Витоки «міжміського побратимства» (англійською, до речі, це «посестринство» («sister cities") чи "близнюцтва" («twin towns") можна знаходити ще в глибокому середньовіччі. Але сучасний формат звернення до такої "парадипломатії" (в даному випадку – міжнародних зв'язків між локальними органами влади різних країн) започаткований у період ІІ-ї Світової. Тоді такого роду "контакт" було організовано між британським Ковентрі та Сталінградом (нині – Волгоград) (обидва міста сильно постраждали від німецьких бомбардувань). Не доводиться сумніватись в щирості і "низовому походженні" ініціативи британських жінок, які направили жінкам Сталінграду телеграму зі словами підтримки. Натомість аналогічні кроки в СРСР не могли бути ані спонтанними, ані відбуватись без найсуворішого і централізованого контролю.
Втім, сам формат виявився цілком життєздатним. Ініціатива ширилась і в Європі, і за її межами. У 1957-му році, у Франції, навіть було засновано Всесвітню федерацію поріднених міст. СРСР не стояв осторонь цього руху, вбачаючи в ньому додатковий канал/інструмент для пропагандистської діяльності за кордоном. А також – демонстрації своєї "відкритості", "людяності", "друже- і миролюбності".
Радянські ігри в "побратимство", втім, мали свої тонкі правила.
Як не дивно, Москва, що могла "брататись" виключно зі столицями інших держав, активно почала використовувати цю опцію вже після розпаду СРСР (у 1990-х-на поч. 2000-х).
Так сталося тому, що столиці східноєвропейських держав-сателітів не вважали достатньо статусними. Натомість ті, кого сприймались "рівнею" (Рим, Париж, Лондон) — не так щоб і рвалися підігрувати Кремлю в його марнославстві. Відповідно, на цій ниві у 1950-1980-х найактивніше проявляли себе Ленінград та Київ.
Для них, в якості "міста-побратима" обиралось друге-третє за населенням місто в тій чи тій державі. Для Ленінграду додатковими (бажаними, але не обов'язковими) опціями були наявність виходу до моря та той факт, що місто колись виконувало функції столиці.
- Дрезден відповідав одній вимозі (колишня столиця королівства Саксонія), але не підходив за іншою (не був морським портом).
Часто це "братання" було парним.
Якщо Ленінград став "братом" фінському м. Турку (1953), то Київ — Тампере (1954). Якщо "північна" столиця російської імперії встановила особливі стосунки з м. Гамбург (ФРН) (1957), то Києву дозволялось підписати такого ж роду угоду з Лейпцигом (ГДР) (1957).
В Італії в такій же "логічній парі" були Мілан (з Ленінградом у 1961) та Флоренція (з Києвом у 1967). У Франції — Гавр (Ленінград 1965) та Тулуза (Київ, 1975). У Данії — м. Оденсе і Орхус (обидва — у 1989).
А от в Китаї, "місту над Невою" дістався у "побратими" Шанхай (1988), а Києву, у 1990-му — Ухань (ага, той самий))).
Траплялись, звісно у всіх цих схемах і "збої", особливо – під фінал існування СРСР. Для Ленінграду, ще з 1962-го обрали для "братніх зв'язків" Манчестер. Києву мав "дістатись" Единбург. Але, з якихось причин, цього не відбулося – можна лише здогадуватись, чи грали тут роль небажані історичні паралелі (Росія-Англія, Україна-Шотландія). Однак у липні 1989-го Києву все ж дозволили стати "містом-побратимом" зі столицею Шотландії: на дворі була Perestroika, на отакі підтексти вже зважали менше.
Ще один цікавий казус мав місце у випадку Чехословаччини.
Після радянської інтервенції 1968-го і придушення "Празької весни" ідея "побратимства" Ленінграда, скажімо з Брно — виглядала якось натягнуто.
Тому обережно було просунуто лише одну пару "міст-братів" — Братислави та Києва (квітень 1969).
- Значок з серії "Города-побратимы Киева", 1980-ті рр.
Знак на честь цієї події стоїть в центрі словацької столиці, поряд з величезним і вже давно не функціонуючим готелем "Кyjev". На цьому стовпчику є слова зі специфічним підтекстом (про "руку допомоги від СРСР") та зображення гербів Києва та Братислави (в їхніх редакціях радянського періоду).
- Памятний знак "Київ та Братислава — міста-побратими" у Братиславі
У Києві немає аналогічного об'єкта (тільки достатньо нейтральний пам'ятний знак на вул. Братиславській, з лаконічною констатацією про те, на честь чого названа вулиця). Натомість "побратим" братиславського "Кyjev"’а, київський готель "Братислава", продовжує функціонувати (йому підфортило у зв'язку з Євро-2012).
Вся ця історія, вкорінена в радянський період, мала продовження в 1990-х-2000-х. Зокрема, Москва і Санкт-Петербург таки побраталися з Прагою. Але у 2014-му, після російської інтервенції в Україну, чеська столиця припинила дію "побратимських" угод. Ще раніше ряд європейських міст (той же Мілан) поставили під сумнів свої угоди з Санкт-Петербургом, протестуючи у такий спосіб проти дискримінації в РФ представників ЛГБТ.
До речі, Київ, який став "братом" Санкт-Петербургу у 2001-му році, розірвав цю угоду аж у лютому 2016-го…
