Першим вітчизняним тревел-блогером може вважатись ігумен Даниїл (2-га пол. ХІ – поч. XІІ ст.). Звіт про його подорож з Чернігівщини до Святої Землі ("Житіє і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена") – один з найпопулярніших текстів давньоруської літератури (до нас дійшло більше сотні його списків).
- Сторінки одного зі списків "Ходіння".
"Да простите мя, братие и отци и господие мои, и не зазрите худоумию моему, еже написах се не хитро, но просто, о мѣстѣх сих святых, и о Иерусалимѣ, и о Земли сей обѣтованнѣй. Обаче аще и не мудро написах, но не ложно: якоже видъх очима своима, тако и написах" — так сформулював свою "авторську" позицію Даниїл.
За майже півторарічне перебування в Палестині (1104–1106 рр.) він встиг відвідати більшість "знакових" святих місць. У тому – й важкодоступних для пересічних паломників. До яких йому вдалося потрапити тільки завдяки тому, що туди прямувало військо латино-єрусалимського короля Балдуїна І.
"І так проминув місця ті страшні з воїнами царськими без страху і без шкоди. А без охорони шляхом тим ніхто не може пройти, лише свята Єлена шляхом тим ходила, і ніхто більше" - похвалився своїм унікальним "туристичним" досвідом Даниїл. Не усвідомлюючи, що ця поїздка зробила його, смиренного ченця з околиць тодішньої християнської ойкумени, учасником Хрестових походів :-)
- Король Балдуїн І Єрусалимський під час однієї з своїх подорожей країною (в графстві Едеса).
Окрім опису християнських храмів, могил пророків та "топографії" земного життя Ісуса Христа, "ходіння" Даниїла містить інформацію про достатньо відчутний тогочасний "турпотік" з Київської Русі.
Наприклад, описуючи Великодню службу в Храмі Воскресіння (Гроба Господня), він повідомляє, що разом з ним на ній були "новгородці і кияни: Ізяслав Іванович, Городислав Михайлович, Кашкичі та багато інших".
Ігумен також намагається "оживити" свою розповідь за допомогою "адаптації" побаченого/відчутого ним до реалій, зрозумілих для потенційних читачів на Батьківщині. Щоб вони уявили розміри та повноводність Йордану, він порівнює його з річкою Снов (притока Десни, впадає в неї поблизу Чернігова).
- Річка Снов в районі смт. Седнів. "Всім подібний Йордан до річки Снов — і за шириною, і за глибиною, і звивисто тече, і швидко дуже — як Снов-ріка. Вглиб він чотири сажні на самій середині, як я виміряв і визначив сам, бо перебрався на інший бік Йордану, багато сходив берегом його. Завширшки ж Йордан — як Снов у гирлі".
Про рослинність на його берегах, він пише, що там є "ніби багато лози, але це не як наша лоза, а більше схоже на кизил". А про вид та смак риби з Тиверіадського озера (Галілейського моря) пише, що вона "подібна до коропа" (і не забуває додати, що він її багаторазово куштував)).
Даниїл також критикує неназвані тогочасні "путівники" та "відгуки туристів про відвідані об'єкти". Адже більшість інформації з цих джерел виявилась неправдивою. "Багато людей, що досягає місць цих, не змогли обстежити їх добре, обманюються щодо місць цих, інші, які дійшли до місць цих, брешуть багато і пустословлять" — зазначив він.
Є в "Ходінні" розлогі (хоча й не прямолійнійні) подяки вірогідним спонсорам поїздки – низці князів, чиї імена (самих і з домочадцями) Даниїл вписав в поменники Лаври Св. Сави, відправив п'ятдесят подячних літургій та поставив від їхнього імені лампадку на Гроб Господній.
Її він, судячи з усього, мав привезти назад, до Києва чи Чернігова – після перебування на святому місці лампада перетворювалася на артефакт, бажаний для кафедральних соборів чи князівських домових церков.
А персонально для себе "недостойный игуменъ Данил" добув унікальний "пам'ятний сувенір" – камінчик з-під плити над місцем, де лежало тіло Господнє.
