Інтерес до цієї теми значно пожвавився через проміжні вибори в окрузі № 87 на Івано-Франківщині. Тут у бюлетені було аж три Олександри Шевченки, при цьому два з них – Леонідовичі. Одразу в інформаційному просторі замерехтів термін «клонування». І чимало блогерів вже безапеляційно призначили винного у використанні цього підступного прийому. Хоча насправді тут не все так просто.
Для початку домовимося не вішати ні на кого персонально бірку «клон». Залишимо експресивність публіцистам. А в аналітичній статті коректніше буде скористатися словом «двійник». Їх поява в одному окрузі цілком може бути звичайним збігом. Хоч це й малоймовірно, але відкидати такий варіант не варто.
В Україні живе понад 100.000 осіб з прізвищем «Шевченко». Воно у нас друге за поширеністю й поступається, та й то незначно, лише прізвищу «Мельник». Всі інші далеко відстали. Тому випадкова поява в одному бюлетені двох Вірастюків повинна б викликати незрівнянно більше здивування, ніж наявність трьох Шевченків.
На жаль, неможливо вичислити, скільки на виборах трапляється випадкових збігів, а скільки зловмисної реєстрації кандидатів, що мають таке ж прізвище, як і один з фаворитів. Викрити це вкрай складно. Принаймні, досі про такі випадки не доводилося чути. Але поява «двійників» у виборчих бюлетенях є настільки поширеним явищем, що випадкові збіги тут однозначно поступаються зловмисним намірам. Так прагнуть заплутати виборців, щоб не надто уважні проголосували не за тих, кому довіряють, а за їх тезків.
Але й це ще не все. Політтехнологи постійно вигадують щось нове. Наприклад, траплялися випадки, коли за послуги і з білого, і з чорного піару оплата надходила з одного рахунку. Так чинять кандидати, які не належать до партії влади. Мета – видати себе за жертву правлячого режиму, який зумисне очорнює свого опонента, і наростити число симпатиків. Тому не можна виключати, що «двійники» з'являються з ініціативи тих, хто таким чином намагається назбирати додаткові голоси. Мовляв, гляньте, до якого підступу вдається влада, як не хоче допустити мого обрання! А переслідуваних у нас, як відомо люблять. Втім, і тут навести приклади, чи спрацювало це, не вдасться. Ніхто ж досі не признався.
Але ми таки опишемо конкретну ситуацію з «двійниками». Вона настільки показова, що цілком може увійти до підручників з виборчих технологій. Та ще й фігуранти цієї історії мали найбільш поширене в Україні прізвище.
Отож, на парламентських виборах 2002 року головним фаворитом в окрузі № 18, що на Вінниччині, була 32-річна Світлана Миколаївна Мельник – місцева мешканка й успішна бізнес-леді у галузі сільськогосподарського виробництва. Врешті вона й перемогла, випередивши найближчого конкурента на півтора відсотки.
У бюлетені значилася тоді ще одна кандидатка з прізвищем Мельник. Називалася вона Елла Валентинівна, а тому стояла рядком вище. Набрала у підсумку без малого чотири тисячі голосів, що становило 2.77%. Ми не знаємо, скільки місцевих селян, голосуючи за «свою Свєту», помилково поставили відмітку не там. Вели пальцем згори до низу, побачили «Мельник» і далі не дивилися!
Так, скільки втратила на таких помилках фаворитка, дізнатися неможливо. Втім, воно і не мало тоді значення. По-перше, тому, що й без того набрала найбільше голосів. А по-друге, й це найголовніше, вибори на цьому окрузі… визнали недійсними! Повторні відбулися через три з половиною місяці. Й у них взяли участь вже аж три кандидати з прізвищем Мельник.
Першим поміж них під номером 13 у бюлетені значився (згодом скандально відомий) ректор Академії Державної податкової служби України Мельник Петро Володимирович. Бо «Петро», а це за абеткою вище, ніж «Світлана».
14-й рядок зайняла Мельник Світлана Миколаївна. Але (увага!!!) не та, що перемогла на попередніх, визнаних недійсними. виборах. А на 13 років старша за неї безробітна. Прискіпливі журналісти звернули увагу на показову деталь. У документах тієї Світлани Мельник не було навіть оригінальної фотокартки – лише копія старої світлини з білим кутиком для печатки.
І врешті, так би мовити, «справжня» Мельник Світлана Миколаївна значилася у бюлетені 15-ю. Бо молодша. До неї, безперечно, дісталися не усі її виборці. Побачивши Мельника-чоловіка, могли й не помітити цього. А як помічали, то вели пальцем далі, де розташувалася «не та» Світлана Миколаївна. Чи всі це зауважили? Знову ж – невідомо. У підсумку безробітна отримала понад 2% голосів. Петро Мельник – 21,4%.
А сама переможниця скасованих виборів безнадійно програла. І попри значні зусилля з мобілізації електорату, за неї було подано на 9,4 тисячі голосів менше, ніж першого разу. Таки не всі були уважними. От вам і технології.
…Якщо глянути на сайт ЦВК, то у переліку зареєстрованих на проміжних виборах у 87-му окрузі кандидатів Олександр Леонідович Шевченко від партії «За майбутнє» з усіх трьох Шевченків стояв першим. Тобто, це не описаний вище варіант з Мельниками, тут маємо все з точністю до навпаки. Хтось скаже, тому, що літера «Ш» – це кінець списку. Й виборці ведуть пальцем по ньому знизу догори. Можливо. Технології бувають різні.
Втім, заради принципу послідовності, вкажемо конкретні цифри. Колишній директор курорту «Буковель» у підсумку програв Василеві Вірастюку 749 голосів. Два інших Шевченки отримали разом 499.
