У мене немає статистики, але думаю, що більшість українців ненавидить Укрпошту. В нашій колективній свідомості — це таке планово-збиткове підприємство, що смокче кошти з Держбюджету, щоб створювати черги у відділеннях, доставляти вітання з Новим роком десь під травень, торгувати порошком «Лотос-М» і туалетним папером, все це притрушуючи хамським ставленням персоналу до відвідувачів.
Звідси слідує логічний висновок, що Укрпошта, як рудимент савєцкаго минулого, терміново має бути ліквідована, аби нарешті віддати весь світ поштових перевезень лагідним хвилям вільного ринку, де вже багато років прекрасно працюють приватні оператори.
Оці два абзаци вгорі — є повнею маячнею. Кажу це, як людина, яка донедавна сама так вважала, поки не почула і не побачила факти про те, якою реальність є насправді, що було на Укрпошті раніше і що є тепер, а також не дізналася плани підприємства.
Отже, коротко розвінчуємо міфи.
Міф номер 1. Укрпошта — це монополіст на ринку поштових перевезень, який створює неконкурентні умови іншим гравцям на ринку, бо ж смокче кошти з держбюджету.
Як кажуть на Телебаченні Торонто — ніт.
Ви не знайдете в Держбюджеті рядка, де написано «Фінансування діяльності Укрпошти». Це абсолютно самостійна структура, яка скільки заробила — стільки і має. Тобто вона змушена конкурувати на рівних у доставці листів і посилок з гравцями на ринку, які не зв'язані жодними постановами Кабміну щодо тарифів, трудових кодексів, тарифних сіток по заробітним платам співробітникам тощо. Ні, Укрпошта не може працювати на ФОПах.
Єдиний момент, де Укрпошта в держбюджеті є — це відшкодування витрат Укрпошті за надання послуг, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсій і грошової допомоги населенню.
«- Ага!» — можете вигукнути Ви. — «Це воно і є! Вони беруть кошти на доставку пенсій і перерозподіляють їх на збиткові напрямки своєї роботи». — і я з радістю про це розповім, але трошки нижче, коли ми розвінчаємо міф номер 2.
Міф номер 2. Укрпошту можна і треба замінити на приватних операторів ринку. Нащо взагалі держава?
І отут ми вже на повну починаємо занурюватися в реальний світ. Бо Київ і великі міста — це не вся Україна і більшість людей, які ненавидять УП — гадки не мають, як решта Неньки живе.
Отже, чи знаєте Ви, скільки людей загалом по країні мешкають в селах з кількістю мешканців до 100 осіб? 302 тисячі. Тобто це, фактично, якісь хутори. Таких населених пунктів в країні — понад 7 тисяч.
Майже 3 мільйони громадян мешкають у населених пунктах з чисельністю від 101 до 500 осіб (10 тисяч таких сіл у нас є).
Ще майже 5 мільйонів — від 501 до 1200 осіб (6 тисяч сіл).
Ще більше 2,5 мільйонів — від 1201 до 2000 осіб (1733 селища).
Тобто, близько 10 мільйонів громадян країни мешкають у селах, де немає і поки не буде жодного приватного поштового оператора (і реальність це підтверджує — їх там немає), де немає банкоматів і відділень банків, а поштар Укрпошти — це чи не єдина людина, яка дозволяє не втрачати хоч якийсь зв'язок зі світом швидкісного інтернету, пейпасу, уберу та інших таких зручних речей.
(якщо Ви думаєте, що я щось не те сказав, то знайте: інколи люди з цих хуторів дають гроші поштарю, аби той вручну передав папірець туди, де є комп'ютер і вніс гроші на якийсь рахунок. Це дуже повільно, але це єдиний варіант).
Тобто, перша причина — економічна: ніхто, крім Укрпошти.
Але нащо Укрпошта «тягне» на собі ці села?
Бо Україна входить до переліку розвинених країн. Так, це дивує, але те, що ми не «Африка» (беру в лапки, бо окремі країни Африки нас давно обійшли в розвитку) — це факт. І Україна має зобов'язання перед такою організацією, як Міжнародний поштовий союз. Згідно з ними, лист, відправлений з України має дійти до умовного Бангладешу, а лист з Індонезії має дійти до умовного хутора Піддубний (вигадав) в серці України з ґрунтовими дорогами навколо.
Тобто причина друга: пошта — це ознака цивілізації і Держави. А от послуги доставки листів і посилок немає в Сомалі. Там абсолютно вільний ринок.
І тому, якщо ринково стане невигідно приватному поштовому оператору доставляти листи в найвіддаленіше селище з 5-ма хатами — він цього робити не буде. І ми автоматично вилітаємо з переліку країн Міжнародного поштового союзу.
Таким чином, Укрпошта не смокче кошти з бюджету, викручується сама, ще й при цьому виконує зобов'язання України перед розвиненим світом по доставці відправлень.
Тепер про пенсії.
Дійсно, Держбюджет містить рядок про компенсацію доставки пенсій пенсіонерам. УП це робить для 4 млн. наших громадян, з них 800 тисяч осіб з інвалідністю.
