В сербській мові (cрпски језик/srpski jezik) паралельно і рівноправно використовуються і кирилічна і латинська абетки.

З одного боку – ніяких суттєвих практичних проблем від такої «двоабетковості» не виникає. Щоправда, на рівні оголошень та вивісок спостерігається «вододіл» – бізнес воліє використовувати латинку, тоді як державні органи – кирилицю. Загалом, поза «офіціозом» латиниця домінує настільки, що міністерство культури та інформації цієї країни навіть пропонувало запровадити штрафи для тих, хто «не поважає рідний алфавіт».

З іншого – все це не зробило сербів більш «вестернізованими», аніж болгари чи македонці, для яких кирилиця є культурним надбанням (яке вони, втім, не готові визнати спільним – багато хто в Болгарії вважає македонську мову лише діалектом болгарської). У будь-якому випадку, після вступу, у 2007 році, Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала 3-ю офіційною абеткою ЄС (після латинської та грецької). Та й Македонія (Північна Македонія), звідки (з м. Охрид) й походить «кирилиця» – ближче до вступу до Європейського співтовариства, аніж «двоабеткові» Сербія та Боснія та Герцоговина (хорвати та босняки в цій країні використовують латинку, серби – обидві абетки).

Проблеми на цьому шляху у сусідньої Чорногорії також мало пов'язані з «мовним» питанням. Чорногорська мова на письмі передається латинкою. Проте серби в принципі не визнають її окремішності, незалежно від тих правил, якими регулюється її графіка. І, на жаль, і поза «лінгвістичною» дискусією мають безліч гачків (головний з яких – «церковний») для того, щоб дестабілізувати ситуацію в цій країні та утримувати її в полі тяжіння сербського (а опосередковано – й «русского») «миров».

Як сказала б Герцогиня з «Аліси в Країні Чудес»: а з цього – мораль :-). Є речі у цьому світі тривожніші, принциповіші і важливіші, аніж організація пустопорожніх дискусій щодо другорядних питань. Принаймні – для органу, який опікується національною безпекою та обороною…