Зображення на монетах та банкнотах є важливим елементом «самопрезентації» для кожної держави та підкреслення її історичних коренів. Це стосується і невизнаних квазідержав. Причому, в останньому випадку, відбір «символів та знаків» для грошової одиниці говорить не тільки про минуле, але й про сьогодення та, вірогідно, майбутнє цих утворень.
Нинішній Північний Кіпр, де-факто, є окупованою Туреччиною територією. У «народної республіки» (Турецька Республіка Північного Кіпру) немає своєї валюти – в обігу турецька ліра.
Випущені в 2010-му та 2011-му роках набори північно-кіпрських монет – не більше, аніж сувеніри для туристів. В їхньому оформлені використані зображення представників рослинного та тваринного світу острова (від якихось місцевих квітів та метеликів до муфлона).
Монета номіналом 20 лір «Султан Селім ІІ хан» – єдина в цьому ряду, що містить зображення історичного діяча.
Султан Селім ІІ (1524-1574) – син Сулеймана І та Хюррем-Роксолани – з турецької точки зору не є позитивним прикладом правителя. Якщо його батько увійшов до історії як «Кануні» («Законодавець", "Справедливий"), то Селім – лише як "Блондин" та "П'яниця".
Турецька Республіка Північного Кіпру є єдиною контрольованою турками територією, де до цього султана ставляться поштиво.
У міфології турків-кіпріотів постать Селіма ІІ (незважаючи на те, що той не очолював військо, що підкорило острів у 1571 році) майже рівнозначна постаті Мехмеда ІІ Фатіха (Завойовника), який у 1453-му році захопив Константинополь.
До речі, підкорення Кіпру забезпечило безперебійне постачання до Стамбулу улюблених вин султана)).
У будь-якому випадку, символічний посил монетного ряду – не дуже складний. Його можна сформулювати як "це наша земля по праву завоювання".
В "коді" валюти Нагірного Карабаху містилось більше "мессиджів".
Як і у випадку "Туреччина-Північний Кіпр", основним (і де-факто – єдиним) платіжним засобом на території цієї республіки була грошова одиниця метрополії (вірменський драм). Тоді як його місцева "репліка" була відома лише нумізматам. Хоча карабський драм був запроваджений і де-юре (офіційно прирівняний за номіналом до вірменського), але в реальному грошовому обігу не використовувався.
Набори монет та банкнот мали, швидше, символічне та пропагандистське значення.
На дрібних монетах 50 лум та 1 драм були зображені представники тваринного світу (кінь, антилопа, фазан, леопард). Натомість на п'ятидрамовій монеті є зображення Гандзасарського монастиря XIII ст. та монументу "Ми – наші гори", спорудженого у 1967 році на в'їзді до Степанакерту. Цей радянський пам'ятник став також елементом гербу невизнаної республіки.
Монастир Гандзасар є і на банкноті в 2 драми, разом з зображеннями Іоанна Хрестителя та св. Григорія Просвітителя. А от на найбільшому номіналі – банкноті 10 драм – було зображення Ісуса Христа, монастиря Дадіванк (ІХ-XII ст.) та Худаферинського мосту.
Важливий нюанс – всі об'єкти (окрім пам'ятника "Наші гори") знаходяться за межами адміністративних кордонів Нагірно-Карабаської автономної області, в районах, які було захоплено у Азербайджану на початку 1990-х. А один з них (Худаферинський міст через Аракс XI-XII ст., на кордоні з Іраном) не є вірменською історичною пам'яткою. А отже – ставить під сумнів загальний посил всього символічного ряду, який мав підкреслювати "споконвічні та непорушні права" Вірменії на територію всього історико-географічного району Карабах.
Придністровський рубль – реально використовується в обігу і є платіжним засобом в т.зв. "Придністровській Молдавській Республіці" (ПМР).
Він з'явився лише у 1994-му році, а до того ПМР була справжнім "уламком СРСР" — в ній використовувались радянські (а пізніше – російські) банкноти зі спеціальним маркуванням у вигляді наклейки з портретом О. Суворова.
Російський генералісимус був основним героєм банкнот серії 1993-1997 років (у вигляді портрету чи зображення кінного пам'ятника).
Єдиним виключенням був номінал в 50 000 рублів, з портретом Гетьмана Б. Хмельницького на лицьовій стороні та зображенням пам'ятника Т. Шевченку – на зворотній.
"Реверанс" в бік українців збережений і в серії 2000-2004 років (після деномінації), однак у видозміненому вигляді. Хмельницького прибрали, а на лицьовий бік банкноти в 50 рублів винесли портрет Т. Шевченка. У цей же період вперше з'являється зображення історичного діяча, пов'язаного з Молдовським князівством – князя Д. Кантемира (банкнота 100 рублів). Однак "компанію" йому складають П. Румянцев-Задунайський (200 рублів) та імператриця Катерина ІІ (500 рублів).
До російсько-турецьких воєн кінця XVIII ст.-поч. ХІХ ст. "відсилають" й інші зображення на банкнотах (окрім пам'ятника Суворову — монумент "Русской славы" в Бендерах та свиток імператорського Указу про будівництво фортеці в Тирасполі). Для любителів шарад на банкноті з зображенням Румянцева-Задунайського розміщена не одна з перемог полководця у Молдові та Бесарабії, а сцена з битви при Грос-Єгерсдорфі у Східній Прусії (1757 рік). Зрозуміло, який стосунок вона має до Румянцева. Але чому саме її треба було відобразити на банкноті — не ясно. Ймовірно йдеться про якусь складну алюзію до "дєдовоєванія" і протистояння Німеччині (ширше — Заходу) :-).
Показово, що всі "ігри" з відсилками до історії Молдовського князівства чи використанням зображень українських діячів, припинили в 2014 році. На монетах (з композитних матеріалів) цього року випуску є виключно російські діячі епохи входження території краю до Російської імперії – А. Суворов (1 рубль), Ф. Де-Волан (3 рублі), П. Румянцев-Задунайський (5 рублів) та Катерина ІІ (10).
Можна вважати, що спроби різного роду "символічних" компромісів відкинуто і зроблено акцент на початковому посилі: Придністров'я є культурно російським і належить, за правом завоювання, Росії. Той факт, що (на відміну від Північного Кіпру та, донедавна, Нагірного Карабаху) ПМР не є мононаціональним регіоном – виноситься за дужки. Потреб особливо "загравати" з проросійськи налаштованими етнічними українцями та молдованами влада республіки вже не бачить.
Таким чином, попри локальну специфіку, грошові одиниці невизнанних "республік", у всіх трьох випадках, мають одну спільну рису. Вони демонструють "ностальгію" за давно зниклими державами: Вірменським царством, Османською та Російською імперіями. Доля цих заблукалих у просторі та часі територій вирішуватиметься в залежності від того, чи вдасться "оживити" згадані історичні привиди.