Ні, їх ніхто не переведе на картки, бо з вищеописаних причин в тих селах навіть немає банкоматів. Ні, там немає відділень банків. Так, Укрпошта — це єдина організація, де поштарі (їх 30 тисяч осіб) знають кожну хату.
Так от, згідно з українськими законами, УП зобов'язана доставляти пенсії. Також вона має бути прибутковою. Але затверджений «згори» тариф такий, що саму доставку не покриває.
(Для довідки: в середньому один листоноша розносить пенсію для 140 пенсіонерів — це просто, щоб Ви уявляли кількість грошей, які тре на собі тягнути. Тариф на доставку однієї пенсії — в середньому 34 гривні. Реальна вартість доставки — 61 гривня. Збиток — 27 гривень на людині. 27 гривень множимо на 4 млн. пенсіонерів на 12 місяців = 1,3 млрд. чистого збитку від послуги).
Тобто маємо класичну ситуацію в держуправлінні: ось вам зобов'язання, але ресурсів для їх виконання не дамо.
У мене питання: яка компанія на ринку буде працювати в таких умовах і як довго? УП працювала так роками, маючи величезну діру в бюджеті саме через доставку пенсій. Нині ж вона вимагає від влади, яка зобов'язує її це робити — покривати цю доставку.
(окремо винесу: доставка пенсій — недешева процедура. Бо там потрібен броньовик і пістолет (які є на балансі УП)).
То в якому стані Укрпошта була і що має нині?
З 2013-го року до 2016-го чистий дохід компанії щорічно зростав на 3,4%. При середньорічному темпі інфляції в 24,6%... Третина автопарку — більше 1000 машин — була не на ходу. При цьому на них регулярно купувалися запчастини. Наприклад, шини. Середній вік автівок — так, тих самих, що мають підвозити пошту у найвіддаленіші куточки України — 14 років. 80% відділень (усього їх близько 11 тисяч) не мали жодного комп'ютера і приймали платежі тільки у паперовій формі. Ці папірці транспортувалися на пункт з комп'ютером і вводилися вручну. Сортування усього усюди в УП відбувалося тільки вручну. Який там амазон і штрих-коди?..
А з 2015 по 2018-й середньорічний темп зростання чистого доходу склав 20,8% при інфляції в 13%. В першому кварталі 2019 року отримано рекордний прибуток у понад 200 мільйонів гривень. Тобто компанія окрім того, що не смокче гроші з бюджету, стає вигідною країні.
За рахунок чого відбулося зростання?
+40% це платежі, +36% письмова кореспонденція, +28% посилки, +23% періодичні видання і т.д. (всі цифри — 1 квартал 2019 року до 1 кварталу 2018 року).
Чи можна змусити людей більше платити чи замовляти доставку там, де ніц не змінилося з савєцкіх часів? Очевидно, що ні. То що ж змінилося?
Почнемо з глобальних укрпоштівських речей, поступово наближаючись до відділень і листонош, які і є близькими до кінцевого споживача.
1. Раніше на УП внутрішня служба безпеки виявляла крадіжок на 1,8 млн. грн. на рік. Коли службу безпеки замінили, то виявляють стільки ж, але на місяць. До речі, знаєте, чому зросла кількість кореспонденції? Бо раніше штампувальній машині скручували лічильник. Тепер вона працює «в білу» і демонструє реальну кількість відправлень.
2. УП зекономила на закупівлях на Прозорро за 2 роки 600 мільйонів гривень. Сталося навіть так, що товари, які доставляють людям поштарі — стали дешевшими за аналогічні в сільмагах і це неабияк почало напружувати місцевий бізнес.
3. 500 мільйонів зекономили на доставках газет за 3 роки завдяки перегляду тарифу, який теж був абсолютно неринковим, але особливо то нікого не чіпало.
4. З 2016 по 2018 рік кількість корпоративних клієнтів зросла на 200%, а кількість корпоративних відправлень на 230%. Лямоди, мейкапи, розетки, лєбутіки, оріфлейми, інтертопи — залюбки користуються послугами УП. (Певні деталі про те, як УП почала складати реальну конкуренцію приватним операторам — можна почитати тут).
5. В 2016 році на рік відправлялося 46 тисяч експрес посилок. В 2019 році — 30-40 тисяч. На день.
6. Активно почала застосовуватися функція «Таємного покупця» (співробітник незалежної компанії під виглядом відвідувача навідується у відділення і перевіряє його роботу), а щодо персоналу, що не пройшов «випробування», проводять роботу/навчання тощо. Запустили особистий кабінет користувача, чат-бота, зробили можливим швидке передоформлення посилок, що значно спростило їхнє відправлення вже з відділення (я про це взагалі не знав і розповіли мені активні користувачі).
7. У 2016 році з 11 тисяч відділень комп'ютери були лише у 2300. Нині за 3 роки комп'ютеризованих відділень стало 4031. Тобто поки в 7 тисячах відділень всі процеси продовжують відбуватися на папері, який потім транспортують до комп'ютера. Однак процес оновлення триває і таким чином цифровий світ увійшов в усі села з населенням більше 2000 тисяч осіб. У менших населених пунктах є проблеми... з доступом до Інтернету та дуже мало людей, що готові до нових технологій.
