Розділ «Почесне громадянство» у списку нагород та відзнак В. Путіна не дуже великий за обсягом, проте цікавий за наповненням.
Зрозуміло, що він – почесний громадянин Санкт-Петербурга (і народився там, і ця відзнака символічно «поєднує» його з Петром І – засновником міста).
Певна логіка прослідковується у присвоєнні даного звання спочатку м. Казань (2005), а потім – м. Астрахань (2008) (алюзія до Івана IV Грозного, в інтерпретації фільму «Иван Васильевич меняет профессию» — «Казань брал, Астрахань – брал» : — )).
Не потребують коментарів і «почесні громадянства» від «Республики Крым и г. Севастополя» — це лише одна із багатьох «міток» для загарбаної за його правління чужої території.
А от далі – «без 100 грам не розберешся». У 2010-му своїм почесним громадянином Путіна зробило карельське місто Сортавали. За однією з версій тлучмачення назви цього населеного пункту, фінською воно (sorta-valta) означає «влада нечистої сили». А російський варіант назви – Сєрдоболь. Які саме «сортавалтські-сєрдобольські» заслуги відзначено – покрито покровом таємниці.
Єдина логічна версія — це «ниточка» до Йосипа Сталіна, який в 1940-му році відібрав місто у Фінляндії.
Всі інші «почесні громадянства» Путіна – в Республіці Сербія. Він почесний громадянин Косова та Метохії (назва втраченого Сербією Косова), а також міст Сомбор, Врбас, Лозниця, Апатін, Рашка та Пожарєвац.
- Герб м. Рашка
Чому «возлюбили» російського лідера саме ці, а не якісь інші населені пункти – до кінця неясно. Всі вони відносно невеликі. Наприклад, якщо вірити російській версії Вікіпедії, в Рашці проживає 6665 чоловік (не рахуючи почесного громадянина : — ). А от Пожарєвац – значно більший (42 тисячі мешканців). Його почесним громадянином є також покійний Слободан Мілошевич (який народився і похований у цьому місті).
- Могила С. Мілошевича в м. Пожарєвац
До речі, за життя Мілошевича Путіна не робили «почесним громадянином». Вірогідно, «осиротілі» та розгромлені сербські імперіалісти просто так сублімували свої мрії про відновлення «Великої Сербії». Звідси й ефемерне «почесне громадянство» краю Косово і Метохія (надане саме після оголошення незалежності Косова). Рашка, мабуть, обрана тому, що поряд з містом є руїни столиці давньосербської держави. Пожарєвац – виключно тому, що це батьківщина Мілошевича і т.д.
Слід думати, що й інші сербські міста обрані невипадково, а саме в рамках вищеописаної «матриці».
В деяких випадках замість «почесного громадянства» Путіна відзначили тим, що внесли його ім'я на карту міста. В Грозному є проспект імені Путіна, а в Цхінвалі (Південна Осетія) та Віфлеємі (Палестинська автономія) – вулиці, названі на його честь. В останньому випадку, російська преса писала, що «увековечение при жизни, да еще на Святой земле, смутило Путина, однако он не стал отказываться, по его словам, „чтобы не обидеть людей“. Що ж до перших двох – то вони цілком вписуються в фіксацію образу „Путіна-завойовника“.
- Табличка в м. Цхінвалі
Таким чином, географія „почесних громадянств“ нинішнього російського президента відображає три основних „установки“:
- Бажання підкреслити символічну „історичну спадкоємність“ з російськими правителями-«собирателями земель» (Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ, Йосип Сталін).
- Фіксація «територіальних здобутків» періоду свого правління (Крим, Осетія, в певному сенсі – Чечня).
- Підтримка «путіноманії» і «русофільства» серед населення в окремих специфічних регіонах за кордоном (Сербія, частково – Палестина).
