З одного боку ми всі вже вивчили, що корупція – це погано і з цим потрібно боротися з усіх сил. З іншого боку, всьо понятно, но шо конкрєтно? Давайте всі поборемо корупцію, корупція уууу. І відповідь на це завжди або «зараз ми ввалимо конкретно цього Василя Петровича, який стоїть на заваді нашого тотального очищення і щастя», або «ми вставили тобі закон в закон, щоб у нас був закон, коли ми виконуємо закон». І знову ж, точка зору що законів все більше, а корупції все стільки ж, і чим більше ми п'ємо цей антикоркон'як, тим більше дупа болить, зустрічає тотальний спротив. Попередніх сто законів було мало, а зараз приймемо сто перший, і тоді вже точно заживемо.
Але навіть і це не кінцева проблема. Бо навіть з урахуванням нашої спортивної риболовлі поодиноких корупціонерів по методу «зловили-відпустили» все одно результат вражає своєю відсутністю. Можливо, тому що ми все ще не посадили одного, центрального, головного корупціонера, якого ми зараз яаааак вб'ємо, як Гарі Потер Волдеморта, і одразу вся корупція щезне, як роса на сонці.
А можливо, справа в тому, що корупція – це інституція, і займаються нею роками такі люди, про яких ми з вами ніколи не чули і ніколи не цікавилися. Якісь десятиріччями тимчасово виконуючі обов'язки, якісь вічні заступники заступників і начальники департаментів контроля хто його знає чого і навіщо. З одного боку вони нецікаві в контексті спортивної риболовлі, тому що медійний імпакт від відкриття кримінальної справи на рандомного заступника першого помічника департаменту міністерства буде нульовий. З іншого – тому що професійний корупціонер на те і професійний, що корупція його носить системний характер, і виглядає уже не як корупція, а як державницька діяльність згідно з чинним законодавством.
Тому я вирішив для прикладу вам написати про трьох людей, які зосередили в своїх руках колосальні корупційні можливості та величезні повноваження, але при цьому ви скоріш за все навіть не знаєте їх імен. Або може чули колись, але ніколи не придивлялися.
Окей поїхали.
Юрій Драганчук, заступник міністра фінансів. Відповідає офіційно за митницю та Укргазбанк. Нагадаю, якщо хтось не знав, що Державна Митна Служба це служба в підпорядкуванні Мінфіну, а конкретно Драганчука. Результати нагляду Драгончука за митницею можна побачити в профільних розслідуваннях про «чорне зерно» від парламентської ТСК. Загалом митницю в нас більшу частину часу очолює виконуючий обов'язки. Так поточний в.о митниці виконує обов'язки з 2021 року і ні за що не відповідає, він жеж в.о. Три роки занадто малий час щоб провести конкурс на голову, так? Здається хтось не дуже порається зі своїми офіційними обов'язками.
Діяльність Драганчука в Укргазбанку також моя улюблена тема. Про корупцію в Укргазі, за яку минулий голова Укргазу Кирило Шевченко зараз переховується у Відні я навіть казати не буду. Розповім дещо нове. Коли Кирило Шевченко став головою НБУ, Укргаз став величезним провайдером послуг для нелегальної ігорки. Драгончук цього «не помітив», і «не помічав», аж доки все керівництво Укргазу яке було причетно до схематозів, не розбіглося по закордонам, а ровняти Укргаз та нелегальну ігорку довелося НБУ та СБУ. Укргазбанк стабільно показує та показував збитковість. Яку відповідальність поніс за такі результати своєї роботи Драганчук? Правильно – ніяку. Про нього ж ніхто нічого не знає.
Але це те за що Драгачнук відповідає офіційно, і як бачимо не дуже результативно. Чим жеж він насправді занятий? Насправді Драганчук та людина яка призначає всіх керівників та топ-менеджерів у всі держбанки в країні, а не тільки в Укргазі. Так, ця людина призначає менеджмент у 50% банківської системи. Звісно не сама, там конкурси, міжнародники(які періодично від діяльності Драганчука виходять у вікно), але всім підкеровує людина яку ви навіть не знаєте. Так звісно Драгачнук це робить не в одне обличчя, бо держбанки це завжди велика політика, але це молодий та перспективний корупціонер з великим майбутнім, бо про нього ніхто не знає.
Йдемо далі.