8. Нарешті встановили 5000 POS-терміналів та 3000 термопринтерів. Сума безготівкових операцій зараз — 120 млн грн на місяць.З термопринтерами є смішна історія. Їх почали встановлювати замість матричних, аби пришвидшити роздрук квитанцій. То один громадянин подав до суду на УП, що термопринтерами вона порушує його права, адже з часом ці чеки вигорають і він не може їх зберігати роками.
9. В Чернігівській області почали реалізовувати проект пересувного відділення на новеньких автівках. До речі, проти цієї новації теж є рішення суду. Бо люди ж «мають право» саме на поштове відділення. Однак нині по факту «вбиті» приміщення замінили на сучасні авто, які вчасно і за графіком доставляють все необхідне, мають доступ до інтернету. Листоноша тепер розносить відправлення не пішки в руках в сніг і дощ, а з пічкою чи кондиціонером доставляє в автівці. Ба більше, тепер листоноша працює не на півставки, а на повну.
10. Оці півставки — це взагалі окрема тема. Як і вся взаємодія з 70-тисячним колективом УП. Не всім подобаються зміни. І одна справа, коли персонал відмовляється освоювати комп'ютери і погрожує звільненням (спробуйте знайти в селах персонал на тарифні сітки, встановлені державою). Інша — коли всі у відділенні працюють на долі ставок, бо є ще 2 корови і субсидія, тому повна ставка — взагалі небажана річ. Таким чином раніше була розповсюдженою ситуація, коли начальник відділення працював на чверть ставки, отримуючи 1000 гривень зарплатні, а листоноша на 0,1 ставки, отримуючи 417 гривень. При цьому УП за них сплачувала державі Єдиного соціального внеску у 918 гривень. Що нині? Модель змінюється і начальник має отримувати ставку в 6700, а листоноша ставку в 4500. (чому так мало — це ж не питання до УП. Це питання до Уряду).
11. Якщо раніше аеропортом-партнером УП був лише Бориспіль, то тепер ще Жуляни, Одеса та Львів. Все це очевидно розвантажує Бориспіль, якому було дуже важко працювати під свята, і прискорює доставку відправлень
12. В 2016 році УП здавала в оренду майно за 11 мільйонів гривень на рік. Нині після виходу на Прозорро.Продажі — очікується 63 мільйони.
13. Укрпошта нині входить в ТОП-15 партнерів Алібаби в світі.
Тобто, зміни відбуваються. Але повільно. Як і всюди в країні. Бо маємо те, що маємо. І коли, наприклад, в Житомирі є транспортери для відправлень, яким по 75 років, а в Києві — вантажні ліфти по 65 років (заміна одного — мільйонів 7 гривень), більше 7 тисяч комп'ютерів мають вік понад 10 років, а на 3600 стоїть Windows XP — то важко щось змінити моментально.
І УП, маючи весь той савєцкий доробок та спадок ефективного господарювання за 25 років, намагається видряпуватися і бути реально хорошою структурою.
Що ще вона планує робити?
За даними НБУ частка готівкових розрахунків в країні — 56%. 37% українців не мають банківського рахунку. За даними GPFI 47% населення не охоплені базовими банківськими послугами.
Чому? Подивіться знову на абзац про те, скільки людей проживає в маленьких селах. При цьому з 2009 року банки скоротили кількість своїх відділень на 60% (з близько 23 тисяч до 8760). А Укрпошта ж лишилася всюди (скорочення кількості відділень з 13700 до 11000. Тобто кількість відділень Укрпошти нині більша, ніж кількість відділень усіх банків).
Так от, вона планує стати типу банком і завести для усіх бажаючих громадян поштові рахунки. Така практика існує у багатьох країнах (Італія, Франція, Німеччина, Польща, Угрощина) і саме вона дозволить зробити більшості населення країни банківські послуги та електронну комерцію (ага, коли Ви маєте змогу безготівково придбати пилосос у віддалене село і отримати його доставкою від УП) доступними.
Однак цього нині зробити не дають. Поки що.
Я це все до чого? Я, звісно, вдячний Ігорю Смілянському за відверту розповідь про Укрпошту, її проблеми, досягнення та невдачі.
Однак пишу я це все суто для того, аби розвіяти міф про «прокляті місця в країні», які тре просто прибрати і все стане нормально. Приклад УП показує, що за наявності нормального менеджменту — все стає прибутковим і починає працювати.
Методами спрощень-ліквідацій-оптимізацій працювати легко і невимушено. А витягнути з діри таку величезну компанію — це щось.
Загалом, придивляйтесь і помічайте позитивні зміни.
Бо в країні і так суцільно-тотальна зрада і зубОжіння.
Переможемо.
апдт. Забув додати важливу деталь. Раніше Укрпошта постійно закупляла купу курячих відрубаних голів. Вона їх мусила видавати листоношам, які за правилами мали кидати їх собакам, щоб ті їх не покусали на подвір'ях, куди доставляються листи. Отаке.
