Серед прізвиськ, з якими «увійшли в Історію» різноманітні правителі, часто повторюється визначення «Великий». Чимало було «Мудрих» та «Сміливих». Не рідкість «Справедливі» та «Добрі».
Набагато рідше трапляються «Щасливці» та «Удачливі».
- «Колесо фортуни» на мініатюрі з французького рукопису XII ст. «Сад насолод»
Обидва ці «додатки» до імені та титулу (Удачливий (о Afortunado) та Щасливий (o Venturoso) отримав португальський король Мануел І (правив у 1495-1521 роках). Однак щастя та удача зрештою відвернулись від нього: Мануел помер від чуми в віці 52 роки.
Схожа доля і у французького короля Філіпа VI Валуа (правив з 1328 по 1350 рік). Його називали «Щасливчиком» (le Fortune) з тієї причини, що він успадкував трон завдяки певному «збігу обставин» (не будучи основним претендентом) і заснував нову династію. При цьому його правління аж ніяк не було «щасливим» і на нього припали спустошливі (та, переважно, програшні для Франції) війни й епідемія «чорної смерті».
Серед прізвиськ королів наступної французької династії – Бурбонів – не було жодного, який би вказував на везіння чи щастя. Її засновнику – Анрі (Генріху) IV Великому (1553–1610) – трон також дістався за щасливим (для нього) збігом обставин. Однак Фортуна, яка супроводжувала «бадьорого та галантного» Анрі починаючи з Варфоломіївської ночі, зрештою зрадила його. І не вберегла від кинджала релігійного фанатика на вузькій паризькій вулиці...
Його син – Луї (Людовік) XIII Справедливий та онук Луї XIV Король-Сонце – правили відносно спокійно, причому останній – ще й рекордно довго (понад 72 роки). Можливо і це не стало б межею, однак наймогутнішому правителю тогочасної Європи не пощастило, у критичний момент, мати поряд адекватного лікаря...
Спадкоємець «Короля-Сонця», Луї XV (1710-1774), доводився йому правнуком і мав офіційне прізвисько «Улюблений» (в сенсі – усіма підданими, народом).
Наприкінці його правління це вже слабко корелювало з дійсністю: короля, що правив у стилі «після нас – Потоп„, недолюблювала навіть власна родина.
Коли Луї XVI (на троні з 1774 по 1792 роки) запитали, з яким «епітетом» він хотів би увійти до Історії, той відповів – «Суворий» (протиставляючи себе, в такий спосіб, двом попередникам).
Проте «Потоп», який інтуїтивно передчував Луї XV, не дав закріпитися жодному прізвиську за його онуком. Змусивши, натомість, «заплатити» життям не стільки за власні помилки, скільки «за гріхи предків».
На ешафот короля вели як «громадянина Луї Капета» (лат. сapet – «капюшон„). Це прізвище було присвоєне революційним Конвентом і нагадувало про засновника династії Капетингів Гуго Капета.
Ніяких певних «епітетів» не залишилося й щодо оцінки діяльності Марії-Антуанетти (1755-1793, королева у 1774–1792 роках), страченої як «вдова Капет». Її називали «Мадам Дефіцит» (за надмірні витрати на предмети розкоші, які оплачувались з державної скарбниці) та приписали знамениту фразу «Якщо в них немає хліба, нехай їдять тістечка».
- Один з портретів Марії-Антуанети. Глобус — алюзія до «колеса» або «шару» богині Фортуни
Можна погоджуватись чи ні з тим, що марнотратство та ситуативне втручання до державних справ Марії-Антуанетти прискорили печальний фінал правління її чоловіка.
Але, за містичним збігом обставин, про її «нефортунність» було провіщено ще в момент появи на світ.
Майбутня королева народилась 2 листопада, коли в Католицькій церкві відзначається День всіх померлих. Відповідно, день її народження відзначали раніше, 1 листопада — задля уникнення неприємних асоціацій.
Проте 1 і 2 листопада конкретного 1755 року — були не простими днями. В Португалії тоді стався найкатастрофічніший з відомих до сьогодні в Європі землетрусів (приблизно 9 балів за шкалою Ріхтера). Лісабон було буквально стерто з лиця землі, а все що встояло — додатково залило хвилею цунамі або накрило пожежами.
Хрещеними батьками новонародженої австрійської принцеси були король та королева Португалії (Жозе І Реформатор та Марія-Вікторія).
Про що, звісно, було домовлено задовго до листопада.
Самої португальської королівської родини у Відні не було — вони діяли через «поручителів». Котрі, на момент проведення обряду, ще не знали ані про катастрофу, ані про те, чи пощастило вижити в ній тим, кого вони репрезентували …
- Давньоримська мозаїка з «Колесом Фортуни». Знайдена на розкопках м. Помпеї
