Винесене у заголовок українське прислів'я стосується, перш за все, Володимира Путіна. Однак у цьому дописі присутні ще три персонажі – Володимир Зеленський, Ірина Геращенко і такий собі Володимир Джабаров. Пропоную відгадати, хто з них теж подібний до отого кота.
Отож, 20 квітня оприлюднено Звернення Президента України щодо безпекової ситуації в державі. Завершальну частину, адресуючи її «північним сусідам», Володимир Зеленський промовляв російською. І під сам кінець запропонував: «Господин Путин! Я готов пойти еще дальше и предложить вам встретиться в любой точке украинского Донбасса, где идет война». Текст і відео розмістили на офіційному сайті глави держави пізно ввечері, о 21:46. У Москві вже ніч. Кремлівські клерки, найімовірніше, не наважилися турбувати свого шефа і відклали доповідь до ранку. В Україні у такий час якщо й не вкладаються спати, то принаймні відпочивають. Але не всі.
Того ж дня о 23:26 на фейсбук-сторінці "Iryna Gerashchenko" з'явився коментар з приводу згаданого президентського звернення. З чого можна припустити, що якщо не єдиною, то принаймні однією з найголовніших своїх життєвий місій пані Ірина вважає тролінг політичних недругів із ЗЕ!команди. Бо чого ж не спиться, а пишеться? Цитуємо і звідти два останні речення: «Чергове інфантильне звернення Зеленського. Навіщо і про що?». Цьому передувало понад дві з половиною тисячі знаків з претензією на сарказм.
Як вдалося дізнатися з Вікіпедії, колись Ірина Геращенко працювала журналісткою. Мабуть, щось не склалося, якщо покинула тернисту творчу стежину й далі пішла встеленим килимами шляхом політики. Але схоже, що й на ньому щось не так. Кожен відданий соратник Петра Порошенка вправі не любити осіб, які перемогли на виборах і самого попереднього президента, і всю його партію. Але є те, що повинно б спонукати порядного політика відкласти особисте заради державного. Ось як тут. Ворог сконцентрував біля східних кордонів України величезну збройну армаду, загрожує нашій Вітчизні війною й горем, Президент з цього приводу звертається до нашого народу й паралельно до агресора. Натомість пані Ірина пише дві з половиною тисячі знаків з претензією на сарказм, звинувачує чинного главу держави у тому, що той «чотири рази в 14-15 уникав мобілізації» і згадує про «Лігу сміху»…
Оскільки я стала блогером, маючи на меті протистояти тролінгу та використанню маніпулятивних технологій, то належало б у той сам день теж не спати, а дати рішучий відлуп. Але не гоже професіоналові відповідати голослівно на голослівність. Потрібні були реальні факти, щоб відповісти на оте «Навіщо і про що?». Найближчі дві доби такі аргументи принесли.
Вранці 21 квітня з Москви пролунали перші реагування на пропозицію Зеленського Путіну зустрітися там, де війна. Сам очільник Кремля, правда, набрав у рот води. Обізвався перший заступник голови комітету їхнього «Совета Федерации» з міжнародних справ Володимир Джабаров. Цитую мовою оригіналу: «Это заявление хорошего актера» і далі «С какого перепугу наш президент должен с ним встречаться на Донбассе».
Отже, перше ключове словосполучення «заява доброго актора». Якщо міждержавний конфлікт може перерости у повномасштабну війну, її намагаються уникнути не лише дипломатичним шляхом. Не менш важливою є й інформаційно-пропагандистська складова. Потрібно намагатися перегравати суперника, нестандартними ходами порушувати його плани, змушувати їх терміново змінювати. І врешті виставити у непривабливому світлі в очах світової спільноти. Володимир Зеленський справді добре відіграв тут свою роль.
Ще треба віддати належне нинішній владі. Момент для такого звернення обрано вдалий, напередодні щорічного послання Путіна Федеральним зборам. Отож, дарма критикували нашого Президента, що не виступає із заявою щодо наростання російської агресії. Не дарма вичікував. І сама пропозиція зустрітися на Донбасі виявилася сильним ходом. Напередодні під час зустрічі радників «нормандського формату» саме російська сторона запропонувала перемовини на лінії розмежування в зоні бойових дій. Українська сторона пішла далі. На вищий рівень. Хор опонентів Зеленського одразу почав твердити, що це безперспективна забаганка, Путін не приїде на Донбас. А хто сказав, що нам потрібен його приїзд? Скоріше навпаки.
І ось тут друге ключове словосполучення, що пролунало з уст Володимира Джабарова: «з якого переляку». Як з'ясувалося, є з якого! Москва почала задкувати. Щорічне послання Путіна виявилося незрівнянно менш агресивним, ніж очікувалося. Скоріше, більш невиразним, ніж агресивним. А 22 квітня стало відомо, що з наступного дня Росія починає повертати розгорнуті біля наших кордонів війська до місць постійної дислокації.
Врешті й сам Володимир Путін показав, що йому бракує сил і сміливості дістатися до українського сала. Промовчавши дві доби, господар Кремля змушений був відповісти під час брифінгу на прямо поставлене запитання про зустріч з Володимиром Зеленським на Донбасі. Ну, не хоче російський президент туди їхати. Там стріляють! Натомість кличе в гості до Москви. За деталями відсилаю на http://kremlin.ru/events/president/news/65428. А ще раджу порівняти відео із зверненням Володимира Зеленського і запис відповіді Володимира Путіна. Цікаво, чи побачить різницю між впевненістю та її відсутністю колишня тележурналістка Ірина Геращенко?
