Другие по живому следу

Пройдут твой путь за пядью пядь,

Но пораженья от победы

Ты сам не должен отличать

Б. Пастернак

У лютому 1907-го Указом імператора Ніколая ІІ було затверджено медаль «В память похода эскадры адмирала Рожественского на Дальний Восток». Це була перша спроба трохи «підрихтувати» уявлення про найганебнішу за всю історію російського флоту поразку в Цусімській битві – якою, власне, й закінчився той похід. Оскільки про результати битви всі ще добре пам'ятали, було вирішено «героїзувати» те, що її передувало – а саме перехід російської ескадри з Балтійського до Японського моря.

Це було більш легким завданням, адже через два буремних роки, які минули, вже забулося, що цей перехід супроводжувався низкою анекдотичних історій. Як то, наприклад, потопленням англійських риболовецьких суден («Гульський інцидент"), що їх перелякані росіяни сприйняли за японські броненосці (у Північному морі!). До речі, під час зіткнення з неозброєними рибалками у ескадрі стались перші "бойові втрати" – від снаряду, випущеного з російського ж корабля загинув корабельний священик крейсера "Аврора".

Наслідком того "бою" стало блокування росіян британським флотом в іспанських портах (до виплати компенсацій рибалкам) та заборона проходження Суецьким каналом (саме тому шлях на Далекий Схід виявився настільки довгим).

Потім були проблеми з постачанням вугілля, корсарські акції "гєроічєскіх русскіх моряков" (вони зупиняли, грабували і топили торгові судна третіх країн, які прямували до Японії).

Цікаво, що не лише в європейській, але і тогочасній російській пресі писали про технологічну відсталість російського флоту та логістичну непродуманість походу. Злостивці стверджували, що за вихід з порту в тому технічному стані і з такою базою забезпечення, в якому вийшли кораблі ескадри Рожественського, офіцерів британського чи німецького флотів чекав би трибунал.

Звісно, це все трактувалось російськими високопосадовцями як "інформаційна війна" і вияви "страха перед величием и мощью русского оружия".

Зовсім як в період "вставания с колен" :-)

От тільки перевірка на практиці цієї "величі" виявила дуже невтішний результат.

У Цусімській битві (27-28.05.1905), командувач ескадри віце-адмірал Зиновій Рожественський (1848 -1909), втратив керування через 20 хвилин після початку бою. Врятуватись вдалось лише 10-ти кораблям з 38 (6 з яких, у тому – й знаменитий крейсер "Аврора", було інтерновано до кінця війни у портах нейтральних країн). 19 суден спалила японська артилерія, 2 – затопили власні екіпажі, 7 – здались чи були захоплені. Понад 5 тисяч загиблих, понад 7 тисяч полонених. Втрати японців – підбито 2 міноносці (ще один отримав ушкодження від зіткнення з іншим японським кораблем), загинуло 116 матросів.

Цусіма стала символом принизливого розгрому. А починалось все з впевненості російських еліт, що війна з Японією буде "маленькой и победоносной"...

Цікавий момент — командувач японським флотом в тій битві, адмірал Тоґо Хейхатіро (1848 — 1934) підняв над своїм кораблем так званий "Z-прапор". Він позначає цю латинську літеру в політерному алфавітному спілкуванні, а самостійно – сигнал "Потребую буксира". Проте напередодні було обумовлено, що його підняття означитиме виголошення наступного послання: "Доля Імперії залежить від результату цієї битви. Нехай кожен зробить усе можливе". З 1905 по 1945 цей прапор був неофіційним прапором всього японського військово-морського флоту.

Хто знає, чи не надихались саме цим сюжетом ті "постмодерністи", котрі вигадували символіку для Z-війни 2022-го… Зрештою – це цілком вписується в традиційну російську "матрицю" переписування/прикрашання історії, привласнення чужих перемог та символів etc.

Втім, подеколи всі ці "ігри" з історичною пам'яттю мимоволі грають злі жарти з самими росіянами. Так, наприклад, вже трапилося зі спробою "підсолодити" і "політкоректно відобразити" Цусіму, що її здійснили у Фінляндії в середині 1990-х.

Тоді одна з фінських броварень (Pyynikki) випустила, в рамках серії "Amiraali" («Адмірал"), пиво з зображенням Хейхатіро Тоґо. На етикетці ніяк не згадано про Цусіму, але існував ризик, що у Росії це всеодно сприймуть як недружній "жест". А у Фінляндії існувало своєрідне "табу" на критику всього російського, яке продовжувало діяти і після формального завершення політики "фінляндизації". Виявлялося воно в різних формах самоцензури та демонстрації "щирої поваги" до східного сусіда.

Тому, для того щоб навіть "підтекстно" не ображати росіян, було запущено також випуск сорту пива, на етикетці якого красувався візаві адмірала Того у тому протистоянні — віце-адмірал Рожественський.

Для "балансу" і презентації позиції всіх сторін, так би мовити))

От тільки реально це лише погіршило ситуацію. Оскільки тепер вже напевно було привернуто додаткову увагу до тієї сторінки історії російського флоту, про яку самі росіяни воліли б забути.

Втім, так це виглядало чверть століття тому. Нині ж здається, що фіни просто занадто "перестрахувались", перебільшуючи поінформованість росіян не лише про історичні перемоги, але й про куди більш чисельні поразки свого флоту.

Зокрема, під час візиту до Японії наприкінці 2019 року головнокомандувач флоту РФ Ніколай Євмєнов спокійно фотографувався зі своїм японським колегою на фоні портрета адмірала Тоґо.

До "фотосесії" Євменова з нагоди чергової "героїчної сторінки" в історії російського флоту – потоплення крейсера "Москва" (у війні, що ведеться, ймовірно, під підтекстно "запозиченим" Z-прапором японського флотоводця), тоді залишалось трохи більше двох років…

P.S. Якщо дійсно 5-6 травня було підбито фрегат "Адмірал Макаров" (інформація суперечлива і може не підтвердитися) — то цей сюжет також виводить нас на історію російсько-японської війни 1904-1905 рр.

По-перше, власне віце-адмірал Стєпан Макаров (1848-1904), на честь якого названо це судно, загинув у 1904-му, біля Порт-Артура. Тіла його не знайшли — "от адмирала осталось одно пальто".

По-друге,  він був вченим — розробником теорії непотоплюваності та удосконалювачем міноносців. За іронією долі — потонув на кораблі, який підірвався на міні. 

По-третє, перший пам'ятник цьому флотоводцю ((і, сказати б — його символічна "могила") мав напис на постаменті — "Помни войну!" (підрозумівалась саме війна 1904-1905 рр.)...

Втім, не потрібно аж такого "буквалістського" символізму (тобто – вже не важливі назви кораблів, біографії їхніх "патронів", час та обставини потоплення), щоб побачити в яке плавання відправилась у 2022-му році посудина Російської "імперії"…