Під час ковіду довелось більше уваги приділити Youtube. На задньому плані в режимі радіо за рік прокрутилась величезна кількість роликів про все на світі. Мабуть у вас також таке бувало, коли ви потрапляєте на якийсь плей-ліст, і хочете ви того чи ні, але ви прослухали з десяток відео-аудіо про економіку Чілі чи проблеми розведення оленів.

Так вже сталось, що я люблю послухати передачі про армію, війну і оце все. Воно там собі грає на задньому плані, але рано чи пізно перемикається на наступне відео... і це виявляється якийсь пафосний російський серіал про Другу світову війну. Свого часу, до початку українсько-російської війни, я залюбки дивився численні відео про війну з німцями. Виріс на Штірліцє, але з пошуками нового штірліца щось пішло не так.

В останні роки в росіян вийшла величезна купа серіалів про Другу світову. Замість того, щоб знімати якісь шедеври на 90+ хвилин рівня «Порятунку рядового Райана» чи «Ворог біля воріт», було вирішено знімати міні-серіали на 5-20 серій. Ну серіал і серіали — поколінню Netflix такий формат заходить краще.

Qualität

А тепер про якість. За основу більшості російських серіалів та фільмів про війну беруть якісь героїчні твори, де добро завжди перемагає зло, підлий німець робить свою справу, але вправний радянський воїн з гівна та палок якось таки наближає перемогу. Чим далі від 45-го року, тим більше в радянській армії було супер-героїв, що за фільм встигають покласти не одну дивізію СС.

Helden

Більшість героїв це чомусь офіцери — таке відчуття, що війну виграли якісь майори-полковники. Кожен другий фільм про героїчну роботу Смєрша, якогось МГБ — про героїв військової юстиції навіть зняли цілий серіал з декількома сезонами. Всі події відбуваються в Україні — спочатку войовничі юристи громлять Гітлера під Києвом, потім під Харковом, потім під Одесою. Всі герої — від майора і вище.

Але більшість кіно це або про героїчну розвідку, яка ледь не сиділа в кабінеті у кожного другого німецького генерала, або про Смєрш, якому не дають взяти Берлін регулярні війська. Купа історій про викрадення німецьких генералів з тилу, Енігму взагалі не захоплював тільки лінивий, а скільки було підірвано секретних ешелонів з ракетами та секретною документацією. Тут навіть Смєрш буде заздрити. Якщо глянути на роботу Смєрша, то взагалі виявляється, що по всьому СРСР десь з 20-х років бігали натовпи німецьких диверсантів, що допомагали копати тунелі до Бамбею та вербували кожного другого громадянина СРСР-а. Тому поки на фронті намагались боротись з німецькою армією, справжню війну вели саме на звільнених територіях якоїсь Білорусі чи України, де ну кожен другий, як не поліцай, то колишній родич білогвардійця, який хоче помститись совєтам за поруганий барський маєток.

Ukrainer

Частенько в російському кіно проскакують персонажі-українці. Нове покоління росіян навчають тому, що війну виграв легендарний російський Іван, якому заважали всі інші народи. Більшість українських героїв російських серіалів це хитрі персонажі другого плану, які або погано воюють, або працюють на німців. Сюди додається загальна дурнуватість, зрадливість та такі герої мають менші чини. Частина таких героїв намагається показово смішно говорити українською мовою. Але «паляниця» дається не всім, тому українське вухо просто не може сприймати цю спробу імітувати українську мову. Ми сміємось з того, як у Голівуді зображають радянських людей. Ну то "na zdrowje" — тепер так само дебільно росіяни в своєму кіно намагаються імітувати українську мову. У них реально щось не то з щелепою.

Сучасне російське кіно втілює в життя фразу Путіна про те, що вони і без українців виграли б Другу світову війну. Або скажемо більш чітко — тільки завдяки росіянам та пильним працівникам Смєрша вдалось виграти Другу світову війну проти українців.

Deutsche

Але є в російському кіно і німці. Тут все залежить від режисера, але частенько це щось середнє між абсолютним злом та купою клоунів. Іноді німці вбивають другорядного героя, за якого потім доводиться повбивати половину Рейху. Більшість батальних сцен — це мішанина Чапліна з Болівудом.

Іноді німці говорять німецькою, виголошуючи показово дурнуваті діалоги. Якщо російський сценарист не дотягує до рівня написання діалогів українських місцевих жителів, то йому дають писати діалоги німців в російських серіалах. Це якийсь загальний набір фраз, щоб було схоже на німця, що розбавлений словами ein, zwei, drei, Polizei, kaputt, trinken, Milch, Frau etc.

Російські Івани не можуть не тільки українську, але і німецьку. Німецька з саратовським акцентом у виконанні солдатів вермахту повинна довести глядачу вбогість німців. На роль офіцерів запрошують другорядних німецьких акторів, що жваво грають чергового німецько мясника.

Das Ende

З приходом Путіна до влади, російська державна машина почала в режимі конвеєру перезнімати події Другої світової. Замість війни, яку ледь не програли, але потім виграли занадто дорогою ціною, сучасний росіянин дивиться на епічну перемогу Смєрша проти Гітлера. Десь на задньому плані росіянам заважають кумедні німці та українські колаборанти.

Тобто, в росіян зростає покоління, яке дійсно «хоче» повторити. У них тепер своя Друга світова війна з розумними генералами-полковниками, хоробрими розвідниками та легендарним Смєршем, що переміг у війні.

Україна, у нас є одна проблема — у нас дурнуватий сусід, в якого в голові ще не завершилась Друга світова війна.