Олександр Рувін, офіційно голова Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Неофіційно людина яка керує всім ринком експертиз в Україні, ще з часів Януковича. Вся експертиза в країні побудована навколо цієї людини. І я зараз не тільки про те що експертиза не покаже у крові якогось бухого судді, що він бухий. Загалом експертиза визначає наприклад рівень збитків у корупційних справах. Може сказати стільки, а може і сказати, що збитків нема. Або вони менші і треба міняти підслідність. Як карта ляже. Також Рувін може попереджати фігурантів справ, що в їхніх ділах є просування і вже готова експертиза. І яка. Той самий колишній голова НБУ Кирило Шевченко чухнув з країни саме через те, що по просуванню експертиз по своїй справі, знав коли виїхати за кордон на лікування.
Не буду навіть рахувати скільки Президентів та премʼєрів пережив Рувін, скажу просто, що війна всієї антикорвертикалі і самого Артема Ситника проти Рувіна закінчилася тим, що НАБУ тепер вирішила створювати власну експертну установу. Бо інакше ніяк Рувіна не посунути. МВФ, міжнародніки і всяке інше страшне «зовнішнє управління» просто безсиле перед цією людиною. Наприклад справа про незаконне збагачення проти Рувіна була передана від НАБУ прокурором САП до Нацполу де була закрита за відсутністю складу. Голова САП тепер інший, Артем Ситник не голова НАБУ, а Рувін все ще сидить на своєму місці.
Отримати в країні незалежний експертний висновок по кримінальних справах, якщо Рувін того не бажає, завдання з зірочкою. І навіть якщо ви той висновок отримає, інфа все одно утече до Рувіна. Влада Рувіна не від посади, а від того що він це все створював та контролює. Що з цим робити не знає ніхто, бо Рувін не надто на слуху, розслідувань проти нього не знімають. Так про Рувіна кажуть набагато частіше за Драганчука, він не молодий і не перспективний. Просто робить що захоче.
Йдемо далі.
Ігор Черкаський. Голова Держфінмоніторингу, це окрема служба типу в підпорядкуванні Мінфіну, не плутати з фінмонами банків та НБУ. Ігор Черкаський свята людина. Ви про нього ніде нічого не прочитаєте, писати погано про цю людину не бажає ніхто. Навіть я. Був головою фінмону країни з 2008 року. В 2010 звільнений, далі там був інший в.о до 2014, в 2014 призначений знову і є головою Держфінмоніторингу до сьогодні. 12 років з перервою на час Януковича, де святі люди були не потрібні. Був там якийсь обшук в Держфінмоні від НАБУ по справі спецконфіскації грошей Януковича, але і там все без просувань.
Як відомо, в нас в країні нема питання, як величезні статки отримують якісь люди і ті люди потім виводять ці статки за кордон. Мабуть в чемоданах вивозять. Цієї проблеми в нас нема, як і проблем з відмиванням коштів. Наприклад, нелегальна ігорка в нас в країні просто не існує і нікуди ніякі гроші не виводить, бо за цим пильно слідкує пан Черкаський. Моя повага.
Ігор Черкаський настільки свята людина, що у випадку якщо ви вирішите попитати якихось персонажів з великими статками про Черкаського, ви почуєте тотальну тишу. Говорити про цю людину загалом не бажає взагалі ніхто. На сторінці Держфінмону в Вікіпедії такий перелік відзнак та рівня міжнародної співпраці, що аж моторошно стає. Сразу видно святу людину. Як там працювала схема з Майнл Банком, як там купувалися маєтки та яхти, як там Коломойський «інвестував» в США у те, що зараз розслідує ФБР, невідомо. Про всіх інших олігархів навіть не кажу. Але все ж думаю в кеші вивозили, не могла свята людина такого не помічати. Або до 2008 чи 2014 встигли.
Висновки.
Загалом в нас в країні митницею та податковою рулять в.о., прізвищ яких ви не знаєте або принаймні не пам'ятаєте. Є багато функціонерів, які сидять на своїх посадах навіть попри те, що змінюються Президенти, прем'єри та міністри, курс країни, стаються Революції та йде війна. І прізвищ тих людей також ніхто не знає. Про них банально не пишуть, попри те що величезна реальна влада знаходиться в руках цих людей.
Пишіть в каментах ще людей, які не надто відомі, але також сидять на своїх посадах хоч би що. Не факт, що ми від цього поборемо корупцію, але першим кроком для розуміння того, що це таке і з чим ми маємо справу, має бути розуміння, що це система, яка складається з десятков нікому невідомих людей, які діють повністю в межах своїх повноважень, тому що це саме вони їх собі і писали, і те, що ми вважаємо корупцією, вони давно вважають своїм посадовим обов'язком.
