достатньо грошей, щоб купити навіть кілька шедеврів з Лувру.
Тому про реальний скандал можна говорити лише тоді, коли є виразні ознаки злочину. А їх наразі не видно. Зате можемо вказати на ознаки застосування маніпулятивних технологій. Для цього досить проаналізувати заголовки двох публікацій.
«Порошенко користувався офшорами для власних оборудок – розслідування» пише сайт «Німецька хвиля». Теорія пропаганди знає прийом, коли припущення формулюється так, що має вигляд доконаного факту. А щоб уникнути звинувачень в упередженості, наприкінці ставлять слово, покликане пояснити, кому належить викладена думка. У нашому випадку це слово «розслідування». Натомість коректно було б викласти заголовок, наприклад, у такій редакції – «Розслідування дає підстави припустити, що Порошенко користувався офшорами для власних оборудок».
Інтернет-видання «Українська правда» пішло ще далі. Оприлюднений тут 4 травня допис назвали «Порошенко контролював 6 офшорів, через які купував шедеври – OCCRP». Тут вже не «розслідування», а написана латинськими літерами абревіатура. Вона відома лише фахівцям вузького профілю. А пересічні читачі на неї навіть не звернуть увагу. У масовій свідомості поняття «контролювати» – це погано. Офшор – ще гірше. А якщо купував шедеври через контрольовані офшори, то взагалі ганьба!
Тому варто пояснити, що йдеться про міжнародний проєкт розслідування корупції та організованої злочинності. Англійською мовою – Organised Crime and Corruption Reporting Project, скорочено – OCCRP. Організація діє з 2006 року. Чому саме зараз взялася за Петра Порошенка, однозначно не скажеш.
Але можна припустити, що це свідчить про неофіційний початок в Україні президентської кампанії. Бо публікації містять факти, що вже закріпилися у масовій свідомості як компромат на Петра Порошенка. Наприклад, про його призначення міністром економічного розвитку й торгівлі в уряді Миколи Азарова. Згадано й про те, що Олег Гладковський – друг і партнер Порошенка.
Безперечно, про відкриття якоїсь нової кримінальної справи не йдеться й близько. Хоча й заперечувати, що нинішній скандальчик не матиме продовження, теж не варто. У серйозних журналістських розслідуваннях ніколи не викладають усього матеріалу в першій публікації. Щось (і часто набагато вагоміше) приберігають на потім. Тому в найближчий час дізнаємося, що це було. Навчальна тривога чи таки початок зливи компромату на Петра Порошенка.
У будь-якому варіанті раджу мобілізуватися фанам з кокардою "25%" на кашкетах. Вашого кумира атакують з потужних пропагандистських калібрів.
