Це просто пісня.
Таки тепер ступінь доктора наук можна отримати за рішенням суду, бо «... суд констатує, що позбавлення державним органом наукового звання позивача, яке є наслідком її професійної діяльності є втручанням держави у приватне життя позивача».
Я не жартую, так написано у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, яке скасовує рішення Міністерства освіти і науки України про позбавлення ступеня доктора медичних наук.
Почалося все ще у 2015 році.
Одна пані написала дисертацію «Молекулярно-генетичні та епігенетичні механізми ендометріозу. Прогнозування, діагностика, лікування». Це медицина!!!
Спеціалісти виявили, що окрім величезної кількості орфографічних, стилістичних і наукових помилок, неправильних посилань на літературу, в неї повно плагіату.
Вона просто брала російські наукові роботи і через якийсь
машинний переклад встромила їх в свою роботу.
Саме тому в її дисертації замість миометрии з'явилася мімометрія, замість тканевого иммунитета — тихорецький імунітет, замість генитального эндометриоза — геніальний ендометріоз.
Тобто окрім того, що в неї десятки перекопійованих сторінок, вона ще й їх не вичитувала. Так, це на здобуття ступеню доктора медичних наук.
Основний жах у тому, що, вірогідно, вона навіть не виконувала жодних досліджень, оскільки підробила таблиці, фотографії мікроскопії, діаграми і т.п.
Детальне розслідування цієї ганьби наведене тут (тіки обережно. Від нахабства здобувачки можна очманіти) і я вдячний його авторам за кропітку роботу.
Так от. За такі викрутаси МОН позбавив цю пані наукового ступеня.
Що вона зробила? Переробила роботу? Ні.
Вона подала до суду з вимогою повернути їй науковий ступінь і суд... прийняв рішення на її користь.
Хороша новина у тому суд не грішив проти наукової істини, оскільки позивачка навіть не намагалася заперечити звинувачення у плагіаті. Ахіллесовою п'ятою виявилися процедурні питання: «... апеляція зводиться до процедурних питань і не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело.„
Ну, а далі там прекрасні речі:
Посилаючись на одне з рішень Європейського суду з прав людини суд констатує «що позбавлення державним органом наукового звання позивача, яке є наслідком її професійної діяльності є втручанням держави у приватне життя позивача.»
«Тобто,
позивач приклала значних зусиль для отримання наукового звання за
процедурою, яка була визначена законом з дотриманням усіх необхідних
умов та на жодному з етапів захисту дисертації їй не було зроблено
зауважень, які б перешкоджали отриманню цього наукового звання.»
І вишенька на тортік: «Вказане
свідчить про те, що МОН України, як представник держави у спірних
правовідносинах діяло не послідовно (ініціювання проведення перевірки
дисертації в день видачи диплома про присудження наукового звання), без
наявності поваги до професійної діяльності позивача (з урахуванням
проведеної роботи позивачем та наявності відповідних висновків наукової
експертизи під час проходження процедури захисту дисертації)».
(За висвітлення цього судового рішення я вдячний групі Асоціація докторів філософії України).
Справу ще не закрито і, наскільки я розумію, буде чи вже подана апеляція.
Окрім того, що я просто хотів привернути увагу до цієї ситуації (не Лептонівною ж єдиною, тим більше, що Лептонівна нікого не збирається лікувати, а ця пані може й покопирсатися в людських організмах), дивіться яка виходить штука:
1. Відверту фальсифікацію пропустив науковий керівник
2. Відверту фальсифікацію пропустили опоненти із захисту.
3. Відверту фальсифікацію пропустила спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій.
4. Остання барикада у вигляді МОН може впасти через процедурні питання.
5. Якщо пані повернуть ступінь доктора медичних наук, вона не тільки отримуватиме надбавки до своїх окладів за рахунок коштів платників податків (та ще й думаю відсудить у держави усі надбавки, що мала б отримувати з 2015 року), та ще й вважатиметься доктором медичних наук. Підкреслю ще раз: вона навіть не намагалася спростувати інформацію, що її дисертація, де-факто, підробка.
Якщо Ви хочете побачити загальну картину колапсу системи присудження наукових ступенів в Україні — читайте чудовий міні-аналіз Семена Єсилевського.
Особливо зверну увагу на свіжесеньку ситуацію з ігноруванням Атестаційною колегією МОН (що затверджує присудження наукових ступенів) висновків експертної ради того ж МОН України щодо фальсифікації медичних досліджень (експертна рада обгрунтовувала, чому присуджувати не можна).
Що з цим робити — гадки я не маю.
Але вважаю своїм обов'язком у такий нехитрий спосіб Вас проінформувати, що сі коїться.
Аби Ви потім не дивувалися, чому в Одесі доктор медичних наук лікує горло через дупу пацієнта.
Сумно, але буду стежити та інформуватиму Вас про перебіг подій.
Та поки такі історії стають відомими, це означає, що є люди, яким те все неподобство не є байдужим.
Тому переможемо.
