- Disclaimer. Текст має науково-популярний характер, не рекламує алкоголь та не містить оцінок вірмено-азербайджанського конфлікту.
Жартівлива телереклама баточиків Twix побудована на «протиставленні» двох абсолютно однакових фабрик, на одній з яких виготовляють «правий», а на іншій – «лівий» баточик.
В реальному житті щось дуже подібне до цієї ситуації є у Єревані.
На правому березі річки Раздан розташовано коньячний завод «Арарат», а одразу через міст, на лівому – коньячно-вино-горілчаний комбінат «Ной». І там, і там виготовляють той самий продукт, різниця лише у використанні назв «вірменський коньяк» та «бренді» (тільки під цією маркою його можна постачати на Захід). Для суто внутрішнього використання існує також, затверджений урядом, третій варіант назви напою – «арбун» (вірменською – «п'янкий»).
Обидва бренди апелюють до біблійних часів і пов'язують Вірменію з оповіддю про Всесвітній потоп та ковчег праотця Ноя, який нібито причалив до Арарату. Саму гору дуже добре видно з Єревану, але вона знаходиться на території Туреччини.
«Подих сивої давнини» відчувається у назвах найбільш витриманих коньяків. Назва «Наїрі» — це відсилка до ассирійської назви групи племен, які жили в ХІІ-Х ст. до н.е. на Вірменському нагір'ї (часто використовується поетична метафора Вірменія-«Країна Наїрі"). "Еребуні" — нагадує про древню державу Урарту (VIII-V ст. до н.е.): руїни цієї урартської фортеці знаходяться на околиці нинішнього Єревану.
Ті, хто вивчав історію в радянський час знають цю назву, оскільки Урарту вважалась найдавнішим прикладом існування державності на території СРСР. Зображення фортеці Еребуні (з позиціонуванням як "бренді", а не "коньяку") використовувалось на етикетках пляшок, призначених для експорту за межі пострадянського простору. Однак навряд чи серед європейських алкогурманів було багато тих, хто знав про "історичний підтекст" назви.
"Ахтамар" — це острів озері Ван в Туреччині. В Х столітті там була розташована резиденція вірменських царів династії Арцрунідів. А коньяк "Васпуракан" отримав свою назву від однієї з областей Великої Вірменії (між озерами Ван та Урмія й річкою Аракс).
Деякі назви (як то "Арарат" та "Еребуні") дублюються в назвах сортів місцевого пива.
Але й там, де "дубляжу" немає – також трапляється глибокий історичний підтекст. Наприклад, сорт "Гюмрі" може бути приводом для розповіді по навалу на Закавказзя кіммерійських племен у VIII-VII ст. до н.е. (справжня назва м. Гюмрі – "Кумайрі", "місто кіммерійців"). "Кілікія" — не просто назва регіону в Малій Азії (нині – на території Туреччини), але й нагадування про низку вірменських державних утворень (зокрема – Кілікійське царство, яке існувало з 1080 по 1375 рр.) і т.д.
Попри те, що азербайджанці — мусульмани, вони зберегли і навіть суттєво розвинули започатковані в радянський час традиції виноробства. Як мінімум, можна стверджувати, що в цій країні також виробляється набагато більший обсяг алкогольної продукції, аніж в принципі може бути спожитий на внутрішньому ринку.
Брендування алкогольних напоїв виробництва Азербайджану відбувається за схожою до тієї, яку ми бачимо у Вірменії, логікою. Наприклад, 30-літній коньяк "Гобустан" підкреслює той факт, що історичне коріння країни сягає дуже давніх епох. Сорт названий на честь археологічного заповідника, в якому налічується близько 6000 малюнків та петрогліфів, що створювалися з часів мезоліту і по середні віки.
Історичні алюзії є в назвах вин "Шемаха" та "Ширваншах" (Шемахинське або Ширванське ханство" XVIII ст.). Назва "Тебріз" — нагадує про головне місто населеної азербайджанцями частини Ірану, однак більшість інших – позначають назви міст та місцевостей в різних частинах сучасного Азербайджану (від впізнаваних пам'яток Баку («Дівоча Вежа") до озера Гейгель на заході країни, від Матраса в Шемахінському районі до м. Ахсу).
Окремо, звісно, варто відзначити ті географічні назви, використання яких мало виразний сучасний політичний підтекст.
Попри те, що місто Агдам (де знаходився однойменний виноробний завод) було захоплене вірменами ще у 1992-му році, відомий ще з радянського часу бренд не припинив своє існування, а навпаки – переживає новий ренесанс. А продукуючи і поставляючи на експорт вино та коньяк "Шуша", з зображенням воріт Шушанської фортеці (XVIII ст.), азербайджанці декларували, що ніколи не поступляться древньою столицею Карабаського ханства.
Виготовляється азербайджанцями, звіcно, і коньяк (бренді) з назвою "Карабах". У Вірменії є аналогічна марка (а також і її суто вірменський варіант — "Арцах") — вони розливаються невеликими регіональними виробниками. Наскільки можна зрозуміти, і вірменську і азербайджанську продукцію з такими "політичними" назвами намагались, насамперед, вивести на російський ринок...
А найвиразнішою квінтесенцією посилу про відновлення територіальної цілісності Азербайджану є дизайн пляшки та упаковки коньяку "Азербайджан" (30-тирічної витримки). Карта, представлена там, не містить ніякого сліду наявності Нагірного Карабаху (в період СРСР був автономною областю в складі АзРСР)…
