На мітингах у Білорусі отримала «третє дихання» пісня каталонця Люіса Льяка "L"Еstaca" (буквально – "Стовп"), написана у буремному 1968-му.
Втім, білоруський варіант походить не від першотвору, а від його польської інтерпретації 1978-го, зробленої Яцеком Качмарським.
Качмарський зберіг оригінальну мелодію і загальний "посил" пісні, однак написав новий текст, який називався "Mury" («Стіни", "Мури").
Пісня Льяка була спрямована проти диктатури Франко і поневоленого стану Каталонії. В її назві "обігрувалась" спізвучність в каталонській мові слів "стовп" (до якого прив'язують худобу) та "держава". Вона побудована як розмова поета зі дідусем на ім'я Siset (Сізіф).
Саме від слів старого про про те "що всіх тримає ця стіна, якщо не чинитимемо спротив – будь-яка дорога (у майбутнє) для нас буде закритою" — "відштовхувався" Качмарський у своїй інтерпретації.
Є в каталонській пісні і знаменитий рефрен про те, що спільними зусиллями можна розвалити цей мур ("Якщо разом вдаримо – впаде мур, він не може стояти вічно. Він обов'язково рухне, рухне – не зоставивши і сліду").
Однак фінал твору Льяки – достатньо песимістичний: "Минуло багато років, і руки я стер до крові, і коли відчуваю, що бракує мені сил – мур стає товщий, ніж був".
Але це не "приреченість" і фаталізм, а заклик не чекати на швидкий і легкий шлях до свободи. А продовжувати працю старого Сізета і пам'ятати його пророчі слова.
У тексті Качмарського ця алюзія до образу з давньогрецької міфології також присутня, хоча й лише підтекстно.
У польському вірші поет-співак є єдиним (і — одиноким) героєм. Його голос закликає маси зруйнувати мури несвободи. Тисячі демонстрантів наприкінці 1970-х-на початку 1980-х підхоплювали приспів:
Wyrwij murom zęby krat!
Zerwij kajdany, połam bat!
A mury runą, runą, runą
I pogrzebią stary świat!
Вирви зі стін оскали грат!
Розбий кайдани, зламай батіг!
І мури рухнуть, рухнуть, рухнуть
І поховають старий світ!
Але в цілому текст Качмарського — це сумний роздум про суперечності між індивідуальною свободою, диктатурою та схильністю натовпу швидко відбудовувати щойно зруйновані мури неволі.
Валили монументи та руйнували бруківку – Той з ними! Той – проти нас!
Той хто сам по собі – наш найгірший ворог!
А співак — як завжди — був сам.
Останні стрічки "Мурів" взагалі просякнуті песимізмом: "А мури виростали, виростали, виростали – ланцюг коливався біля ніг…"
1987-му Качмарський написав ще більш песимістичне продовження цієї пісні — "Mury ` 87"((Podwórko).
Як виривати грати зі стін
Якщо вся споруда просякла іржею наскрізь?
Як поховати старого світу гниючий завал
Якщо новий світ — немає чим і на чому будувати?
А замість натхненного "Мури рухнуть, рухнуть, рухнуть" звучить мінорне
В розбитій бруківці видніється лиш
Вічна бездонна калюжа
І видно в ній лише могили, могили, могили
Під плащаницею наших днів.
Зрозуміло, що такого роду пісні не були "запитані" під час масових виступів на пострадянському просторі наприкінці 1980-х-початку 1990-х.
Показово, що й до сих пір (принаймні – я не знайшов) немає професійних українських перекладів ні пісні Льяки, ні пісні Качмарського.
Російські ж і білоруські "неаматорські" версії з'явились лише у 2010-2012.
Російський переклад пісні (автор – К. Медведев, "Стены рухнут") Льяки "вигулькнув" у 2012-му, під час "білострічкового" руху та виступів на Болотній площі. Однак, як визнають самі росіяни, "она не стала массовой русской песней, повторив судьбу большинства переводных иностранных революционных гимнов". Чому не варто дивуватись – для росіян, з їхнім "зашитим на підкірку" імперством та пієтетом перед державою, взагалі не може бути прийнятним твір каталонця-борця за свободу свого народу.
Білоруси ж звернулись до вже "адаптованого" та культурно зрозумілішого/ближчого варіанту Качмарського.
Текст Андрея Хадановіча ""Разбуры турмы муры" не є "підстрічковим" перекладом "Мурів" Качмарського, однак повністю відтворює її зміст, разом з песимістичним "А песьня глухне, глухне, глухне... А муры растуць, растуць...".
Її співали під час протестів на попередніх виборах у Білорусі (вперше — у грудні 2010-го).
Однак у варіанті, що його зараз "розкручують" з подачі блогера Сергія Тихановського – фінальний куплет видалено. Натомість додано ширпотребної соцреалістичної поезії про "братов-афицеров", "добра життя" и "сумленны выбор".
Моцны грукат нястомленых рук
Рады ідуць і ідуць.
Мы — беларусы, мы з мірам ідзем
У светлы і сонечны пуць.
Проте, ризикну припустити, що навіть у такому "вихолощеному" варіанті вона не зможе конкурувати з "Перемен" Віктора Цоя.
І тому, що співається білоруською мовою — в країні, де цю мову майже винищено.
І тому, що у пізньорадянській пісні не йдеться про мозольну (сізіфову) працю боротьби за визволення. І не застерігається від ризиків знову звести "в'язничний мур".
Достатньо просто "Ждать перемен" або просто щиро їх бажати. А далі – все станеться само по собі…
Це, в жодному випадку, не якесь дорікання білорусам. Там зараз одночасно віють "історичні вітри" з декількох епох, проте кінець 1980-х — найближчий для суспільства, штучно "замаринованого" диктатором.
Та й, зрештою, не треба мати ілюзій, що українці на своєму шляху до свободи так вже й випереджують сусідів…
P. S. Пісня В. Цоя "Перемен" у виконанні народної артистки РФ Надєжди Кадишевої
